Мрієте стати військовим льотчиком? Тоді дізнайтесь про 9 G

 Січень 8, 2018

5533_p_15_img_0001У винищувачів дрібниць не буває: ложка салату, ковток компоту,  таблетка і навіть сімейні чвари легко можуть призвести до трагедії

Один із таких випадків пригадує колишній командир авіаполку в Афганістані, а нині генерал-майор запасу Володимир Алєксєєв. Молодим командиром він тренував своїх пілотів на групову злітаність, відпрацьовував маневри на бойове застосування за спеціальною програмою «Естафета». Тоді один із льотчиків не схотів афішувати свою «болячку», тишком домовився з полковим лікарем і колов собі якісь препарати. А тут польоти на складний пілотаж, колосальне навантаження на організм. Той льотчик загинув. З’ясувалося, що ті уколи суттєво знижували опір організму до перевантаження. Пілот знепритомнів, і машина звалилася в останнє піке. Ця трагедія назавжди закарбувалась у пам’яті генерала, бо за всю війну в Афганістані він не втратив жодного льотчика, а тут НП через безвідповідальність підлеглих

Загибель пілотів через надмірні навантаження на організм — не рідкість у світовій практиці. В YouTube багато відеоматеріалів, де льотчики непритомніють навіть при перевантаженні у 5–6 G. Усе залежить від того, скільки часу на пілота діє перевантаження.

Натренований військовий льотчик не повинен непритомніти до 9 G. Загалом людина здатна витримувати перевантаження у десятки і навіть сотні G. Рекорд — 214! Такому перевантаженню людина піддається лише при автомобільних аваріях на великій швидкості. Воно триває лише долі секунди, кров не встигає перетекти з голови до ніг чи в зворотному напрямку, тож шанси вижити залишаються високими. Інша річ — коли перевантаження тривале. Непідготовлена людина скоріш за все втратить свідомість уже на сьомій поділці.

Перевантаження буває «плюсовим» і «мінусовим». Скажімо, при наборі висоти льотчик переживає плюсове G — кров із голови переливається в ноги, внутрішні органи тягне донизу, в очах темніє, паморочиться в голові. Мінусове G — навпаки, кров із ніг перетікає в голову і створює величезне навантаження на судини мозку, в очах червоніє, людина потроху втрачає свідомість.

Щоб організм пілота навчився протистояти перевантаженням, його потрібно постійно тренувати — вчитися правильно дихати, управляти м’язами тощо. Льотчиків та космонавтів тренують на спеціальних апаратах, під’єднуючи до тіла діагностичне обладнання. Тиск, ритм серця, пульс, дихання — усе під суворим контролем. Екстремальні «гойдалки»: центрифуга, колесо, лопінг, крісло–«вертушка» — усе піддає тіло таким «тортурам», що витримує далеко не кожен. Але поетапні тренування поступово адаптують організм до сильних навантажень.

05_01_2018.qxdЄдиний в Україні військовий авіаційний навчальний заклад — Харківський національний університет Повітряних Сил щороку випускає десятки молодих пілотів. Ще із першого курсу більшість курсантів льотного факультету прагнуть потрапити саме в тактичну авіацію на надзвукові літаки. Однак не всі проходять суворий фізіологічний відбір через нездатність їхніх організмів витримувати колосальні навантаження.

За романтику льотної професії доводиться платити свою ціну. У житті пілота купа обмежень, про шкідливі звички взагалі окрема розмова. Як не крути, виснажлива льотна робота — це колосальні навантаження на організм. Тому в світовій практиці є встановлені норми перебування пілотів на льотній роботі — і за здоров’ям, і за віком. І не лише у військовій, а й у цивільній авіації.

Тож перш ніж приймати доленосне рішення щодо професії, треба «поцікавитись» в організму, чи здатний він її витримати…

Юрій ІГНАТ

 

«Під мікроскопом»

Військові медики особливо опікуються здоров’ям льотного складу. Єдине в Україні Управління авіаційної медицини на базі ВМКЦ ЦР постійно «сканує» організми льотчиків.

— Поглиблений медичний огляд пілоти проходять щороку, госпітальний огляд на нашій базі — кожні три роки, — розповідає заступник начальника Управління авіаційної медицини підполковник медичної служби Сергій Пашковський. — Серед основної, типової для льотчиків, діагностики — спеціальні висотні дослідження на перенесення помірних ступенів гіпоксії, простими словами — кисневого голодування, чутливість до різких перепадів барометричного тиску, дослідження й тренування дихання та мовлення під надмірним тиском тощо.

Здоров’я військового льотчика — річ серйозна. Усі розуміють ціну помилки чи прихованого діагнозу.

 

Солодка «реактивна» норма

Є така жартівлива приказка: «Добре їсти, файно спати — мусить Бог здоров’я дати». Так, саме відпочинок і харчування є одними з головних архітекторів людського здоров’я. Для пілотів у військах завжди існував окремий раціон, льотна їдальня, льотний пайок.

В авіабригадах організовано триразове харчування. Льотчики можуть харчуватися як у робочі, так і у вихідні дні.

— У льотні дні ті, хто піднімається в небо, мають ще й другий сніданок, — розповідає начальник продовольчої служби бригади тактичної авіації капітан Костянтин Пельтик. — Для винищувачів існує «реактивна» норма, де є шоколад, мед, какао, молоко — продукти із високою калорійністю. Бо ті навантаження, що витримує льотчик, потребують саме такого «пального» — калорій.

Коли заступник з льотної підготовки планує польоти, начальник продовольчої служби обов’язково складає на цей період особливий раціон. Із меню вилучаються продукти, які можуть «забродити» у шлунку, наприклад, кефір, копченості, гороховий суп. Річ у тому, що невеличка бульбашка газу в шлунку на висоті більше п’яти тисяч метрів набуває розміру футбольного м’яча. Закони фізики не змінити. Як почувається льотчик у такому стані, здогадатися не важко.

 

Посварився з дружиною — не сідай в літак!

Не менш важливим фактором для пілотів є психологічно-емоційний стан. Коли голова льотчика зайнята проблемами соціально-побутового характеру — діла не буде!

Пілот однієї з бригад тактичної авіації на ім’я Михайло — молодий, але досвідчений льотчик. Розповідає, як сімейні чвари завадили йому вчасно отримати допуск до чергового етапу льотної підготовки.

— Напередодні важливої льотної зміни посварилися з дружиною мало не до розлучення, — каже Михайло. — А мені наступного дня допуск отримувати… Про що я тільки не думав під час польоту, було соромно командиру в очі дивитися. Саджав машину і знав, що точно провалю іспит. Але він усе зрозумів. Питає: що з тобою сталося? Ну, я розповів коротко. Він сказав, хто я є (сміється), мовляв, слід було відразу сказати. Дав час відпочити, налагодити стосунки… Так і сталося. Проблеми в сім’ї і в повітрі було подолано!

Досвідчені пілоти розповідають, що в авіаційних частинах недарма придумали профілакторії. Це своєрідний «гуртожиток-санаторій», де льотчик може відпочити напередодні важких та виснажливих льотних змін. Чому не вдома? Відповідь проста: вдома цьому завадить побут. Це одна з причин. А відпочинок і здоровий сон — запорука успішної роботи головного мозку. У льотчика він — як калькулятор. Треба миттєво проводити вимірювальні розрахунки. Усе в голові, без папірця. А коли йдеться про бойове застосування — напруга зростає в рази.

Схожi записи: