Ворожа ДРГ не пройшла

 Січень 10, 2018

Режим тиші на Приазовському напрямку — відносне поняття. Протягом святкового тижня на передовій стало справді тихіше, на нечасті постріли зі стрілецької зброї наші вояки реагують спокійно, але любителі «тихо прийти» часом завдають клопоту

На опорник, яким командує чорнобородий рослий сержант на ім’я Сергій, ми приїхали зранку. Командир запросив у бліндаж. Там був старший солдат Анатолій (до війни працював кочегаром). Йому 54, на фронті не один рік. Дивлюся в його сірі очі, слухаю тихий голос і вкотре думаю, що війна зводить в одному окопі людей різного віку, різних професій.

Анатолій про фронтові труднощі не розповідає взагалі. Він справжній солдат, хоча життя на передовій небезпечне, важке, особливо взимку, та одноманітне… Заготівля дров, чищення зброї, перевірка зв’язку, приготування їжі, спостереження за противником, сусідами. Часом улаштовують навчання на випадок відбивання нападу, дій в інших ситуаціях, відпрацьовують евакуацію поранених. Аби бійці не «застоювалися», їх інколи переводять з одного опорника на інший, направляють на другу лінію…

За час служби Анатолій устиг послужити на багатьох ВОПах. Нині, як він сам каже, «працює тут». Саме він і розповів, як на них вийшла ДРГ.

— Уночі, десь близько півночі, спостерігач помітив: до нас іде кілька силуетів. Ми знаємо про перемир’я, але якось дуже активно вони до нас ішли, через те ми вирішили їх не підпускати.

— Напевно, тому й пішли, що перемир’я, — уточнює командир ВОПу, — думали, ми їх пропустимо. Якраз той випадок…

Командир опорного пункту доповів про ситуацію, підняв за тривогою особовий склад. Групу противника зустріли вогнем. Вороги огризнулися, але після короткої перестрілки відійшли. Напруження спало, і десь близько о пів на другу ночі було дано команду «відбій». Під ранок бойовики вирішили напасти вдруге. Але ні світанковий туман, ані всі заходи обережності їм не допомогли: їх знову виявили. Після перестрілки ворожа група противника вкотре відійшла.

Я слухав спокійну розповідь Анатолія й подумав, що слово «спокійно» стосується багатьох опорників передової лінії.

Солдати спокійні. Вони знають свою силу, вони впевнені у своїх товаришах, вони вірять своїм командирам.

Позиційна війна стомлює. Світ звужується до розмірів бліндажа, опорного пункту. Але водночас жоден боєць не відчуває себе відірваним або покинутим. На стінах бліндажів — дитячі малюнки. До Нового року й Різдва Христового їм привезли подарунки, у багатьох бліндажах стоять прикрашені ялинки…

Свята пройшли, можна сказати, тихо. Але є одне «але». Ця тиша оманлива. Тут на передовій постійно присутнє відчуття небезпеки… На плечах саме цих воїнів — основний тягар війни: прикрити своїх, рідних, близьких, країну.

Олександр ШУЛЬМАН

Схожi записи: