Священик має повертати в душі бійців мир

 Січень 8, 2018

5533_p_19_img_0001Кожну льотну зміну військовий капелан Івано-Франківської бригади тактичної авіації Віталій Кузьмин проводить на аеродромі, молиться, аби кожного льотчика Бог беріг, був помічником і захисником у небезпеці, допомагав у труднощах і охороняв від усіляких негараздів

Звичайний парафіяльний священнослужитель УГКЦ із села Ямниця на Івано-Франківщині ще чотири роки тому нізащо не повірив би, якби йому напророчили, що він із місією Христовою під гуркіт пострілів об’їде майже весь Схід країни та стане штатним військовим священиком.

— Ніколи в житті не думав, що вдягну камуфляж, хоча і батько, і мати в мене — військові. Але коли розпочалися бойові дії на Донбасі, зрозумів, що вдома не всиджу і буду робити все від мене залежне, аби допомогти тим, хто захищає недоторканність кордонів нашої Батьківщини. Дуже спонукальним став приклад моїх друзів-священиків, які активно допомагали бійцям не тільки вдома, а й на передовій. Тож і я у листопаді 2014 року вирушив у район проведення АТО, був із бійцями на 29-му та 31-му блокпостах під Лисичанськом. Із тієї першої поїздки запам’ятав найбільше хлопців, які не знали, як самим собі відповісти на запитання: «Чи простить Бог за вбивство?» Тому я питав їх: «Ти свідомий того, що захищаєш свою землю і тому стріляєш?» Вони відповідали: «Так». На запитання: «А якби ти мав спосіб захищати, не вбиваючи, ти б убивав?» — у відповідь чув: «Ні». Ось вам і вирішення проблеми. Церква підтримує оборонні війни, і я це пояснював і пояснюю бійцям. І знаєте, навіть сепаратистські ресурси скористались моїми роз’ясненнями заповіді «Не вбий», зробивши мене бандеро-окупантом.

Розповідає отець Віталій і про позитивний «фронтовий синдром», який змушує знову і знову повертатися на передову. Так, 2015-го він був біля Попасної, а 2016-го — у Станиці Луганській.

— Туди треба їздити постійно. У хлопців у АТО серце — як відкрита рана, особливо в тих, хто пройшов тяжкі бої чи був поранений. Вони надзвичайно чутливі до фальші, вразливі, з ними потрібно бути максимально правдивим, їх треба розуміти, бо вони там на власній хвилі. Приходять на сповідь, на бесіду із психологічними травмами. Хтось пройшов серйозні бої. Комусь довелося вбивати. Я сповідував снайпера, який на той час застрелив три десятки бойовиків і якому вбивство боліло. Він буквально виплакував це все із серця. Це важко і для священика, адже на нього також лягає певне навантаження. Ти ж маєш не тільки вислухати, а й знайти слова розради, втішити, повернути мир у душу…

Якось разом із медиком надавав допомогу бійцеві, якому відірвало ногу. Ми буквально збирали його і фізично, і духовно. Крім того, як і на мирній землі, проводжу церковні таїнства, адже і сповідь, і молитва, і причастя знімають стрес, допомагають уникнути депресії. Але є й відмінність, бо в районі проведення АТО це відбувається в бліндажах та окопах.

Україна — полірелігійна та багатоконфесійна країна. Але як у державі в цілому, так і в армії це не є проблемою. У війську питання конфесійної приналежності капелана визначає особовий склад частини.

— Мій обов’язок, — веде далі Віталій Кузьмин, — задовольнити релігійні потреби військовослужбовця будь-якої конфесії чи релігії. Тобто, якщо до мене приходить військовослужбовець-мусульманин, мені належить або доправити його самого, або до нього привести священика, у цьому випадку — імама. У православних віруючих різних конфесій, тобто в православній церкві Київського і Московського патріархатів та УГКЦ, таїнства однакові. Тож я можу, за згодою військового, його і посповідати, і до літургії запросити.

Існує така проблема, що інколи священика сприймають як психолога. Але я, наприклад, не можу допомогти людині подолати суїцидальні настрої, це робота для психологів та психіатрів. Коли боєць говорить, що йому важко на душі й він хоче сповідатись, я його сповідаю, можу з ним помолитися. Коли ж до мене приходить людина і каже, що вона заплуталася, не може розібратись у собі, я відправляю її до психолога. Так, я тісно співпрацюю з психологами, але в них своя робота, у мене — своя.

Появу штатних священиків отець Віталій повністю підтримує і зауважує, що військовослужбовці лише починають звикати до того, що до них у бліндаж чи намет може зайти людина в рясі.

— Бачу по багатьох бійцях, що їм приємно, коли цікавлюсь, як у них справи. Вони починають ставити різні запитання, поступово сприймати мене як частину колективу. Із досвіду можу сказати, що в нас попереду тривалий шлях становлення капеланства. Наприклад, ще дискутуємо, чи варто мати священику військове звання, чи це все ж таки має бути цивільна посада. Не продумане на сьогодні й питання щодо облаштування місця для проведення богослужінь і церковних таїнств у підрозділах. Так, у клубі частини маємо кут, де я навіть поставив імпровізований іконостас. Був випадок, коли через погану погоду проводив богослужіння у досить незвичайному місці — ангарі для літаків. Добре, що в нашій частині командир всіляко сприяє в цьому питанні, ми вже знайшли місце, яке можна обладнати під храм. Тож рухаємося в правильному напрямку.

Оксана УРЕТІЙ

 

Служіння військових капеланів має бути врегульовано законом

Досвід служіння у військових частинах і передусім у районі АТО доводить: нормативна база, яка регулює діяльність духівників у армії та правоохоронних структурах, недосконала. Що саме треба змінити й додати до нормативно-правової бази — у роздумах представників парламенту, церков і військових формувань.

5533_p_19_img_0004Любомир Яворський, УГКЦ:

— Очевидно, що інститут військового духовенства фактично накладено на стару нормативну базу, і це стримує його розвиток. Новий закон урегулює: капеланство — це партнерська модель взаємодії Церкви й держави, де остання запрошує релігійні організації реалізувати право на задоволення релігійних потреб військовослужбовців. Буде визначено статус капелана: чи то військова, чи то цивільна людина, а також питання його грошового забезпечення й соціальних гарантій.

Дмитро Горєвой, помічник народного депутата України:

— Законопроект пропонує пропорцію: один капелан на 500 військовослужбовців, позаяк за більшого навантаження це служіння втрачає сенс. Водночас зрозуміло, що закон не вмістить усіх положень, отож частину питань вирішуватимуть підзаконні акти з огляду на реалії різних відомств.

5533_p_19_img_0002Митрополит Іоан (Яременко), УПЦ КП:

— Для гармонізації відносин між капеланами слід прописати в майбутньому законопроекті пункт про заборону прозелітизму, аби убезпечити від можливих конфліктів капеланів різних конфесій. Функції ж капеланів слід розширити: не тільки в питаннях душпастирства, а й у виховній роботі: вчити любові до Батьківщини. У такому разі капелан може бути корисним і для атеїстів, але без нав’язування їм віри. Проповідь можлива тільки за бажання військовослужбовця.

Полковник Олександр Ковтач, представник Центру морально-психологічного забезпечення в Генштабі ЗСУ:

— Нині в Збройних силах за трудовим договором працюють 66 капеланів. Це перша черга, ще відкрито 35 посад для набору на другу чергу. Поки що укомплектовуємо бойові підрозділи. Частини, розміщені в місцях постійної дислокації, залучають до душпастирства місцеве духовенство. Усі внутрішні питання капеланської служби в Збройних Силах України регулюються наказом Міністра оборони від 14 грудня 2016 року. Кількість капеланів залежить від економічних можливостей держави та спроможності церков підготувати й направити відповідних фахівців у війська.

5533_p_19_img_0003Максим Васін, громадський експерт, юрист:

— Військовий чи невійськовий статус — капелан має вирішувати сам. Хто хоче й відповідає необхідним умовам, може стати військовослужбовцем, хто ні, залишиться цивільним.

Фінансування діяльності військових духівників варто побудувати за аналогією до приватних шкіл. Якщо там гроші «йдуть» за учнем, то тут гроші від церкви «йдуть» за капеланом. Таким чином держава та відповідні церковні відділи співфінансуватимуть діяльність військових душпастирів.

Узгоджений законопроект із питань правового врегулювання капеланства передбачають внести на розгляд парламенту в першому кварталі цього року. Народні обранці запевняють: політична воля щодо його підтримки є.

Руслан ТКАЧУК

Схожi записи: