Інформаційні «страждання» окупантів

 Грудень 12, 2017

5530_p_07_img_0001Поновлення контролю українських військ над двома селищами поблизу Горлівки викликало у проросійських пропагандистів інформаційну істерику

Наприкінці листопада прес-служба штабу антитерористичної операції повідомила, що «…окремі підрозділи Збройних Сил України на Луганському напрямку поліпшили своє тактичне становище з метою поліпшення умов спостереження за російськими окупантами…», а згодом там роз’яснили, що мова йде про два населенні пункти — селища Гладосове й Травневе поблизу Горлівки.

Звісно, уже через кілька годин пропагандистські засоби масової інформації окупаційної влади в так званій ДНР, а слідом за ними й російські, заволали про якісь там «грубі порушення Мінських домовленостей унаслідок розгорнутого українськими силовиками наступу й захоплення ними двох селищ» і навіть про «взяття в полон їхніх мирних жителів». Не зупиняючись на подробицях, пропагандисти окупаційного режиму викликали справжню інформаційну істерику серед своїх прихильників і своєї аудиторії з приводу подій у цих двох селищах. Нібито «зупинятися на досягнутому» ЗС України не збираються й готуються «увірватися» вже в сусідні селища — Доломітне та Гольмівський. Водночас проросійські пропагандисти та їхні керманичі з сусідньої країни жодним словом не обмовилися про те, що і Травневе, і Гладосове Донецької області вже були на підконтрольній Україні території, тому їх насправді ніхто не захоплював, і нікого там у полон підрозділи українського війська не брали та що це жодним чином не порушує положень Мінських домовленостей.

Про це, до речі, в ефірі Громадського телебачення 1 грудня заявив офіцер Генштабу Збройних Сил України. Він, зокрема, із цього приводу пояснив, що «…підрозділи ЗС України, згідно з Мінськими домовленостями, можуть на підконтрольній собі території проводити будь-які дії щодо зміни свого тактичного положення, також і стосовно передислокації й переміщення тих чи інших підрозділів…». Окрім того, він заперечив нібито наближення впритул до позицій формувань самопроголошеної «ДНР» якоїсь міфічної української ДРГ, про що заявляли окупанти. «Ми просто зайшли туди, збільшивши кількість розташованих там підрозділів, тобто передислокували на те місце певні підрозділи й почали там удосконалювати позиції, зокрема інженерні укріплення», — підкреслив офіцер. Ні більш, ні менш…

5530_p_07_img_0002Узагалі, у зв’язку з цими подіями в так званій ДНР, зокрема в інформаційній сфері, здійнялася справжня буря. Чого тільки не вигадували протягом наступного тижня «офіційні представники» окупантів, аби якось пояснити чи виправдати встановлення цілковитого контролю української влади над цими двома селищами, які вони ще донедавна вважали нічийними, а то й своїми.

У зв’язку з цим «полководці «ДНР», щоб виправдати свою кволу реакцію на ці події, змушені були вигадувати й висувати цілком фантастичні тези та ідеї. Але, як завжди, усі вони мали мінімум спільного з реальністю та логікою.

Пропагандистські засоби інформації окупантів одразу після подій у цих двох селищах почали «розганяти» інформацію про те, нібито жителі Гладосового звернулися з відкритим листом до першого заступника голови СММ ОБСЄ в Україні Александра Хуга. У своєму зверненні вони начебто закликали представника ОБСЄ зафіксувати «факт незаконного захоплення території» та дій українських військовослужбовців, які нібито заарештували й вивезли в невідомому напрямку частину мирного населення.

Однак за ретельнішого розгляду цього звернення з’ясувалися цікаві подробиці. Українські фахівці з СЦКК опитали жителів Гладосового та з’ясували, що люди, які підписалися під цим зверненням, ніколи не жили в цьому населеному пункті. Як заявили в СЦКК, «…навіть без спеціалізованої графологічної експертизи видно, що підписи зроблено однією рукою».

Усі ці «кошмарні історії» про «зачистки» Травневого та Гладосового «підрозділами карателів», з арештами, погрозами зброєю та «вивезенням мирного населення в невідомому напрямку», про які так жваво розповідали на сепаратистських телеканалах, виявилися суцільним фейком. Адже ці «зачистки» відбулися у формі доставки українськими військовиками в ці селища гуманітарної допомоги, роздачі її місцевим жителям і розгортання там медичного пункту. З «арештами й затриманням мирного населення» також, м’яко кажучи, не склалося: усі жителі виявилися на місці…

Але в «народній республіці» і далі намагалися виправдати свою безпорадність. І от Басурін в одному зі своїх «звернень» до представників ЗМІ видав на-гора чергову нісенітницю. Виявляється, українське військове командування «…вже давно спланувало й підготувало широкомасштабний наступ на Горлівку», і лише завдяки тому, що «…технічними засобами розвідки армії ДНР вдалося довідатися про підступні плани хунти, які було нанесено на карту, зображену на одній із фотографій начальника Генерального штабу ЗС України, розміщену в ЗМІ», весь цей гіпотетичний наступ було зірвано, а просування українських військ було обмежено лише «двома селищами в нейтральній зоні». Така ось дуже цікава історія…

Про абсолютну неадекватність цього твердження та всі ознаки низькопробної маячні, мабуть, здогадувався сам Басурін, коли зачитував цей опус місцевим донецьким та російським журналістам. Бо вираз обличчя в нього тоді був дуже характерним. А після роз’яснень Генерального штабу ЗС України на рахунок подій у районі Травневого й Гладосового навіть ті, котрі були схильні вбачати в словах Басуріна якесь раціональне зерно, явно змінили свою думку на протилежну.

Але цього «захисникам» «руского Донбасу» виявилося замало. Ефект від цієї фантастичної історії з нібито зірваним наступом підступної хунти через необережну фотографію було вирішено підсилити таким собі «аналізом поточної ситуації» на цій ділянці фронту. І той же Басурін знову «видав в ефір» нову порцію «казок про Гладосове». Цього разу він чомусь «спрогнозував» відхід українських підрозділів із зайнятих селищ. Нібито «…зайняті ЗС України позиції вкрай невигідні з тактичного погляду».

Цілком можливо припустити, що Басурін, іще коли був до війни директором фабрики з випуску поліетиленової плівки або очолював виробництво лакофарбових матеріалів, устиг на досить високому професійному рівні опанувати основи військової тактики й загалом усього оперативного мистецтва, але в цьому разі він знову, як то кажуть, промахнувся. Минула доба, дві, три, чотири після «ретельного аналізу» та гучних висновків Басуріна, а українські війська нікуди не відійшли із зазначених позицій. Та ще й стали укріплюватися на нових позиціях.

У цьому сенсі залишається тільки поспівчувати Басуріну й решті окупаційних пропагандистів, які змушені на догоду своїм господарям перетворюватися на таких собі фейкометів (або ідіотів, коли щиро вірять у те, що публічно верзуть у ЗМІ) з приводу чергової «провокації хунти». Яскравим підтвердженням недолугості всього цього «інформаційного прикриття» чергової демонстрації «життєдайності» й «потужності» цієї карткової «молодої республіки» став різкий перехід окупантів від інформаційних закидів до інших аргументів — ствольної артилерії калібром 152 мм і важких 120-мм мінометів на цій ділянці місцевості (за повідомленням штабу АТО, протягом 2–4 грудня вони принаймні тричі застосовували ці засоби ураження в районі селищ Гладосове, Травневе, Новолуганське, випустивши загалом не менш як 100 мін та снарядів, унаслідок чого постраждали мирні жителі цих селищ). Як то кажуть, коли немає чого сказати путнього, то так і тягне помахати кулаками…

Костянтин МАШОВЕЦЬ

Схожi записи: