Гіркі «жнива» голодомору

 Грудень 8, 2017

5529_p_20_img_0001Фільм «Гіркі жнива» — це спроба донести до світу правду про жахіття, які пережили українці у 1932–1933 роках

Фільм знято за сценарієм Річарда Бачинського-Гувера — громадянина Канади українського походження. Про те, що спонукало його до написання сценарію, хто допомагав реалізовувати цей задум, він розповів «Народній армії».

5529_p_20_img_0003— Хоча я народився і виріс в Канаді, але є українцем за духом, — говорить пан Річард. — Адже мої предки по батьківській лінії прибули до цієї країни ще на початку минулого століття, а тато, Ярослав, є їхнім нащадком, народившись уже на канадській землі. Він завжди пам’ятав свою історичну Батьківщину, хоча з відомих причин жодного разу не побував на рідній землі. Про жахіття, яке пережив поневолений більшовицькою Росією український народ, у тому числі й Голодомор 1932–1933 років, мені розповідали родичі: правда про них передавалася з покоління в покоління Бачинських. А також ті українці, яких він зачепив своїм чорним крилом і які згодом опинились за межами України. Багато дізнався і тоді, коли вперше приїхав до України — у 1999 році.

Звісно, читав чимало літератури, яка відображає цю трагедію. Зокрема, праці історика, нині покійного, Ореста Субтельного, книгу американського дослідника Голодомору Роберта Конквеста «Жнива скорботи», а також Джеймса Мейса — одного з координаторів діяльності комісії американського конгресу з вивчення цієї трагедії. А вже під час Помаранчевої революції 2004–2005 років, коли українці чи не вперше у новітній історії так масово виступили проти спроб сфальсифікувати їх волевиявлення на президентських виборах, безпосередньо беручи у ній участь разом з братами українцями, остаточно вирішив, що теж повинен сказати про це своє художнє слово. І почав писати сценарій фільму.

— Хотілось би почути про людей, які теж працювали над картиною.

— Без жодного перебільшення скажу, що поява цього фільму стала можливою завдяки людям, які горіли нестерпним бажанням розповісти правду про страждання українців. Зокрема, режисером виступив Джордж Менделюк, а продюсером Ян-Ігор Ігнатович — громадяни Канади. Вони ніколи не жили в Україні й тим паче не пережили того, що випало на долю громадян Української РСР. Проте і їм тема штучно створеного голоду, інших страшних злочинів компартійного режиму проти власного народу не була байдужа. Наприклад, батьки Менделюка опинились за океаном під час Другої світової війни, втікаючи від переслідувань більшовиків. Подібна доля й у продюсера стрічки — Яна-Ігоря Ігнатовича, оскільки і його предки з цієї ж причини змушені були залишити історичну Батьківщину. Поділившись своїми творчими планами, я знайшов у Джорджові, Янові однодумців, котрі відразу підтримали мене у моїх прагненнях створити художній фільм, який би максимально доніс людям правду про ті страшні роки в нашій історії.

— Фільм, про який ідеться, вийшов на екрани українських кінотеатрів на початку 2017-го, але з різних причин не всі змогли його переглянути. Тож нагадайте, будь ласка, й сюжет.

— З великим задоволенням. У центрі картини постать Юрія, молодого і напрочуд талановитого сільського художника-початківця, який щиро закоханий у односельчанку Наталку — вродливу і розумну дівчину. Він намагається виживати навіть і за тих жахливих умов, які створила для нього та мільйонів українців радянська влада. Але, врешті-решт, коли його родина, селяни стають жертвами Голодомору, репресій НКВС, він повстає, аби врятувати рідних, помститися і покинути рідну землю: лише так можна донести правду світові про страхіття, що спіткали мільйони українців.

— Розкажіть, будь ласка, про перебіг зйомок. Де знімався фільм, хто надавав фінансову допомогу, хто з акторів брав участь?

— «Гіркі жнива» знімались у кількох країнах, зокрема, у Великобританії. Якщо говорити про Україну, то зйомки здебільшого велися просто неба — у Національному музеї народної архітектури у Пирогові, що неподалік від Києва. Головних героїв Юрія і Наталку зіграли Макс Айронс і Саманта Баркс, були задіяні також і Баррі Пеппер, відомий за фільмом «Врятувати рядового Райана», Тамер Гассан, який «засвітився» у «Грі престолів», Теренс Стемп, котрий грав у стрічці «Операція «Валькірія».

У фільмі можна побачити й українських акторів, зокрема, Остапа Ступку й Олександра Печерицю, який, до речі, знявся у відомій українській кінострічці «Століття Якова». Правда, ролі у них не першого плану…

Перші кадри відзняли влітку 2013-го, а останні — восени того ж року: у центрі Києва вже вирували протести проти тодішньої влади. Деякі наші актори, між іншим, теж ходили на Майдан, щоб підтримати спротив українців свавіллю тієї влади. Я також стояв там поряд з моїми друзями, побратимами, разом зі стягом Канади на плечах, демонструючи підтримку українського світу Канади.

Щодо фінансування картини. Всі витрати, пов’язані зі зйомками фільму, взяв на себе Ян Ігнатович. Ми, звичайно, зверталися по допомогу до деяких інституцій, які на той час уособлювали українську владу. Але безрезультатно. Втім, хіба могло бути інакше, коли сам Янукович, будучи президентом України, на міжнародному рівні заперечував факт голоду в Україні?

— Ви, напевно, знаєте, що «Гіркі жнива» викликали досить неоднозначну реакцію серед українців, насамперед кінокритиків.

— У будь-якого художнього твору є як прихильники, так і ті, хто не дуже схвально відгукується про нього. Як на мене, це цілком зрозуміло: навіть романи визнаних у всьому світі класиків не всім людям до вподоби. Тим більше, що ані я, як автор сценарію, ані Джордж Менделюк як головний режисер, ані наші колеги-актори на початку зйомок цього художнього фільму не вважали, що це обов’язково має бути шедевр, який претендуватиме на «Оскар» (посміхається). У нас була інша мета: донести до людей, в першу чергу громадян західних країн, правду про страшні роки Голодомору.

— Ви її досягли?

— Вважаю, що так. «Жнива» демонструвалися в США, Канаді, Великобританії, Австралії, Німеччині, Іспанії, багатьох інших країнах. По закінченні кіносеансу на очах у багатьох глядачів були сльози. Отже, фільм не залишив людей байдужими до тих страхіть, що пережили українці. Можливо, це нескромно, але сподіваюсь, що наш фільм сприятиме визнанню деякими країнами світу Голодомору 1932–1933 років геноцидом. Адже до цього часу не існувало англомовного художнього фільму про Голодомор, і пересічні люди в англомовному світі майже нічого не знають про цю трагедію українського народу.

— Поділіться своїми подальшими творчими планами. Зокрема, чи не плануєте написати сценарії інших фільмів, які б розповіли сьогоднішнім поколінням українців про не таку вже далеку, але жахливу історію їхнього народу…

— Бажання працювати задля донесення до людей історичної правди, позбавлення багатьох з них ілюзій, у полоні яких вони перебувають, є. Але, на жаль, далеко не все залежить від мене. Втім, як кажуть у нас, поживемо — побачимо.

Інтерв’ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ

 

«Цей фільм нікого не залишає байдужим…»

5529_p_20_img_0002До заходів, приурочених до вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, долучилася і Бучанська спілка ветеранів війни — учасників бойових дій та їхніх сімей, що на Київщині.

— Сьогодні у нашому місті проживають понад 200 учасників антитерористичної операції, — говорить голова Спілки Олександр Буйвалюк. — Спільно з Річардом Бачинським, який, до речі, теж є жителем нашого міста, іншими активістами ми організували для бойових побратимів та членів їхніх родин перегляд фільму «Гіркі жнива». Мета — донести до сьогоднішнього покоління захисників України правду про масове винищення російсько-більшовицьким режимом мільйонів українців.

У день, коли мав демонструватись фільм, до одного із міських будинків культури зійшлося чимало людей. Побачене з екрану нікого не залишило байдужим: у багатьох на очах бриніли сльози.

— Знаєте, про Голодомор 30-х я багато читав, розповідали мені про ту трагедію і люди, які пережили її, — зізнався під час спілкування Анатолій — один із учасників АТО. — Тож можу сказати, що і сценаристу, і режисеру, і акторам, задіяним у стрічці, вдалося досить правдиво відобразити ті події.

За словами Олександра Буйвалюка, подібні заходи, спрямовані на пробудження національної свідомості українців, вшанування пам’яті жертв комуністичного режиму, очолювана ним Спілка проводитиме й надалі.

Сергій ЗЯТЬЄВ

Схожi записи: