Дідух — символ Різдва в Україні

 Січень 5, 2018

5533_p_21_img_0001Як прикрашали свої оселі на різдвяні й новорічні свята наші пращури? Далеко не кожен може відповісти на це, здавалось би, просте запитання. Для предків, які жили серед густих пралісів, дерева споконвіку виконували оберегові функції, інколи їх навіть обожнювали. Роль сучасної ялинки виконував Дідух

Слово «дідух» прийшло зі старослов’янської мови і в перекладі означає «дух предків» та символізує родоначальника сім’ї — діда.

Дідух уособлює місце для духів, предків, дідів, захисників і покровителів дому. Це символ святого відродження всього живого, що є на світі.

5533_p_21_img_0006Без різдвяного Дідуха не міг розпочатися в українців Святвечір. Про цей невід’ємний атрибут думали ще задовго до величного свята. Дідуха робили з першого зажинкового або останнього обжинкового снопа й зберігали до новорічних свят. А вже в переддень Різдва його ставили в хаті як символ пам’яті про предків. Дідух перебував там до Водохреща. Господар, увійшовши у світлицю зі святковим снопом, промовляв: «Ух-ух! Я — Різдвяний Дідух, на свята в гості завітав. Дай Боже ці свята впровадити, других дочекати в здоров’ї, щасті до другого року, на многая літа». Господиня приймала цей різдвяний знак і ставила його на покуті. Його присутність привносила в родину святковий настрій і затишок. У народі казали: «Дідух до хати — біда з хати».

Існує кілька версій, чому із першою Різдвяною зіркою люди заносили в хату Дідуха. За однією з них, коли Ісус народився в кошарі, було дуже холодно, і Йосип побачив у стіні шпарину, затулив її снопом — в кошарі стало тепліше. Старі люди кажуть, що відтоді існує звичай на Святу вечерю застеляти підлогу в хаті сіном і ставити під образами Дідуха. Після закінчення свят Дідуха ні в якому разі не викидали, адже це прадавній символ не тільки Різдва, а й зв’язку поколінь, що має тривати. За традицією, його спалювали на дорозі, промовляючи: «Спалюємо — на врожай, на добробут!»

Коли ставити Дідуха?

Тільки-но 6 січня сходила перша Різдвяна зірка, у хату вносили святковий сніп — Дідух. Він стояв аж до самого Водохреща — тобто до 19 січня

Рідздвяної ночі сходить на землю Господь Бог. Заходить він у хати людей. Приходять із раю цієї ночі й душі тих, котрі відійшли від родини, і вселяються в Дідуха, який велично стоїть на найпочеснішому місці в хаті. А господарі вітають найдорожчих і найкращих гостей… Після святої вечері залишаються на столі і кутя з узваром, і ложки, і вода на вікні, бо душі родичів знову зберуться й сядуть за Святу вечерю разом із Богом-Творцем.

Щедро обдаровують цієї ночі батько й мати своїх діток. Обдаровує батько матір і навпаки. А Бог бачить щедрість, доброту, злагоду, ласку, любов у родині й також дарує такій родині любов і багатство. Він обдаровує родину, як обдарував батько своїх діток та обдарували одне одного батько й мати. І цієї ночі сон не приходить до господарів, сплять лише діти, адже про них дбають і охороняють їхні дідусі…

***

Нині давня українська традиція відроджується, і ми залюбки можемо власноруч створити оберіг для родини та оселі, прикрасити ним свою домівку й зробити свято Різдва ще затишнішим і родинним.

Найвідомішою формою Дідуха є сніп або дерево. Дідух такої форми має чотири яруси, кожен з яких символізує одну пору року. На кожному ярусі — по три відгалуження, які символізують місяці. Кожне відгалуження складається із чотирьох зв’язок по сім колосків у кожному, які позначають тижні й дні.

Традиційно для виготовлення Дідуха використовують колоски чотирьох злаків відповідно до пір року.

Підготувала  Наталія КОЗАК

Схожi записи: