Недоліки та слабкі сторони розрекламованих російських Су-35С та Су-30СМ

 Квітень 16, 2018

5547_p_19_img_0001ЗМІ Росії часто публікують інформацію про те, що російські винищувачі Су-30СМ та Су-35С за своїми технічними характеристиками перевершують основні закордонні аналоги включно із французькими Rafale, Eurofighter Typhoon, а також американськими F-15 Eagle, F-16 Fighting Falcon, F/A-18E Super Hornet, F-22 Raptor і F-35 Lightning II. Але спробуємо розібратися, чи є це правдою

Су-35С та Су-30СМ є модифікаціями винищувача Су-27 і його наступника Су-30МКІ для ВПС Індії. По суті, крім деякого еволюційного розвитку БРЕО і нових двигунів (двигуни Су-30МКІ з керованим вектором тяги виявилися вкрай поганими), вони не містять нічого нового. Надманевреність узагалі перестала бути вимогою до сучасних літаків. Вона видовищна на показах для широкого загалу, але професіонали-винищувачі вже давно називають це «трюкацтвом». Випробування F-15 ACTIVE (з керованим вектором тяги і ПГО) ВПС США завершили ще 1991 року. Подальшого розвитку тема керованого вектора тяги в США не набула.

Під час навчань Red flag ВПС Індії прилітали до США на своїх Су-30МКІ. Попри бравурні рапорти індійської преси, американці були неабияк розчаровані. Вказувалося на погану якість двигунів Су-30, вкрай низьку їхню надійність, дуже слабкі програми бортових комп’ютерів, які керують польотом. Пілоти американських F-15 відразу розробили тактичні прийоми, які змушували індійських пілотів маневрувати з використанням управління вектором тяги, що призводило до різкого зниження швидкості й втрати енергії. До кінця третього дня польотів усі двигуни Су вийшли з ладу і потребували заміни. Коли ж нарешті привезли нові двигуни, виявилося, що їхня заміна триватиме кілька днів (на F-15 норматив часу на таку роботу — 8 годин для бригади з трьох техніків. До речі, на F-22 цей норматив — 4 години для двох працівників). Багато нарікань викликала гідравліка механізму прибирання шасі — постійні протікання, калюжі, доливання рідини під час обслуговування… Результатом масових поломок стала відмова індусів від продовження участі в навчаннях.

Досвід експлуатації F-22 Raptor, який також є надманевреним, свідчить, що тактику застосування таких літаків треба переосмислювати. Інерція мислення військових теоретиків створила «надлишкові» можливості, яким у новій тактиці немає застосування. До них віднесли і надманевреність.

До того ж малопомітність винищувача завоювання переваги в повітрі 5-го покоління дозволяє йому не вступати в бій з винищувачами противника на ближніх і середніх дистанціях, де надманевреність і є актуальною. Водночас застосування керованого вектора тяги неабияк ускладнило як конструкцію літака, так і програмне забезпечення бортових комп’ютерів, до того ж зробило літак значно дорожчим.

Тактика застосування F-22 полягає в баражуванні на дуже великій висоті (18–22 км) і на надзвуковій швидкості (крейсерський надзвук) поза радіусом виявлення повітряними і наземними засобами противника. Одночасно завдяки надзвичайно потужному радару з АФАР (активною фазованою антенною решіткою), який доволі важко виявити пасивними засобами радіолокації, а також мережевим можливостям і потужному ракетному озброєнню F-22 здатний гарантовано вражати винищувачі противника, не вступаючи з ними в маневрений бій. Коротко така концепція формулюється так: «Першим побачив — першим збив».  Надманевреність стала зайвою.

На F-35 відсутність надманевреності замінили сферичною інформаційною обізнаністю дуже великого радіуса і всеракурсним ракетним озброєнням. З цим проблем не виникає. «Сідати на хвіст» такому винищувачу настільки ж смертельно небезпечно, як і мати його у власному тилу.

У російських ЗМІ пишуть, що радар Су-35С «Ирбис» може виявити ціль на дистанції приблизно 400 кілометрів. Однак у всьому світі заведено вказувати дальність дії радара щодо цілей за групами ЕПР (ефективна площа розсіювання): менше ніж 1 кв.м; 1–5 кв.м; 5–10 кв.м і понад 10 кв.м. Інакше ці цифри безглузді. Так, радар Raptor з АФАР — AN/APG-77 довів свою здатність виявляти, ідентифікувати і супроводжувати ціль з ЕПР до 1 кв.м на відстані до 150 морських миль (270 км). ЕПР Су-30 у фронтальній проекції понад 12 кв.м, а легкий винищувач МіГ-35 має фронтальну ЕПР близько 5 кв.м.

F-22, за офіційними повідомленнями «Локхіда» і компанії, що проводила тестування на замовлення Пентагону, має фронтальну ЕПР 0,0001 кв.м. (російські ЗМІ називають 0.5 кв.м).

На Су-35С «Ирбис» — радар із пасивною ФАР, що є фактично «прожектором» — занадто велика потужність випромінювання, надзвичайно легко знайти джерело пасивними локаторами. Дальність виявлення у 350–400 км він має по цілях з ЕПР близько 5 кв.м. Зі зменшенням ЕПР дальність різко знижується, і цілі з ЕПР менше ніж 0,5 кв.м він бачить не далі 30–40 км за найсприятливіших умов. Навіть старі В-1В мають фронтальне ЕПР менше ніж 1 кв.м.

5547_p_19_img_0002На Су-30СМ, випущених до 2014 року, встановлено авіоніку іноземного (здебільшого французького) виробництва. Через введення санкцій виникають сумніви щодо ремонтоспроможності обладнання, що знижує його експлуатаційну надійність. Бортова електроніка російського виробництва також поступається західній за якістю і надійністю. Це призводить до великої кількості відмов. За даними з відкритих джерел, ВПС Індії має безліч претензій до бортової електроніки Су-30МКІ та двигунів: 55–65% літаків небоєздатні саме з цієї причини.

Попри можливість літаків розвивати біля землі швидкість у 1350 км/год, пілоти, які літають на Су-27, Су-27УБ, знають, що в разі зростання швидкості біля землі понад 900–950 км/год через характерну форму ліхтаря в кабіні через сильний гуркіт не чути радіокоманд. Це негативно впливає на стійкість управління в бою.

Наявність «краплеподібного» ліхтаря кабіни Су-30СМ і переднього горизонтального оперення (ПГО) значно збільшують ЕПР (ефективну площу розсіювання), а це збільшує можливу дальність виявлення його нашими РЛС.

Грамотне застосування засобів РЕБ неабияк знижує можливості БРЛС із виявлення повітряних і наземних цілей або взагалі може виключити її використання. Це змусить екіпажі російських Су застосовувати в бою електронну оптичну прицільну систему (ЕОПС), дальність дії якої значно нижча, ніж у БРЛС.

Використання ЕОПС залежить від низки чинників, які впливають на дальність виявлення і точність прицілювання. Наприклад, за потужних опадів (дощ, сніг або туман) виявлення цілей за допомогою ЕОПС практично неможливе. Наявність навіть тонкого шару хмарності змусить екіпаж для виявлення цілей виходити під хмари, стаючи мішенню для стрілецької зброї та ПЗРК. Задимленість, запиленість поля бою, азимут сонця, відблиски від водної поверхні, застосування військами димових завіс також знижують можливості бойового застосування літака і підвищують імовірність його поразки засобами ППО.

Потрібно брати до уваги й те, що сьогодні у стройових частинах ВКС РФ є гостра нестача сучасних КР «повітря-повітря» великої дальності. Тому, для прикладу, виявивши наш винищувач за 150 км, маючи на борту ракети Р-27ЕР, здійснити пуск противник зможе лише з такої ж відстані, як і Су-27 Повітряних Сил ЗС України.

У повітряному бою в разі нейтралізації БРЛС і радіоканалів бойового управління за допомогою наземних і літакових засобів РЕБ наші винищувачі будуть перебувати практично в рівних умовах і зможуть успішно протистояти противнику.

Володимир АЛЄКСЄЄВ, «Народна армія»

 

Схожi записи: