Чому Кремль зупинився, або Що приховує Путін…

 Березень 21, 2018

5544_p_14_img_0001Як свідчать російські документи, через загрозу різкого зростання втрат серед власних кадрових військовиків улітку — восени 2014 року путінський режим був вимушений обмежити свою агресію на Донбасі

Ефект вибуху важкого фугасу в інформаційному просторі Росії спричинило розслідування, проведене групою українських військових журналістів з групи «Інформаційний спротив» щодо втрат серед російських кадрових військовослужбовців у ході вторгнення на територію України у 2014–2015 роках

Оприлюднені на сайті групи списки безповоротних та санітарних втрат особового складу російського війська станом на 6.00 ранку 7 вересня 2014 року стали своєрідною інформаційною Цусімою для нинішньої російської влади, яка продовжує повторювати, що «кадрових російських військовиків не має і не було на Донбасі». У цих списках вказані посади, підрозділи, дати загибелі, характер отриманих травм і військово-медичні установи МО РФ, куди доставляли поранених та тіла загиблих окупантів.

Ці красномовні свідчення, які українські журналісти зібрали завдяки головотяпству та схильності до вживання міцних алкогольних напоїв одного з чергових путінських «відпускників» у високому військовому званні, заблукалого на теренах Донбасу, одностайно доводять одну просту річ. Російські регулярні війська влітку 2014 року були справді не тільки «демонстративно» розгорнуті на кордоні з Україною та надавали матеріально-технічну допомогу формуванням бойовиків, а й фактично здійснили повноцінне, хоча й приховане вторгнення на територію нашої країни (по суті — прямий акт агресії). Дуже показово, що ці списки датуються наступним днем після підписання першого Мінського протоколу.

Дехто в нашій країні й за кордоном схильний вважати цей факт свідченням «відсутності на той момент у Кремля агресивних планів із захоплення та розчленування нашої країни». Пригадують у зв’язку з цим Іловайський «котел». Але, як випливає з документа, зовсім не «відсутність агресивних планів» призвела до зупинки військ агресора (ці плани якраз у Кремля були і він ніколи їх не приховував, проект «Новоросія» для Кремля завжди був і досі є актуальним). Зупинило ворога зовсім інше. Після першого «Мінська» окупанти відмовилися від невдалого бліцкригу, щоб уникнути критичних втрат і «зберегти обличчя».

Річ у тому, що на той момент Російська Федерація відповідно до отриманого групою «ІС» документа вже втратила близько двох повноцінних батальйонів (більше як 500 кадрових російських військовослужбовців було вбито та поранено) зі складу своїх регулярних військ. Фактично лише за один неповний місяць бойових дій підрозділи регулярної російської армії втратили 103 військовослужбовці, 378 отримали поранення та каліцтва. Тож стало зрозуміло, що подальше «зіткнення» з «хунтою» може закінчитися зовсім не «переможним», а «похоронним» маршем. Навіть таємні поховання, виплати родичам загиблих різноманітних «компенсацій за мовчання», втаємничення статистики реальних втрат відповідним путінським «законом» або загадкові загибелі російських військовиків десь «на навчаннях під Ростовом» протягом літа-осені 2014 року в такому разі навряд чи допомогли б…

Як ми пам’ятаємо, у серпні 2014 року, коли в Україну вдерлися незграбно замасковані «під ополченців» російські війська, ситуація для двох фейкових квазі-державних утворень у вигляді так званих «народних республік» була, м’яко кажучи, критичною. Українські війська та добровольчі підрозділи успішно наступали, активно просуваючись у глибину «республік» до державного українсько-російського кордону. І всім було зрозуміло, що кремлівському проекту під назвою «Новоросія» в активній фазі залишилося існувати лише кілька тижнів. Це добре розуміли й у Кремлі. По суті, саме цей фактор і спровокував приховане російське військове вторгнення на терени Донбасу, що й урятувало нинішні окупаційні режими в обох «республіках» від «завершального етапу» української АТО. Росіяни, діючи приблизно двома десятками батальйонних тактичних груп, зведеними у три ударні угруповання і вишикуваними у два ешелони, вдерлися на територію України, рятуючи своїх маріонеток на Донбасі. Достатньо сказати, що до формування цих груп та угруповань Збройні сили РФ залучили 42 окремі військові частини та з’єднання (підрахунки кількох українських інформаційних та експертних груп) загальною чисельністю приблизно у 15–18 тисяч військовиків в обох ешелонах вторгнення.

Але, увірвавшись в Україну, «наймогутніша у світі армія» відразу ж зазнала відчутних втрат від Збройних Сил України, які тільки-но оговтувалися після десятиліть занепаду. Тож немає нічого дивного в тому, що путінський режим дійшов висновку, що подальший «порятунок України від хунти» має всі шанси перейти у двосторонню криваву бійню без особливих стратегічних успіхів для Кремля.

Саме це й стало однією з головних причин зупинки та «пробуксовування» російського військового вторгнення в Україну і відповідного краху всього проекту «Новоросія». Тривала, виснажлива і кровопролитна війна з усім українським народом зовсім не входила в плани нинішнього російського режиму. Тим більше, що бліцкриг був уже похований українськими військами.

Лише один приклад того, як це відбувалося на практиці. Візьмемо одне з найбільш боєздатних з’єднань російського війська, яке брало безпосередню участь в агресії проти України — 18-ту окрему гвардійську мотострілецьку Євпаторійську Червонопрапорну бригаду (омсбр). На базі цього з’єднання російським військовим командуванням було сформовано принаймні дві батальйонні тактичні групи, які брали безпосередню участь у вторгненні. За період серпень — початок вересня 2014 року ця бригада лише у прямих бойових зіткненнях із українськими військами втратила 29 осіб убитими і 72 пораненими.

Підрозділи 18-ї омсбр одними з перших у складі зведених БТГр вдерлися на територію України в серпні 2014 року. Бригада укомплектована виключно контрактниками і дислокується в Чечні (в районі Грозного, в Ханкалі й у станиці Калинівській). Вона вважається у російському війську однією з найбільш боєздатних і має неформальну назву «дика дивізія». До речі, саме до її складу входить сумнозвісний батальйон «Схід», укомплектований кадировцями, який так любить використовувати російське ГРУ в різноманітних «спеціальних операціях» на Кавказі.

І саме ці «дикі» російські мотострільці тільки за один місяць активних бойових дій дістали від українського війська на Донбасі добрячого копняка. Та такого, що командуванню бригади довелося публічно залякувати та соромити особовий склад з’єднання, який навідріз відмовлявся добровільно відправлятися «на навчання в район українського кордону». Відповідний аудіозапис можна знайти в Інтернеті.

Та цих вояків неважко зрозуміти. Втрати бригади дійсно зростали високими темпами. Вже 9 серпня 2014 року в районі населеного пункту Новосвітлівка під Луганськом бригада зазнала перших відчутних втрат від вогню ЗС України. Її розвідувальна група внаслідок бойового зіткнення із передовими підрозділами українського війська втратила дев’ять осіб загиблими і ще вісім пораненими, а ще новітній російський БТР-82А. А потім було Снєжноє, де російський «військторгівський» конвой потрапив під удар української реактивної артилерії: 12 загиблих і 29 поранених зі складу бригади плюс 19 одиниць бойової техніки (танки, БТРи, установки РСЗВ). Потім ще раз було Снєжноє та його околиці — 5 трупів та 12 поранених. Танкові підрозділи 18-ї омсбр були також помічені в боях під Іловайськом. Саме вони брали участь у розстрілі підрозділів ЗСУ, що виходили з оточення під Іловайськом через «зелений коридор», отримавши цілком заслужене звання «катів Іловайська». У боях з 22 серпня по 2 вересня 2014 року було знищено ще трьох і поранено десятьох представників цього з’єднання окупантів, також воно втратило два танки і один БТР.

І це лише за один місяць в одному з’єднанні з тих 42 військових частин та з’єднань, які були залучені Кремлем до участі у створенні «Новоросії». Тож можемо впевнено констатувати, що не «миролюбність» Путіна зупинила навалу агресора, а саме мужні та вмілі дії українських військовиків та добровольців…

Костянтин МАШОВЕЦЬ, «Народна армія»

Схожi записи: