Або звільнитися зі служби, або дитину — в інтернат…

 Березень 23, 2018

5544_p_18_img_0001Перед таким вибором постав батько-одинак, ветеран АТО з Київщини

В українському законодавстві передбачено, що відпустку для догляду за дитиною може бути надано не лише матері, а й батькові, зокрема й військовослужбовцю. Та з оголошенням особливого періоду в країні таке право для чоловіків-військовослужбовців перестало діяти. Тож як бути тому батькові, який унаслідок складних життєвих обставин залишився сам із дитиною, особливо якщо в нього підписано контракт на проходження військової служби до завершення особливого періоду? А такі випадки є…

Маленька сільська хатинка. З димаря виповзає сивий дим. Уже перед дверима пахне теплим молоком і чути дитячий сміх. Там, мабуть, живуть найщасливіші у світі люди…

Маленька Зорянка нетерпляче тупає ніжкою: квапить тата, поки він готує на вечерю її улюблену кашку. Той одним оком поглядає, щоб не збігло молоко, другим — як бавиться доня, аби, бува, із цікавості не вскочила в шкоду. А капосне дівча, мов навмисно, провокує його раз по раз усе кидати, щоб бігти до неї. Мабуть, знає, що тоді тато візьме її на руки й вже напевно пригорне, залоскоче, зацілує її пухкі щічки… І на перший погляд начебто нічого особливого в цій родині: турботливий татко, улюблена доня, та вже майже рік, як ці двоє рідних сердець залишилися самі в усьому світі.

Мама Зорянки померла, коли манюні було лишень п’ять місяців. Довго й важко хворіла. Володимир, який із перших днів російської агресії воював у районі АТО, повернувся й відчайдушно боровся за життя своєї дружини. Однак урятувати Людмилу не зміг… Незадовго до смерті дружини не стало і матері Володимира. Єдиною розрадою й найріднішою людиною на землі стала для нього Зорянка.

Володимир Халіманов пішов у військо в першу хвилю мобілізації. Про його героїзм вели мову всі односельці: «Такий молодий, а справжній сміливець!» Йому дякували й благословляли у важку дорогу, адже тоді, коли інші розгубилися через небезпеку, він не побоявся поїхати на гарячий Донбас. Майже рік Володимир воював добровольцем на Луганщині. Не раз потрапляв під жахливі обстріли, рятував побратимів, бачив смерті товаришів, додому приїздив лише на свята й знову повертався… А коли після короткої відпустки дізнався, що дружина чекає дитину, вирішив піти на військову службу за контрактом, щоб мати змогу підтримувати рідну сім’ю. Навіть не підозрював, які випробування для нього підготувала доля…

Коли чоловік залишився сам із маленькою дитиною на руках, то сподівався піти у відпустку для догляду за дитиною, поки донька зможе ходити в садок, адже, за українським законодавством, чоловіки так само, як і жінки, мають на це право. Але, як виявилося, у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» під час дії особливого періоду не передбачено можливості надання соціальної відпустки чоловікові-військовослужбовцю. Відповідно до пунктів 17, 18, 19 ст. 10-1 цього закону на це мають право тільки жінки-військовослужбовці.

— У такій ситуації мені залишалося тільки звільнитися. Не віддавати ж свою кровинку в інтернат, — розповідає Володимир.

Нині він для своєї донечки — то цілий світ. Старанно одягає, купає, стежить за кожним її кроком і тішиться маленькими успіхами своєї Зорянки. Мала ж віддячує йому своєю усмішкою, теплими обіймами та веселим сміхом. І навіть не здогадується, що татко щоразу, коли вкладає її в ліжечко, тримаючи в мужніх руках крихітні рученята або тихенько співаючи колискові, думає, де йому заробити грошей, щоб купити донечці хоча б найнеобхідніше.

Відтоді, як Володимир звільнився з військової служби, його маленька сім’я бореться за існування. Стареньку мамину сільську хату, яка дісталася їм у спадок, повністю відрізали від газопостачання: відключили за борги, поки Володимир боровся за життя дружини. Нині їхній сімейний бюджет — це 730 грн пенсії плюс 860 грн декретних виплат. На роботу він піти не може — нема на кого залишити малу. Іноді береться за підробітки. Працює вночі, поки доня спить. Але, звісно, це для нього не вихід.

— На жаль, багато питань я не можу вирішити самотужки з дитиною на руках, бо соціального супроводу не маю. Улітку в страшенну спеку я ходив кабінетами із Зорянкою на руках, аби вирішити питання стосовно пенсії на дитину у зв’язку з втратою одного з годувальників. Та поки що справу не вирішено. Я маю бойовий досвід, але у війні із соціальними службами програю, — каже знервовано ветеран АТО. — Через гарячу лінію місцевої влади вибив тільки дрова. Сам ріжу, сам рубаю, поки донька спить…

На відчайдушного батька-одинака з дитиною  якось звернула увагу волонтерка Світлана Ш. й написала про нього на своїй сторінці в соцмережі. Володимир признається, що був дуже здивований, як швидко небайдужі співвітчизники відгукнулися на його біду. Хтось передавав речі для Зорянки, інші привозили продукти та іграшки. Його впізнавали побратими й родичі тих, із ким він служив, кого врятував чи просто підтримав, як і вони його на війні. Інші розповіли про належну його родині державну допомогу, про яку сільський чоловік навіть не чув.

— Траплялися й ті, що намагалися простежити за мною, бажаючи з’ясувати, як я доглядаю за дитиною, чи не занедбав її. Та, походивши за нами слідом кілька днів, переконувалися, що дитину доглянуто добре, — усміхається Володя.

Хай там як, а головна боротьба, на його думку, ще попереду. Скільки всього їм із донькою доведеться пережити, покаже час. Але ветеран АТО запевняє: навіть звичайні слова підтримки й поради додають йому величезної сили та наснаги боротися за свою родину.

— Я зрозумів, що не один у цьому світі й що багато українців, заради яких я воював, готові мене підтримати та допомогти, — каже Володимир Халіманов.

P.S. На жаль, в українському законодавстві право чоловіка-військовослужбовця на соціальну відпустку для догляду за дитиною в особливий період чітко не регламентовано. У зв’язку з цим мають місце різночитання, які нерідко призводять до звуження прав громадян. Законодавцю слід звернути на це увагу.

Зрозуміло, що такою можливістю можуть скористатися деякі хитровани, щоб сховатися від армії. Однак іншого шляху надійно забезпечити право військовослужбовця-одинака немає.

Ольга МОСЬОНДЗ, «Народна армія»

Полковник юстиції Віталій Шевчук, начальник відділу військового законодавства Юридичного департаменту МО України:

«БАТЬКИ З-ПОМІЖ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ БЕЗ МАТЕРІ, МАЮТЬ УСІ ПІЛЬГИ, ПЕРЕДБАЧЕНІ В ЗАКОНОДАВСТВІ З ПИТАНЬ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЖІНОК»

Відповідно до статті 51 Конституції України, сім’я, дитинство, материнство й батьківство охороняє держава. У статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток, зокрема щорічних, за період проходження строкової служби, канікулярних відпусток і відпусток за сімейними обставинами в особливий період із моменту оголошення мобілізації до часу запровадження воєнного стану або до моменту ухвалення рішення про демобілізацію.

У пункті 19 статті 10–1 вищезазначеного закону передбачено, що надання військовослужбовцям інших видів відпусток в особливий період, окрім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Водночас відповідно до пункту 5 статті 11 цього ж закону передбачено, що військовослужбовці-жінки мають усі пільги, передбачені в законодавстві з питань соціального захисту жінок, охорони материнства й дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з-поміж військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення її батьківських прав, на час перебування в лікувальному закладі охорони здоров’я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).

З огляду на викладене, на думку Юридичного департаменту Міністерства оборони України, законодавство передбачає, з урахуванням приписів Конституції України, можливість соціального захисту батьків (чоловіків) з-поміж військовослужбовців, які виховують дітей без матері, шляхом поширення на них пільг, передбачених для військовослужбовців-жінок, зокрема в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу запровадження воєнного стану або до моменту ухвалення рішення про демобілізацію.

До того ж треба зазначити, що батьки з-поміж військовослужбовців, які виховують дітей без матері, мають право (не обов’язок) на звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Схожi записи: