СОП-24 «Гефест»: міф і реальність

 Березень 29, 2018

5545_p_17_img_0001Наш експерт вивчав розрекламовану російською оборонкою спеціальну обчислювальну підсистему «Гефест» і дійшов висновку: бомбометання авіаційними засобами ураження, які вільно падають з літаків, обладнаних системою «Гефест», зовсім не таке точне, як заявляють російські ЗМІ

Спеціальна обчислювальна підсистема СОП-24 була прийнята на озброєння 2008 року для бойового застосування всієї наявної і перспективної номенклатури зброї, зокрема керованої. СОП-24 дозволяє встановлювати її практично на всі сучасні типи російських літаків та вертольотів

До СОП-24 модернізація систем прицілювання йшла по лінії більш точного позиціонування цілі. Однак розробники СОП-24 (її ще називають СОП-24 «Гефест») компанії «Гефест і Т» пішли іншим шляхом — відштовхнулися від позиціонування носія боєприпасу і фізико-технічних параметрів довкілля і літака. Тобто літак виводиться в потрібну точку і здійснює бомбометання фактично під управлінням комп’ютера. Тим самим бомбометання старими некерованими фугасними бомбами (ФАБ) здійснюється з високою точністю. А це за умов обмеженої кількості керованих засобів ураження та їхньої високої вартості має важливе значення для військової авіації РФ.

5545_p_17_img_0003ЗМІ РФ волають, що військові експерти вражені точністю, з якою російські літаки бомблять цілі в Сирії. Вони пояснюють можливості російської авіації технологією SITREP, яку використовує електроніка бомбардувальників і штурмовиків. Спеціалізована обчислювальна підсистема (СОП-24) аналізує інформацію про позицію літака й цілі, атмосферний тиск, швидкість і напрям вітру, десятки інших параметрів і видає оптимальну точку скидання бомби. Працює технологія настільки точно, що з висоти шість кілометрів боєприпаси відхиляються від цілей усього на чотири метри (6000 метрів — робоча висота російських літаків у Сирії, недоступна для переносних зенітних комплексів, що є на озброєнні «Ісламської держави»). Представники МО і ГШ Збройних сил РФ стверджують, що літаки ВКС РФ завдають ударів тільки по об’єктах бойовиків.

І тут постає логічне запитання: якщо росіяни бомблять з такою ювелірною точністю, звідки ж тоді такі жертви серед мирного населення? За період з 30 вересня 2015-го по 31 грудня 2017 року російські військові в Сирії вбили 5783 цивільні особи. Про це повідомляє правозахисна організація «Сирійська мережа з прав людини» (Syrian Network for Human Rights — SNHR). Люди продовжують гинути й 2018 року.

5545_p_17_img_0002Отже, представники вищого військового керівництва РФ брешуть, і цілі російські літаки обирають в районах міської забудови. І (або) бомбометання авіаційними засобами ураження, які вільно падають з літаків, обладнаних системою «Гефест», зовсім не таке точне, як заявляють російські ЗМІ.

Щодо чесності керівництва РФ нам, громадянам України, давно все зрозуміло, тому спробуємо розібратися з «Гефестом».

У реальній бойовій обстановці на точність бойового застосування впливають різні додаткові чинники. Це насамперед похибки у визначенні координат цілі, які можуть сягати кількох метрів. По-друге, це відсутність даних стосовно гідрометеорологічної обстановки, стану повітряного середовища в районі цілі. До того ж додаткові похибки вносить визначення місця носія за даними ГЛОНАСС у зоні бойових дій. Координати цілі та літака також змінюються під час різкого маневрування в районі цілі.

Почнемо з даних про позицію літака і цілі. Точність визначення положення об’єкта системою GPS в оптимальних умовах становить 3,6 метра, що втричі перевищує точність російської ГЛОНАСС (Путін дав вказівки найближчими роками довести ГЛОНАСС до точності GPS). Тобто похибка становить 10 метрів у визначенні місця літака і 10 метрів — у визначенні місця цілі. У сумі маємо можливе відхилення бомби в 20 м.

Далі розглянемо точність визначення атмосферного тиску. Ці дані необхідні для визначення висоти. Розрахунок точки скидання проводиться з урахуванням висоти польоту літака — носія бомби і висоти розташування цілі. При цьому над ціллю ці параметри обчислюються з використанням метеокарт, які складаються з певною періодичністю і ґрунтуються на усереднених показниках. А це породжує накопичення помилок, які неминучі навіть при автоматичному введенні в СОП «Гефест».

Далі — швидкість і напрям вітру. Можна погодитися з тим, що їх у районі цілі можна виміряти досить точно, а от як бути з точністю вимірювання цих параметрів від точки скидання бомби по всій траєкторії її польоту? З досвіду війни 1979–1989 років в Афганістані, де бомбометання здійснювалося з пікірування з кутом 45-70 градусів, час польоту бомби від моменту скидання і до влучення в ціль становив 30-50 секунд (залежно від її типу). При бомбометанні з горизонтального польоту і висоти у 6000 метрів час падіння бомби принаймні вдвічі більший. І якщо помилка у визначенні швидкості вітру становитиме хоча б 1–2 метри за секунду, то відхилення бомби від цілі буде вже 20 метрів плюс (30 або 50) х 2 х 2 = 120–200 метрів, навіть при автоматичному скиданні. І це — без урахування помилок при визначенні інших чинників, що повинні враховуватися під час скидання некерованих бомб. Хіба можна таке бомбометання назвати надточним?

Очевидно, що керівництво РФ через ЗМІ, пропагуючи міфічну точність своєї зброї, заспокоює світову громадську думку. А мирне населення міст і сіл Сирії продовжує страждати від потужних бомбардувань.

Володимир АЛЄКСЄЄВ, «Народна армія»

Схожi записи: