«Голод скрізь. Мільйони людей вмирають. Терор набув нечуваних масштабів»

 Листопад 20, 2017

5526_p_19_img_0001Історія знає чимало кривавих злочинів проти людства і людяності. Але їй не відомі випадки, коли б у мирний час без жодного пострілу лише за якихось 17 місяців держава знищила мільйони своїх громадян: відібравши в людей останню крихту хліба, прирекла їх на голодну смерть

«Марія стоїть над дитиною і думає: «Вмреш, дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба… Зовсім трошечки хліба…»

Дивиться у вікно. На подвір’ї дерева вбираються бруньками. Земля ще кормить їх, а закони Маркса не заборонили їм родити нове життя і нову радість».

Це цитата з роману Уласа Самчука «Марія» — першого художнього твору, в якому розповідається про голодомор 1932–1933 років. Роман видано у Львові 1934-го. Через страждання матері, яка не може врятувати єдину доньку, письменник описав ті страхіття, що коїлися тоді в радянській Україні. На очах у скількох таких Марій вмирали голодною смертю їхні сини й дочки? Скільки матерів сивіли від горя, втрачаючи дітей? Мільйони! І сьогодні достеменно ніхто не знає кількості жертв неоголошеної компартійним режимом війни проти українців на початку 30-х років минулого століття.

У своїй статті «Рік великого перелому», надрукованій 1929 року, Сталін стверджував, що «селяни йдуть до колгоспів не окремими групами, а цілими селами і районами». Насправді ж їх заганяли туди силоміць. Тих, хто надто пручався, виселяли до Сибіру та інших віддалених районів Радянського Союзу. Задля пришвидшення колгоспного закріпачення селянства було видано понад 30 партійних і урядових постанов. Коли наші селяни вже голодували, до Росії йшли десятки ешелонів з продовольством.

Каральним органам СРСР так і не вдалося повністю придушити повстанський рух в Україні, тому вожді партії вирішили вдатися до штучного голоду, вважаючи, що саме він змусить українців надовго забути про волю. Голодомор тривав із квітня 1932-го до листопада 1933 року, тобто 17 місяців. Його пік прийшовся на весну 1933-го. Ось як згадував ті події житель Київщини Іван Клименко: «Влітку 1933 року в моїй Слобідці лютувала жахлива машина смерті. Був пік голодомору. Трупи лежали на вулицях, біля крамниці, у дворах і по хатах. По селу, як тіні, ходили люди, висохлі або ж пухлі. Не було біля хат ні тиночків, ні повіточок, нічого дерев’яного в господах — усе було спалено в печах, щоб зігріти хати. Половина села вимерла від голоду. Правління колгоспу дало дві підводи для прибирання трупів. З правого боку річки Красна санітаром працював дід Свиридон Грама, а з лівого — дід Сергій Сало. Це вони щодня без вихідних з раннього ранку до пізнього вечора грабарочкою з одною конячкою, що ледь трималася на ногах, їздили селом і збирали мертвих. За це діди отримували по мисочці супу з колгоспної кухні».

Люди намагалися рятуватись від голодної смерті, виїжджаючи за межі своїх районів та областей і влаштовуючись робітниками на промислових підприємствах у містах. Та 23 січня 1933 року було видано директиву, яка забороняла їм покидати місця проживання. За порушення вимоги передбачалася відповідальність, у тому числі й кримінальна. Водночас заборонялась і торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, які не виконували плани хлібозаготівлі. Тих, хто використовував збіжжя для оплати праці, чекали тривалі строки ув’язнення, а в окремих випадках і розстріл як «злісних порушників соціалістичного законодавства».

За часів «єдиного і неподільного» події початку 1930-х називали «тимчасовими труднощами з продовольством», а їхньою причиною — природні катаклізми. Насправді ж люди, які пережили той жах, знали: коли б радянська влада не вигребла у них останню зернину, ніякого голоду не було б.

Відомий британський журналіст Гарет Джонс, побувавши в ті часи в Україні, писав: «Голод практично скрізь. І мільйони вмирають від нього. Я бродив кілька днів Україною, і там не було хліба, у дітей боліли животи, всі коні та корови виздихали, й люди також вмирали з голоду. Терор набув нечуваних масштабів».

За часів панування радянської влади про Голодомор 1932–1933 років говорити можна було тільки пошепки. Тих, хто своїми розмовами «суперечив лінії партії і радянського уряду», чекали Сибір і Колима або ж психлікарні. Але на початку 1980-х українці, які мешкали на Заході, кинули СРСР виклик, розпочавши підготовку з відзначення 50-х роковин трагедії. Діаспора намагалася залучити до цієї кампанії політиків тих країн, на теренах яких проживала. У жовтні 1983 року голова КДБ Української РСР генерал С. Муха доповідав парткерівництву республіки: «Так званій організації захисту прав людини на Україні вдалося схилити члена Палати представників США Дж. Флоріо внести на розгляд Конгресу питання про створення Комісії з «розслідування причин і обставин голоду в Україні».

Незважаючи на всі контрзаходи радянської спецслужби, незабаром Конгрес Сполучених Штатів створив спеціальну Комісію з дослідження фактів голоду в Україні. Її виконавчим директором було призначено Джеймса Мейса, і 5 травня 1987 року КДБ вже проінформував керівника УРСР Володимира Щербицького про те, що на підсумковому засіданні Конгресу США підтверджено штучний характер голоду. Водночас так звана перебудова набирає обертів, і 25 грудня того ж року В. Щербицький, виступаючи з доповіддю, присвяченою 70-річчю утворення СРСР, згадує факт голоду! Незабаром в радянській пресі з’являються перші публікації щодо цієї трагедії: інформаційну блокаду навколо Голодомору 1932–1933 років тривалістю понад півстоліття було прорвано…

Сергій ЗЯТЬЄВ

 

Тільки факти

Голодомор в Україні тривав 17 місяців — із квітня 1932-го до листопада 1933 року. За різними даними, загинуло від 4 до 7 млн осіб, хоча деякі історики сходяться на інших цифрах: 10–11 млн.

Навесні 1933 року, кажуть дослідники, в Україні щохвилини помирало 17 людей.

У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 року з України організовували так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й навіть квашені огірки, капусту та помідори, залишаючи українців приреченими на голодну смерть.

За розпорядженнями уряду, заборонялася будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув’язнення та розстріл будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система натуральних штрафів, товарних репресій. Питома вага українського зерна в загальносоюзному обсязі хлібозаготівель сягала більше третини, а в окремих регіонах перевищувала планові завдання для Північного Кавказу, Центрально-Чорноземного району, Казахстану та Московської області разом узятих.

Найбільш постраждали від голоду тодішні Харківська й Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8–9 і більше разів.

Підготував Сергій ЗЯТЬЄВ

 

Кабінет Міністрів України затвердив план заходів на 2017-2018 роки у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні

Цим документом, зокрема, передбачено, що у День пам’яті жертв голодоморів у Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» в Києві, а також в інших містах і селах України відбуватимуться жалобні заходи. У них братимуть участь представники органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості.

На території України та в її закордонних дипломатичних представництвах у ці дні приспускатиметься Державний Прапор України й обмежуватиметься проведення розважальних заходів, теле- і радіокомпаніям рекомендуватиметься вносити відповідні зміни до програм.

У листопаді наступного року передбачено проведення Міжнародного форуму, присвяченого 85-м роковинам Голодомору 1932–1933 років. На міністерства освіти і науки, культури, НАН, Український інститут національної пам’яті покладається забезпечення подальших досліджень проблем Голодомору 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років в Україні та іх наслідків. Ці ж інституції працюватимуть над Національною книгою пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів передбачено також проведення інших заходів на вшанування жертв однієї з найбільших трагедій в історії України — Голодомору 1932–1933 років.

 

Схожi записи: