«Мистецький спецназ» відкриває мешканцям Донбасу Україну

 Лютий 11, 2018

5538_p_21_img_01Усвідомлюючи небезпеку агресивного наступу «руского міра», Понад сто українських митців, народних, заслужених артистів та культурних діячів України об’єдналися у мистецько-волонтерський рух

Вони жартома шмагають бійців вербовими різками, перев’язують їх рушниками та пригощають традиційними українськими смаколиками — усе, аби хоч на кілька годин створити родинну атмосферу та сімейний затишок. Очільником та організатором «Мистецького спецназу» є заслужений діяч культури України, берегиня українських традицій, авторка десяти поетичних збірок та текстів понад 200 пісень (однією з яких уже два роки поспіль відкривають військовий парад до Дня незалежності України), тендітна, але відважна Зоя Ружин.

Про свої поїздки на Схід вона розповіла читачам «Народної армії»

 

— Як сталося, що жінці, та ще й представниці культури випало очолити «спецназ»?

— Моя співпраця з військовими розпочалася за багато років перед війною з Росією. З дитинства я була знайома з легендарним розвідником років Другої світової війни та видатним педагогом Євгеном Березняком — «майором Вихором». Завдяки йому я тривалий час працювала з музичним гуртом Головного управління військової розвідки «Оберіг», а також зі Заслуженим академічним ансамблем пісні і танцю ЗС України, який очолює композитор, заслужений діяч мистецтв України Дмитро Антонюк. З ним ми написали пісню «Материнський оберіг».

Тож коли навесні 2014-го перша хвиля мобілізованих українських воїнів готувалася вирушати з навчального центру «Десна» на Схід країни, ми приїхали їх підтримати. Виступали просто на плацу перед майже тисячею військовослужбовців. Ми вклонилися їм доземно з короваєм. Хотілося, щоб кожен разом зі шматочком сакрального хліба взяв нашої любові та віри. Не забуду, як дітки дарували воїнам виготовлені власноруч обереги: жовто-сині браслети й стрічки. Тоді один боєць зупинився перед автобусом, повернувся до дівчинки взяти стрічку й присів перед нею на коліно. Попросив просто обійняти його, адже перед відправленням на фронт так і не встиг попрощатися зі своє донею. Дівчинка обійняла незнайомця й попросила його берегти себе. Я не змогла стримати сліз.

Після цього виникла ідея створити більшу організацію, аби підтримувати наших захисників. Так до «Мистецького спецназу» долучилися понад сто українських артистів, зокрема герой України Анатолій Паламаренко, народні артисти України Олесь Харченко, Наталя Шелепницька, Галина Яблонська, Раїса Недашківська, Олена Кулик, а також ансамбль «Дніпро» — художній керівник Любомир Матейко, — гурт «Козацькі забави» на чолі з народним артистом України Андрієм Вересом, дитячий ансамбль «Ладоньки» — керівник Світлана Садовенко, та багато інших митців-патріотів. За роки війни ми стали добрими друзями з багатьма військовими частинами.

— На Донбас ви привозите ще й українські народні традиції, роздаєте короваї, обереги. Яке враження справляє ваша творчість на місцевих жителів?

— Ніколи не забуду виступ в одному з міст Сходу України. Зустріли нас гостинно. Повен зал молоді, більшість, звісно, російськомовних… А в нас традиція починати й закінчувати концерт словами: «Слава Україні!» Коли я це промовила на початку виступу, ніхто не відповів, у залі панувала тиша і чулося поодиноке: «Хі-хі». Та коли виступили віртуози української пісні, коли ми показали багатство й красу української культури, а у фіналі всіх пригостили короваєм, настрій публіки кардинально змінився. І на мій заклик: «Слава Україні!» — весь зал відповів хором: «Героям слава!» Як бачите, з молоддю треба працювати. Такий результат ми мали лише за півтори години роботи, тож уявіть, чого досягла російська пропаганда своїми телеканалами, на яких роками промивала мізки українцям, позбавляючи їх власної культури, історії та зрештою ідентифікації себе в житті. Регіон Сходу України потребує стабільної інформаційної підтримки!

До речі, на Донбас я вожу й колекцію хусток, близько 300 видів, Людмили Грабовенко «Материнська хустка». Спочатку реакція зазвичай одна: «Кому це потрібно?» Але потім пригадується рідна бабуся, тітка чи мама. Не раз бачу, як кремезні чоловіки потайки змахують сльозу після концерту, задумливо вдивляючись у національний орнамент.

— На світлинах із ваших поїздок часто бачу, що сцену прикрашено українськими рушниками…

— Ці рушники з моєї колекції, де представлено орнаменти різних регіонів України, а найголовніший експонат — «Рушник національної єдності України». Його вишивала вся Україна. Ідейники та зберігачі рушника Микола й Тамара Степаненки возили його 24 областями України й навіть до АР Крим, де жінки вишивали на ньому один спільний візерунок. Коли ми вперше проводжали батальйон «Донбас» на передову, кожен боєць перед автобусом ставав на коліно й цілував той рушник. Нам подаровано його копію.

Надзвичайно захоплює людей виставка Олександра Охапкіна «Хатня ікона». Він відродив прадавню традицію українців зображувати святі лики у вишиванках.

Ми даруємо хлопцям освячені ікони, зокрема Георгія Переможця, очільника небесного війська Архистратига Михаїла, які зміцнюють і підтримують дух воїна перед кожним виїздом до району АТО.

Нещодавно з жінками-мироносицями привозили в районі АТО ікону святої великомучениці Варвари, яку освятив Патріарх Філарет і яка захищає бійців від наглої смерті. Передали хлопцям хусточки, освячені на її мощах. На свята веземо освячені яблука, паски, мед, кутю, а без традиційних українських страв — вареників, вергунів, дерунів — не обходиться жоден наш приїзд.

— Хто готує ці страви для бійців, адже їх потрібна величезна кількість?

— Мені щастить на хороших людей. До нашого «спецназу» долучаються люди із селищних і міських рад, зокрема жінки Тетіївської — голова Наталія Троянська — та Драбівської — голова Володимир Дзега — райрад, з ансамблів «Цокотухи», «Свашечки», «Червоні маки». Вони вигадують надзвичайні страви для бійців. Одного разу на передову ми привезли 1500 пиріжків, кілька відер олів’є, зраз, вареників на пару тощо. Стабільно підтримує нашу діяльність «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» — директор Василь Петрович. На Вербну неділю ми згідно з традицією жартома били солдатів вербовими різками. Хочеться створити для хлопців домашній затишок, огорнути материнською турботою й любов’ю, полегшити їхні будні та розважити їх.

— Не можу не запитати про вашу збірку речитативів для військових. Ваші «Україна є! Україна буде!», «Народ і армія єдині!» знає чи не вся країна. Ви є автором слів, з яких починається грандіозне військове дійство в День незалежності України. Як прийшло натхнення до такої творчості?

— Ідея написати речитативи для допризовної молоді Збройних Сил за зразком вишколу воїнів у арміях світу належить Олександрові Мельнику — нині полковнику запасу ЗСУ. Коли 1998 року я розпочала з ним співпрацю й він почув мої гасла, то стало зрозуміло, що короткі речитативи об’єднують, піднімають військовий дух. Вийшла збірка «Дорога моя земля», за яку військове відомство удостоїло мене літературної премії імені Богдана Хмельницького. Тоді за наказом Міністра оборони речитативи було впроваджено спочатку в підрозділи аеромобільних бригад Житомира та Миколаєва, потім й інших. Я відчула в собі покликання — допомогти українцям повернутися до своїх першоджерел через рідне поетичне слово.

Упевнена, що основним чинником цілісності держави, її могутності є панування української мови. А ще ми маємо унікальні культурні та історичні скарби, але багато хто з українців навіть не чув про них.

Розмовляла Ольга МОСЬОНДЗ        

Схожi записи: