Українська армія вибрала якісну систему зв’язку, а всі інсинуації щодо неправильного Або несправедливого вибору радіостанцій — це невміння програвати в чесній конкурентній боротьбі

 Грудень 20, 2017

Ідеальна модель завше приваблива. Приміром, було б чудово, якби українське військо нині було повністю укомплектоване сучасними, відповідно до останніх досягнень технічного прогресу, зразками озброєння та військового обладнання. І бажано кращого, аніж у нашого противника. Цього можна швидко досягнути за умови вкладення колосальних ресурсів у закупівлю вже готової закордонної техніки або розгортання її власного виробництва. І оскільки таких ресурсів бракує, а національна економіка лише виходить із «затяжного піке», доволі правильним є стратегічне рішення поліпшувати технічне оснащення оборонної сфери в окремих її кластерах. Спершу — у найважливіших, опорних, одним із яких є військовий зв’язок.

Уже на початку російської агресії стало зрозуміло: без осучаснення систем зв’язку в усьому оборонно-безпековому секторі неможливо налагодити якісне й адекватне управління підрозділами та стійку захищену комунікацію. Волонтерський рух попервах уносив вагому лепту в насичення військ певними засобами зв’язку різних виробників. Але доволі швидко прийшло розуміння, що це кардинально не вирішує реальних потреб, а є тимчасово-вимушеним кроком. Складнощі із сумісністю, захистом, обслуговуванням, ремонтом тощо підштовхнули до пошуку уніфікації та гарантованого забезпечення потреб ЗСУ на роки вперед.

Треба було вибрати надійного партнера, який запропонує оптимальні умови: якісне обладнання зв’язку за прийнятною ціною. Як відомо (не зупинятимемося докладно на перипетіях), певний час довелося витратити саме на вибір такого партнера, адже ціна питання була та є надвисокою: обороноздатність і безпека України. І буквально у фінансовому вимірі ціна такого контракту також становила чималу привабливість. Хтось із постачальників мав програти в цій конкурентній боротьбі, а хтось — укласти угоду на тривалу співпрацю з Міноборони України.

Натепер переможця визначено, відбувається належна робота з адаптації й унормування використання радіостанцій турецького виробника Aselsan у ЗС України. Але й досі триває дискредитаційна кампанія, яка має своїм завданням поставити під сумнів прозорість проведення конкурсу в разі закупівлі радіостанцій для потреб нашої армії й посіяти сумнів у тому, що нам потрібні саме такі вироби.

Одразу зауважу: будь-який юрист, вивчивши правовий бекграунд цього контракту, відповість, що його процедура відбулася з урахуванням усіх вимог законодавства, зокрема визначальних і порівняльних випробувань. А практик зауважить: не існує армії, у якій новий зразок апаратури зв’язку або комунікації, тим паче іноземного виробництва, під час установлення на вітчизняну бойову техніку не потребував би певної адаптації.

Щоб з’ясувати, як проходить така адаптація, я звернувся до експертів, котрі володіють першоджерельною інформацією.

«В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА БРОНЕТЕХНІЦІ ЗАСТОСОВУВАТИМУТЬ ЯК РАДІОСТАНЦІЮ MOTOROLA, ТАК І ASELSAN»

— Наразі існує певний інформаційний шум, що радіостанції Aselsan якось неправильно встановлюють на танки. Наскільки я розумію, нічого неординарного, окрім як знаходження оптимального варіанта встановлення сучасних засобів зв’язку на нашу бронетехніку, у цій роботі не відбувається?

— Ми розпочали інсталяцію сучасних засобів зв’язку з танкових військ, тому що танк, як комплексний зразок бойової техніки, є найскладнішим. Наразі триває опрацювання технічних аспектів цієї роботи, — коментує ситуацію начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко. — Процес не видався легким. І це було очікуваним. Просто вмонтувати сучасну станцію натовського зразка в Т-64 без конструкторських і нормативних головоломок складно. Опрацьовано низку ідей щодо вирішення цього виклику. Звісно, ми мали все експериментально випробувати, щоб виявити практичні недоліки, аби інсталяція засобів зв’язку задовольняла вимоги війська.

Нині на Казенному підприємстві «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова» працює спеціальна робоча група, до складу якої входять фахівці Харківського бронетанкового ремонтного заводу, Конструкторсько-технологічного центру Міноборони, представники Aselsan в Україні. Вони працюють над тим, щоб визначити оптимальні штатні місця під’єднання й установлення радіостанції, які поліпшать ефективність роботи бойової машини в цілому.

Зараз у штатному режимі на танках здебільшого працюють водночас Motorola й Aselsan, а встановлена апаратура внутрішнього зв’язку та комутації Aselsan забезпечує роботу як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації, що поліпшило керованість бойових машин.

5531_p_04_img_0002Заступник начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Озброєння Збройних Сил України полковник Євген Сидоренко тим часом зауважує:

— Завершити адаптацію й встановлення радіостанцій Aselsan на дослідний зразок танка Т-64 відповідно до затверджених конструкторських змін плануємо до кінця 2017-го. А вже за результатами випробувань визначимося з моделлю для тиражування. Передовсім це стосується танків, що перебувають на капремонті в заводських умовах. Діятимуть і виїзні ремонтні бригади, які замінюватимуть системи зв’язку танків у військах. Тобто у всіх танках, які проходитимуть регламентний капремонт, установлять сучасні засоби зв’язку. А в перехідний період на бронетехніці застосовуватимуть як радіостанцію Motorola, так і Aselsan, поки ми повністю не перейдемо на сучасні засоби. Крім того, триває й адаптація вітчизняних шоломофонів для роботи з радіостанціями Aselsan. Найближчим часом отримаємо щонайменше 100 таких шоломофонів, які дешевші за закордонні аналоги.

ЯКЩО НЕ ЗАБРАКНЕ КОШТІВ, ТО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ВІЙСЬКА НА НОВІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЗАКІНЧАТЬ ДО 2020-ГО

5531_p_04_img_0001Зазначимо, що шоломофони натовського стандарту відрізняються від українських наявністю знімного шолома з кевлару, також у вітчизняних використовують ларингофони, а в європейських — мікрофонну гарнітуру. Тому танкістам треба звикати до мікрофона перед обличчям, який на перший погляд ніби заважає. Однак застосування такої гарнітури забезпечує кращу чіткість переговорів завдяки значно кращим частотним характеристикам.

Отже, вибір шоломофонів залишимо за танкістами.

— Також необхідно опрацювати технічні питання інсталяції сучасних засобів зв’язку для танків Т-80 та БМП. Процес установлення сучасних засобів зв’язку на зразки бойової техніки радянського виробництва не такий легкий, як видавалося спершу. Хоча відкрию «таємницю»: крім бронетехніки, на всіх інших зразках озброєння така адаптація пройшла успішно й швидко. Ідеться про радіостанції Harris, Motorola та в деяких випадках Aselsan.

— Коли ми ведемо мову про радіостанції Aselsan УКХ-діапазону, то розуміємо, що це техніка, яка справді забезпечує підвищений захист і спроможність діяти в умовах РЕБ на відміну від радіостанції Motorola?

— Так, але Motorola дає змогу на перехідний період бути на зв’язку з піхотою, яка підтримує танки. Найважчим є перехідний період, коли водночас діють кілька типів техніки, — каже генерал-майор Володимир Рапко, — кожен виробник засобів зв’язку реалізує унікальні алгоритми псевдовипадкового налаштування робочої частоти, криптографічного захисту інформації й методи цифро-аналогового, аналогово-цифрового перетворення сигналу.

— А яка ситуація з фінансуванням на наступний рік із погляду задоволення потреб зв’язку ЗС України?

— Для того щоб успішно здійснити переоснащення війська сучасними засобами зв’язку, потрібен час і кошти. До речі, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій Aselsan, і ми продовжимо переоснащення тих підрозділів, які нам визначив начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України.

— Переоснащення — то чималі кошти. Напевно, тому, за давньою українською традицією, у декого виникли підозри щодо непрозорості закупівель…

— Усі рішення щодо закупівлі тих чи інших технічних засобів Головне управління зв’язку та інформаційних систем ГШ ЗС України ухвалює не просто так. Вивчають досвід країн, які були в схожій ситуації, як ми, і які потребували швидких змін у своєму технопарку. Це досвід Польщі, Грузії, Азербайджану, країн Балтії. А нова хвиля інформаційного пресингу, на мою думку, піднялася через те, що ми не придбали радіостанції ізраїльської компанії Elbit Systems Ltd. Цей виробник запропонував Збройним Силам України радіостанції, які не підтвердили заявлених технічних характеристик. Це декому не подобається, мабуть, тому я й мої підлеглі відчуваємо певний тиск. До того ж рішення, якому виробникові надати перевагу, ухвалювали разом із Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також з участю експертної ради, до складу якої входять волонтери й науковці. Хочу, для розуміння, донести алгоритм цього рішення: 2015-го відбувалося вивчення сучасних зразків засобів зв’язку, наступного року провели покази, визначальні відомчі випробування. А потім — колегіальне рішення про те, що за технічними параметрами вибрано Aselsan. Ми укладаємо угоду й отримуємо першу партію радіостанцій. Після цього почався певний тиск на ЗС України, і Міністр оборони України, щоб уникнути інсинуацій, вирішив провести додаткові порівняльні випробування задля повної прозорості в травні — червні 2017-го комплексною комісією від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ. Усі члени комісії без винятку віддали перевагу радіостанціям Aselsan, підтвердивши правильність попереднього рішення.

— Підрозділи, на озброєнні яких перебувають різнотипні станції, чутимуть один одного?

— Питання сумісності підрозділів, які діють окремо, нині вирішують застосуванням сучасної апаратури внутрішнього зв’язку й комутації та радіостанціями Harris короткохвильового діапазону. Останні застосовують усі силові структури — задля взаємодії. Це рішення начальників зв’язку ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії. Ми знали, що нам доведеться разом воювати, тому треба будувати взаємосумісну систему комунікації. Хтось не хоче, щоб Збройні Сили України переходили на сучасний цифровий зв’язок. Ми ухвалили правильне рішення, і повернутися назад неможливо, бо це стане злочином перед тими солдатами, які повинні мати якісний і захищений зв’язок. Співвідношення «якість — ціна» в цьому процесі вибору була визначальною. На жаль, бізнес і ще не навчився програвати в чесній конкурентній боротьбі. Але в нього іще є можливість цьому навчитися.

Геннадій КАРПЮК

Схожi записи: