«Мета наших виставок — донести правду про події на Донбасі…»

 Січень 20, 2018

5535_p_19_img_0001Починаючи з 2014 року колектив Національного музею історії України у Другій світовій війні реалізував низку проектів, присвячених звитягам і жертовності учасників АТО

Детальніше про роботу в цьому напрямку ми попросили розповісти генерального директора музею Івана Ковальчука

— Першими експонатами, виставленими на загальний огляд, стали предмети, якими користувалися російські військовики, а потім вони стали трофеями бійців 8-го полку спецпризначення, — говорить Іван Петрович. — До нас вони потрапили завдяки волонтерам і стали експонатами виставки «Апокаліпсис ХХ століття. Світові війни», відкритої у вересні 2014-го. Відтоді нам вдалося зібрати понад 6 тисяч різних предметів — доказів російської агресії.

Всі вони стали експонатами наступних виставок, які демонструвалися як паралельно, так і у певній

послідовності. Це, зокрема, «Іловайськ. Рік по тому…», «Аеропорт крізь об’єктив Сергія Лойка», «Війна очима ТСН», «Батальйони нескорених», «Аеропорт… Пекельна смуга», «Бойове українське козацтво в АТО», «Ключові плацдарми Донбасу», «Народний Герой України», «Військово-польовий арт».

Фотовиставку «Україна: 2014–2016. Війна і мир» ми створили спільно з Міністерством закордонних справ України та громадською організацією «Міжнародна ініціатива з підтримки України». Вона експонувалася у приміщенні Посольства України в Гельсінкі (Фінляндія), Талліннському університеті (Естонія), Культурно-інформаційному центрі посольства України у Франції. Нині працює в Німеччині.

— Давньоримський філософ Сенека стверджував, що «кращим відображенням будь-якої війни є люди — її учасники». Тож хотілося б почути про солдатів і офіцерів, про яких розповідають ваші експонати…

— У нас зберігаються особисті речі легендарного Сергія Кульчицького — Героя України, який загинув у районі АТО під час виконання бойового завдання. А також речі наймолодшого захисника ДАПу 18-річного Героя України Сергія Табали, полеглого 6 листопада 2014 року, та колишнього «афганця» Олега Міхнюка, вбитого 20 серпня 2014 р. на Луганщині, активного учасника Революції гідності, розвідника Станіслава Дерев’янка. Він, до речі, передав їх нам, але сам побачити експозицію не встиг — загинув 27 березня 2016 р. поблизу Авдіївки, закривши собою товариша.

Кожен, хто завітає до нас, може побачити армійський однострій, книги Андрія Мойсеєнка з позивним «Отаман». Андрій, за спеціальністю лікар-реабілітолог, влітку 2014-го командував ним же створеною Козацькою ротою, до складу якої увійшли виключно добровольці. 24 серпня 2014 року цей підрозділ тривалий час стримував росіян неподалік КПП «Новоазовськ». Попри перевагу ворога в живій силі і техніці, наші вояки мужньо тримали оборону і залишили позиції, лише отримавши на це наказ.

Експонуються й особисті речі снайпера старшого солдата Івана Лесникова, старшого прапорщика Миколи Кавуна, який разом із товаришами «покришив» «Вимпел» — російський елітний підрозділ спецпризначення.

І перелік прізвищ героїв можна продовжувати і продовжувати…

— Ви провели 10 виставок, присвячених подіям на Донбасі. Хто, окрім штатних працівників музею, допомагав у їхній організації, зокрема у збиранні експонатів?

— Нашими активними помічниками є журналісти телеканалу «1+1» Наталя Нагорна, Євгенія Цвєтанська, їхні колеги з каналу «24» Володимир Рунець, Олексій Годзенко.

Дещо привезено волонтерами, з якими співпрацює музей. Серед них — Яна Сердюк, Олена Шевцова, Діана Макарова, Валентина Охлопкова. Окремі реліквії війни, ще пропахлі порохом, везуть, надсилають поштою самі бійці. Особлива вдячність Павлові Патарецькому — військовослужбовцю 57-ї бригади.

Багатьма експонатами ми завдячуємо учасникам АТО. Вони доправили до Києва пробитий осколками розвантажувальний жилет Героя України Андрія Кизила, в якому офіцер прийняв свій останній бій. Наразі він представлений на виставці «Олександр Клименко. З фронтового альбому».

Зрешечену осколками формену куртку українського військовослужбовця, скривавлені ноші, понівечені дверцята від пожежної машини, якою прикривали вантажівку, вщерть набиту пораненими під час виходу з оточення під Іловайськом, привезли до музею пошуковці гуманітарної місії «Чорний тюльпан», якою керує Ярослав Жилкін.

Сьогодні в нас експонується виставка «Український схід», головною композицією якої є «Хресна дорога»: вона уособлює криваву ціну, яку платить український народ, боронячи Батьківщину.

— Можете назвати хоча б приблизну кількість відвідувачів виставок?

— Майже 500 тисяч громадян України та її гостей як із близького, так і з далекого зарубіжжя. Для них наші працівники провели 2 724 екскурсії, 35 музейних заходів. Експонати нікого не залишають байдужим: на очах багатьох людей від побаченого навертаються сльози. Останнім часом серед відвідувачів побільшало молоді. А під час святкування 26-ї річниці незалежності України в нас побували й військовослужбовці з інших країн.

— А як ви ставитеся до пропозицій багатьох громадських активістів, політиків звести на печерських пагорбах меморіальний комплекс, присвячений сьогоднішнім захисникам України?

— Позитивно. Нагадаю, що Президент України Петро Порошенко запевнив, що саме тут і постане меморіал на честь учасників АТО, який спільно з нашим музеєм становитиме Меморіал українських героїв.

Інтерв’ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ

Схожi записи: