Відродження Фенікса у заполярному Мурманську, або Як «Щедрик» об’єднав українців

 Січень 5, 2018

5533_p_20_img_0001Колись давно в далекому заполярному Мурманську ми з нашим українським товариством вирішили поколядувати на Різдво.

Готувалися, репетирували, учили колядки й щедрівки. Навіть костюми пошили. Зробили гарну велику зірку з дзвіночками й лампочками.

Та коли пішли колядувати й вітати людей по квартирах і під’їздах, то «російські брати» нам не відчиняли.

Тільки перелякано питали з-за дверей: «А што eто? А чаво eто? А хто eта?»

Ну не їхнє це, не їхнє. Яка ластівочка? Який щедрик? Який такий «добрий вечір»? Яка звізда й вишивка?

Наші дівчата плакали з образи.

А потім ми вирішили все одно заколядувати. Для всіх. Адже Різдво для всіх.

І в центрі великого кола із замерзлих довгих будинків, які так ставлять, щоб не дошкуляли крижані вітри з Льодовитого океану, під спалахами полярного сяйва залунали українські колядки та щедрівки.

На тріскучому морозі ми співали, і гарно у нас те вдавалося!

Раптом у похмурій темній стіні багатоповерхівки засвітилося віконце. Потім іще одне, потім іще й ще.

І з під’їздів почали виходити люди, у накинутих кожушках, волохатих шапках, пуховиках і валянках на босу ногу.

І кожен ніс у руках грудочку кашки або кільце ковбаски.

Наші, українці! Ті, які вже давно забули, хто вони. Ті, які раптом прокинулися від летаргічного сну «руского міра».

Із дітьми й варениками, із вудженою тріскою, мисками холодцю й пляшками.

Залишивши у квартирах своїх здивованих і перепуджених російських дружин і чоловіків.

Нас ставало дедалі більше. Пісня гучнішала й ширилася. Я навіть не міг здогадатися, скільки нас багато є в цьому північному світі. Та й у всьому світі.

І був добрий вечір, і пан господар вийшов і подивився на свою волохату кошару, і ягнятка з телятками народилися, і жінки моргали своїми чорними бровами, і гроші стали половою, як і має бути.

І серед полярної ночі прилетіла ластівочка.

І стала щебетати.

Найвідоміша й найкрасивіша мелодія у світі.

Найтепліше свято.

Свято народження.

Як народився. Як і треба. З любові. З прадавнього роду.

Ніби весь довгий ланцюжок дідів-бабусь, мамів-татів стояли перед моїми очима й підказували, що та як робити. Гладили по моїй сивій голівці й розказували про те, що я й так знав, але забув.

Про те, що ми всі забули.

Про справжнє й вічне, про те, що дрімає в наших душах і сниться нам по ночах, про те, що не можна продати чи купити, про те, що найдорожче та найтепліше.

Про те, що тримає нас на світі.

Насправді цей «Щедрик» не просто про свято, а про відродження України.

Про видужування й лікування, про те, як із попелу чужинницького «міра» пробивається й розквітає наше, рідне, українське.

Найдивовижніше, що це було передбачення. Навіть не знаю як.

І про Майдан, і про останній рубіж, і про відродження та перетворення, і про все, що сталося й станеться…

І в цьому велика радість, бо весь сірий, похмурий і холодний світ розквітне для українців красою та любов’ю, як і розказали мені наші бабусі-дідусі.

З Різдвом вас, українці!

Створював це з Божим Духом і любов’ю до вас!

Христос народився!

Народжується Україна!

Сашко ЛІРНИК

 

«Ой на Святвечір прилетіли ангелики Христу до помочі…»

5533_p_20_img_0002Різдво — одне з головних християнських свят, що знаменує собою народження Ісуса Христа у Віфлеємі. За християнськими переконаннями, Ісуса послав Бог на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. День його народження поділив історію на «до» і «після»: із цієї миті почалося сучасне літочислення — наша ера.

У день народження Сина Божого весь світ славить Спасителя: люди прикрашають свої помешкання святковими ялинками, які символізують євангельське древо, засвічують свічки, ходять на церковні богослужіння. Протягом сотень років бережуть і шанують традиції Різдва й українці.

Різдву передує сорокаденний піст, який починається 28 листопада й закінчується 7 січня.

Напередодні Різдва Христового, 6 січня, український народ сідає за щедрий, але пісний стіл. Одна з головних традицій святкування Різдва — Святий вечір. Після наведення ладу в домі українці готують дванадцять святкових страв на честь дванадцяти апостолів.

Головною й ритуальною різдвяною стравою є кутя, яка являє собою пшеничну або ячмінну кашу, змішану з родзинками, маком, медом і горіхами. Також на столі неодмінно має бути узвар.

Під час їжі за столом ні в якому разі не можна лаятися, сперечатися й лихословити. На Різдво всі члени родини мають бути вдома, діти повинні допомагати старшим під час святкових приготувань. Снідати й обідати 6 січня не заведено, дозволено трохи поїсти лише дітям.

Сідати за різдвяний стіл треба з появою першої зірки. Святий вечір починається молитвою й засвічуванням різдвяної свічки.

Уранці 7 січня люди радісно вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують «Славімо його!». Цього дня ходять у церкву на святкову молитву та в гості до родичів.

Важлива й незмінна традиція на Різдво — колядування. Вулицями ходять колядники, починаючи зі Святого вечора або з першого дня Різдва. Часто вони носять із собою велику зірку, закріплену на палиці та покриту позолоченим папером. Така зірка символізує Віфлеємську, що ознаменувала народження Ісуса Христа.

Заходячи у двір або хату, молодь чи діти просять дозволу заколядувати, а коли господарі погоджуються, вони починають співати вітальні пісні-колядки й розігрувати жартівливі сценки.

Давнім різдвяним звичаєм в Україні було й залишається ходіння з вертепом. Вертеп — це пересувний мініатюрний ляльковий театр, розміщений у коробі, у якому показували цілі вистави на тему Різдва Христового.

Різдво — це передусім свято добра, миру й милосердя. Незважаючи на те, що Різдво — сімейний день, дуже важливо в цей час допомагати хворим, сиротам, удовам, жебракам і всім тим, котрі з різних причин позбавлені святкових радощів.

 

Звичаї і традиції на Святий вечір

  • Опівночі з 6 на 7 січня, необхідно розкрити вікна і двері, щоб Різдво увійшло в будинок.
  • Цього вечора прийнято поминати всю покійну рідню.
  • Бажано, щоб в Святий вечір вечеря починалася з внесення в будинок снопа пшениці або жита. Цей сніп називають ще «Дідухом».
  • Також на столі в Святий вечір обов’язково повинна бути свічка, і її запалювати повинен господар будинку.
  • Бажано перед тим, як почати вечеряти прочитати молитву «Отче наш».
  • Неодруженим парубкам і незаміжнім дівчатам не можна сідати на кут стола, а то залишаться без пари.
  • Страви не можна запивати водою, тільки узваром.
  • Обов’язково спробувати трошки від кожної з 12 страв, а ось з’їдати страви цілком не можна — а то холодильник буде порожнім весь рік.
  • У цей день прийнято розповідати дітям біблійні історії про народження Христа і всіляко їх духовно настановляти.

Підготувала Ольга МОСЬОНДЗ

Схожi записи: