На Сході України міни забрали життя вже 600 людей, 97 із них — діти

 Лютий 15, 2018

5539p_10_img_0001_1Питання очищення території Донбасу сьогодні надактуальне. Адже вибухонебезпечними предметами забруднено близько 7 тис. кв. км, без урахування тимчасово окупованих територій

Нещодавно в ЗМІ з’явилась інформація про те, що в Красногорівці троє дітей чотирнадцяти, дев’яти й трьох років дістали поранення внаслідок розриву вибухонебезпечного предмета. Знайшли на вулиці 12,7-мм патрон і гралися з ним. Після вибуху двоє дітлахів дістали важкі травми: хлопчикові пошкодило внутрішні органи й відірвало три пальці на лівій руці, найменшій дівчинці — палець на правій руці й також пошкодило внутрішні органи. Старша дівчинка в момент вибуху була на певній відстані від епіцентру вибуху, тому, на щастя, відбулася відносно легкими осколковими пораненнями грудної клітки, сідниць і гомілки.

Схожі повідомлення з’являються, на жаль, часто. Рівень забруднення вибухонебезпечними предметами території Донбасу жахливий. Унаслідок розриву мін та іншого «добра» вже постраждало понад 1800 осіб, 600 людей загинуло, серед них 97 дітей.

І це в той час, коли розмінуванням території Донбасу постійно займається 64 групи розмінування, з урахуванням міжнародних партнерів. Загалом у районі АТО вони очистили (перевірили) близько 260 кв. км територій (але це лише

3,5 відсотка від потреби) й знищили (знешкодили) більше як 328 000 вибухонебезпечних предметів. На сьогодні мінами забруднено майже 7 тис. кв. км підконтрольних територій Донецької й Луганської областей. І треба сказати, що, коли Україна визволить окуповану частину Сходу України, проблема розмінування регіону постане ще гостріше.

Тому питання очищення території Донбасу нині надактуальне. Про це, зокрема, йшлося під час засідання за круглим столом, присвяченого проблемам протимінної діяльності на території України.

— Для того, щоб удосконалити та якісно поліпшити процес розмінування забруднених територій, ми маємо розуміти, яку велику відповідальність покладено на всіх нас, — сказав заступник Міністра оборони України з питань європейської інтеграції генерал-лейтенант Анатолій Петренко. — І для того, щоб ефективно в подальшому вирішувати в інтересах держави це складне завдання, нам потрібно впорядкувати й запустити управлінську функцію з протимінної діяльності.

На сьогодні українська держава керується застарілими та неефективними з точки зору досвіду західних партнерів нормами й стандартами протимінної діяльності.

— Нам потрібно звертатися до міжнародного досвіду, особливо тих країн, які мали збройні конфлікти та які подолали або перебувають на завершальному етапі подолання наслідків забруднених мінами територій. До речі, багато держав пропонують Україні свій досвід, допомогу й практичну підтримку для нарощування наших оперативних спроможностей у цьому питанні, — розповів генерал-лейтенант Анатолій Петренко.

Жваве обговорення серед учасників засідання спричинила нормативно-правова база, адже сьогодні триває робота з ухвалення Закону України «Про протимінну діяльність в Україні».

— Міністерство оборони спільно з нашими партнерами, зокрема й міжнародними, здійснило роботу зі створення системи протимінної діяльності в нашій державі з урахуванням іноземного досвіду, — розповів начальник Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності  МО України полковник Максим Комісаров.

Очолювати цю системну роботу й організовувати протимінну діяльність має уряд країни. Також має бути створено державну комісію з питань протимінної діяльності. Ідеться про так званий

національний координуючий орган протимінної діяльності, до складу якого входитимуть представники всіх зацікавлених структур, які працюють в Україні для подолання мінної небезпеки. Далі як робочий елемент цієї державної комісії створюється Центр протимінної діяльності (ПМД), який плануватиме, контролюватиме якість очищення територій, управлятиме інформацією ПМД, оцінюватиме відповідні організації тощо.

Безпосередню роботу з розмінування мають здійснювати ДСНС, ЗСУ, Держспецтрансслужба, Національна поліція, а також національні, міжнародні й комерційні організації.

Також цим законом має бути врегульовано такі питання, як контроль якості очищених територій і передача їх органам місцевої влади. Звісно, це відбувається й зараз, але на законодавчому рівні ці процеси не врегульовано.

Такий підхід дасть змогу об’єднати національні структури з розмінування, залучити зовнішню допомогу від міжнародних фондів і задіяти приватних та іноземних фахівців, а також налагодити системну інформаційно-роз’яснювальну роботу з місцевим населенням. Без створення такої структури Україні буде важко залучити необхідні ресурси для очищення нашої землі від мін і вибухових пристроїв.

Після створення й ефективного функціонування системи ПМД можна розраховувати на те, що роботи з очищення територій, на яких відбувалися бойові дії або які було окуповано, буде здійснено комплексно, якісно та максимально швидко. І тільки тоді земля Донбасу справді стане безпечною, і люди не наражатимуться на небезпеку.

Роман ВУС,  «Народна армія»

 

Балканський досвід післявоєнного очищення територій

Після тривалих воєн Балканський регіон зіткнувся з новою проблемою — загибеллю мирного населення внаслідок розриву мін та нерозірваних боєприпасів. Тому в регіоні розпочали гуманітарне розмінування, яке відрізняється від звичайної ліквідації мін.

Ключова різниця полягає в тому, що звичайне розмінування здійснюють саперні підрозділи на конкретній місцевості або об’єкті, де виявлено вибухові пристрої. А гуманітарне розмінування, як зазначають у Центрі розмінування Сербії, передбачає комплексний підхід до всієї території, на якій тривали бойові дії, і включає в себе огляд усієї території, визначення сумнівних районів, виявлення ділянок із мінами та залишками вибухових пристроїв, очищення від них. Після гуманітарного розмінування місцевість стає повністю придатною для використання.

Цей процес тривалий. Для прикладу, територію окремих країн Західних Балкан досі повністю не очищено, хоча війна там закінчилася майже 20 років тому.

У гуманітарному розмінуванні територія поділяється на три категорії: сумнівна поверхня, де можуть бути міни та вибухові речовини; забруднена територія, де вже виявлено міни та вибухові речовини; очищена територія (безпечна для людей). Як переконує досвід Хорватії, забруднена територія становить близько 40% від сумнівної поверхні.

Якщо звернутися до досвіду Хорватії та Боснії і Герцеговини, то цим країнам потрібно було понад 20 років для розмінування своїх територій. Остаточне очищення Хорватії передбачено на 2019 рік, а Боснії і Герцеговині треба буде ще близько трьох років. Утім значну частину територій цих країн покривають гори, а 60–70% — ліси, особливо в Боснії і Герцеговині, що істотно ускладнювало роботи з перевірки та розмінування. Крім того, на відміну від України, у балканських війнах застосовували авіацію, що розширило забруднену територію й ускладнило роботи з її очищення, особливо від касетних бомб.

Треба сподіватися, що такі самі роботи в Україні буде здійснено швидше.

Очищення території від мін — недешева справа. Наприклад, у Хорватії на десятирічний період — 2009–2019 рр. відповідно до Національної програми з розмінування території передбачено 550 млн євро (ідеться про 954,5 кв. км).

У балканських країнах донорами розмінування стали Європейський Союз, ПРООН, США (Міжнародний трастовий фонд), Туреччина, Норвегія («Норвезька народна допомога»), Японія, Канада, Китай та інші країни, а також і недержавні організації та приватні підприємці.

Схожi записи: