Операція з евакуації

 Січень 10, 2018

5534_p_05_img_0001_1Дійство, свідком якого днями мені несподівано судилося стати, зовні нагадувало чітко сплановане та ретельно організоване. Однак, як згодом з’ясувалося, для військових медиків це була звичайна робота — евакуація поранених українських військовослужбовців з району проведення антитерористичної операції.

Уазик із журналістами рухався в напрямку 65-го військового мобільного госпіталю для виконання редакційних завдань.

Коли він перетнув ворота контрольно-перепускного пункту, в очі впала метушня, що панувала довкола.

Поблизу карет швидкої допомоги, що вишикувалися біля приймального відділення, юрмилися люди в білих халатах.

Нас зустрів помітно стомлений начальник госпіталю підполковник медичної служби Павло Пилипенко.

— Минула ніч була дуже неспокійною. Є важкопоранені. Тому першочергове завдання — якомога швидше евакуювати хлопців для надання кваліфікованої допомоги. Вибачте, але багато роботи, тому на сьогодні інтерв’ю скасовується. Поспілкуватися, напевно, не вийде, — хрипким голосом говорить він.

— То, може, ми з вами? — запитуємо.

— Можу взяти лише двох. Якщо обіцяєте не заважати, тоді швидко сідайте до мене в головний автомобіль, за п’ять хвилин вирушаємо.

Колона медичних машин прямує до вертолітного майданчика.

— Місце перевантаження поранених визначають вертолітники. Це пов’язано із заходами безпеки. Тому спочатку слід виїхати з міста, — пояснює Павло Дмитрович.

Але його перериває виклик по рації. Після короткої розмови він уточнює час, щось виправляє на своєму годиннику та фіксує на карті визначені орієнтири.

— Все йде за планом, але коли співпрацюєш з авіацією, треба діяти за одним з ними часом. Довелося змінити час на дві хвилинки, — зазначає лікар. — До місця рандеву їхати майже двадцять хвилин. Готовий відповісти на деякі ваші запитання.

— Ваш госпіталь розміщений за кілька десятків кілометрів від передових позицій наших військ. Встигаєте надавати допомогу пораненим?

— Річ у тім, що ми, як то кажуть, уже друга інстанція. Спочатку бійцям оперативно надали допомогу передові групи лікарсько-сестринських бригад, які знаходяться значно ближче до районів бойових дій. А вже потім вони доставили поранених до нас у військовий мобільний госпіталь. У стаціонарних умовах ми провели необхідні заходи з оперативного втручання та стабілізації загального стану хлопців. Ближче до ранку, оцінивши стан військовослужбовців, було ухвалено рішення щодо їхнього перевезення повітряним транспортом до Військово-медичного клінічного центру Харкова, — розповідає, поки є час, лікар.

— Вони дуже важкі?

— На жаль, так. В одного кульове поранення голови. Інший військовослужбовець отримав множинні поранення верхніх і нижніх кінцівок, тулуба, проникні поранення живота. Зараз стан хлопців важкий, але стабільний. Їх уже чекають у Харкові, де вони будуть проходити подальшу діагностику і лікування. Крім того, у Військово-медичний клінічний центр також будуть доставлені військовослужбовці з легкими травмами і соматичні хворі, — додає Павло Вікторович.

За мить начальник госпіталю перериває нашу розмову.

— Ми вже на місці.

Підполковник Пилипенко виходить з автомобіля та оголошує всім екіпажам готовність номер один.

Ми не встигаємо розчохлити фото- та відеокамери, як з-за лісосмуги, розрізаючи повітря залізними лопатями, до нас швидко наближається медично-транспортний вертоліт.

Подальший перебіг подій нагадує фільм-бойовик.

Ще жодне колесо залізного птаха не торкнулося імпровізованого злітного майданчика, як з його корпусу почали вистрибувати бійці спеціального призначення. Це охорона борту. Вона швидко займає визначені місця по периметру.

Двигуни гвинтокрила продовжують працювати. Екіпаж будь-якої миті готовий за командою розпочати зліт.

До борту одна за одною під’їжджають карети швидкої допомоги. Рухи кожного лікаря відпрацьовані до автоматизму.

Лунають чіткі команди та відповіді: «Перший завантажений!», «Другий завантажений!», «Кисень на борту». «Поранені на борту!» «Розпочати зліт!»

Разом із завершальною командою, наче привиди, з майданчика зникає група вогневого прикриття.

За хвилину-дві гвинти розкручуються до стартової швидкості, вертоліт повільно злітає, здійснює розворот і плавно віддаляється від нас у лише екіпажу відомому напрямку.

— Все. Завдання виконано. Повертаємося до пункту дислокації. Дякую всім за гарну роботу! — голосно промовляє підполковник медичної служби Павло Пилипенко.

На жаль, медична бригада першої швидкої його вже не чує. Вона отримала новий виклик і помчала надавати невідкладну допомогу…

Євгеній СИЛКІН

Схожi записи: