Кремлівські «cолдати невдачі»

 Грудень 2, 2017

5528_p_19_img_0001Створена керівництвом Росії для виконання «брудної роботи» приватна військова компанія «Вагнера», за задумом, мала залишатися в тіні,  але, як це трапляється з усіма російськими авантюрами, таємне стало явним

Коментарі офіційних осіб, повідомлення в засобах масової інформації, фотографії поховань, скорботні повідомлення родичів у соціальних мережах і співчуття від друзів, свідчення безпосередніх учасників, журналістські розслідування на підставі кількох тисяч «злитих» анкет — все це дозволило «засвітити» кремлівських найманців

Міноборони Росії офіційно визнало, що за час операції в Сирії загалом загинуло 39 російських військовослужбовців. Публікації різних незаангажованих ЗМІ, зокрема Reuters, згідно з якими тільки 2016 року Росія втратила в Сирії 36 осіб, а за сім місяців 2017-го — приблизно 40, офіційний представник Міноборони РФ генерал-майор Ігор Конашенков назвав знущанням, що викликає огиду. Здається, що він висловив і офіційне ставлення до «солдатів невдачі», яким «пощастило» стати інвалідами або загинути поза статистикою.

Правдива інформація про втрати у сирійській війні — болюче питання для Росії, де напередодні «непередбачуваних за своєю інтригою» президентських виборів наступного року державна преса зосередилася на висвітленні конфлікту в позитивному ракурсі. Кількість військових втрат у мирний час офіційно є державною таємницею, відтоді як за три місяці до початку російської кампанії в Сирії Путін засекретив їх спеціальним наказом. Тепер ніщо не завадить пропагандистам знімати фільми про великого завойовника з Росії.

Розбіжності з офіційними даними про загиблих і поранених можна пояснити тим, що Кремль відкрито не визнає, що пліч-о-пліч з так званою армією ОРДЛО в Україні й армією Асада в Сирії воюють «приватні» військові фахівці. Формально їхня присутність підпадає під кримінальну статтю про найманство.

Вибіркова дія закону в Росії

За офіційною інформацією Служби безпеки України, на Донбасі найманці російської приватної військової компанії «Вагнера» брали участь у знищенні українського військового літака Іл-76 над Луганськом, штурмах луганського аеропорту та міста Дебальцеве 2014 році. 36 з них загинуло. Встановлено причетність 1587 осіб — членів ПВК «Вагнера», серед них приблизно 40 осіб — громадяни України. Загальна кількість найманців — близько 5 тисяч осіб.

Стаття Кримінального кодексу Росії №  359 «Найманство» передбачає, що вербування, навчання, фінансування або інше матеріальне забезпечення найманця, як і його використання у збройному конфлікті або військових діях, караються позбавленням волі.

Та, як відомо, в Росії закони працюють вибірково. Коли це вигідно державі — їх не застосовують. Доведено причетність чималої кількості громадян Росії до найманства, але жодної справи не відкрито. В Росії не можуть покарати навіть дітовбивцю, який 2014 року на Донбасі застрелив Степана Чубенка. І це при тому, що його визнали винним навіть у «ДНР».

У 2015–2016 роках, за словами учасників подій, які на правах анонімності надали інформацію незаангажованим ЗМІ, підготовка в Молькіно (тренувальна база у Краснодарському краї) тривала до двох місяців, боєприпаси на навчання «солдат невдачі» виділялися в необмеженій кількості, включаючи дорогі постріли до протитанкових ракетних комплексів. У Сирії на озброєння групи надходили танки Т-72, системи залпового вогню БМ-21 «Град», 122-мм гаубиці Д-30. У сирійському відрядженні одночасно перебувало 1,5 — 2 тисячі бійців. Бойові зарплати і премії виплачувалися вчасно, ордени роздавалися за сплеском.

Але вже на початку 2017 року, за розповідями безпосередніх учасників, на автомат видавали як боєкомплект по чотири магазини і 120 патронів. Озброєння становили автомати АК-47 північнокорейського виробництва, отримані від сирійської сторони, і декілька кулеметів Калашникова. Декому дісталися ротні кулемети зразка 1946 року РП-46. У Радянській армії ця зброя у військах була замінена на ПК і РПК ще в 60-ті роки минулого століття. Замість танків Т-72 навесні 2016 року були отримані чотири або п’ять Т-62. Замість гаубиць Д-30 — близько дюжини гаубиць М-30 зразка 1938 року, давно знятих з озброєння ще в Радянській армії.

Кількість втрат серед «солдат невдачі», що в рази перевищують втрати минулого року, пояснюється не тільки браком озброєння і військової техніки, а й помітним зниженням якості особового складу, змінилася зарплатна політика компанії «Вагнера». Тепер 240 тисяч рублів на місяць отримує тільки боєць розвідувально-штурмової роти, задіяний у бойових операціях. Решта отримують близько 160 тисяч рублів, до того ж, на відміну від минулих років, трапляються затримки.

Додаткове джерело вербування приватної військової кампанії — населення тимчасово окупованої території Донбасу. До 2017 року громадян України (або так званих Донецької і Луганської народних республік) компанія «Вагнера» не наймала. Винятком був підрозділ «Карпати». Склад цієї групи планувалося використовувати для диверсій і глибокої розвідки в тилу українських військ, але, як кажуть, через недостатню підготовку контингенту ці плани не були реалізовані.

2017 року група була розгорнута в підрозділ «Весна» (за позивним командира), чисельність якого доведена до 100–150 вояків. Крім українців, до групи увійшли жителі козачих регіонів Росії і п’ятнадцять-двадцять уродженців Чечні.

Минулого року таких проблем у ПВК «Вагнера» не було. Зараз стало погано не тільки з постачанням: взаємодія з армійською авіацією і артилерією (яка 2016 року була звичайною справою) зведена майже до нуля, вертольоти російського угруповання не беруть участі в евакуації поранених «вагнерівців», що значно ускладнює їхню доставку до медичних закладів. Військова транспортна авіація більше не перевозить поранених цих «солдатів невдачі», тож їх доводиться вивозити мало не у вантажних відсіках чартерних рейсів сирійської авіакомпанії, яка літає у Ростов.

Можливо, конфлікт спричинений поганою конспірацією у діяльності цієї приватної військової кампанії. Якщо МО Росії було готове терпіти ПВК «Вагнера» на своїй території, забезпечувати її зброєю, технікою і підтримувати вогнем доти, поки це залишалося таємницею, то з часу появи в Інтернеті численних відомостей про «Вагнера» і його команду ситуація змінилася. Навряд чи військовому командуванню хочеться нести відповідальність за дії найманців, що не дотримуються ніяких формальних законів і діють за межами міжнародного права.

Звісно, формулювання «міжнародне право і Росія» вже викликає тільки сумну усмішку світової спільноти. Радше причина більш прозаїчна — брак грошей. Хоча, звісно, ще є чимало охочих випробувати долю і правдивість обіцянок «Вагнера» про якісь там гарантії і зарплатню.

Дмитро ЗАВТОНОВ

 

Громадяни України беруть участь у сирійській війні не тільки як найманці приватної військової компанії. Так, у Сирії загинув колишній український офіцер Володимир Жук, який після анексії Криму перейшов служити в збройні сили Росії і став командиром 102-го загону спеціального призначення ВМФ РФ.

Зрадивши Україну, він поїхав вбивати громадян іншої країни, які нічим перед ним не завинили. Адже неодноразово були наведені факти того, що більшість російських ударів спрямована не на «Ісламську державу», а на опозицію. Внаслідок таких ударів цивільне населення Сирії гинуло сотнями, знищувалася цивільна інфраструктура.

Потрібно розуміти, що кримінальна відповідальність таких громадян України, як Жук, буде ще більшою — як «солдата невдачі» та зрадника, який намагався вислужитися перед своїм начальством.

 

Схожi записи: