Сапери повинні знати про бойові стреси не менше, ніж про вибухові пристрої

 Листопад 17, 2017

5526_p_11_img_0001_1Центр розмінування ЗС України має власні напрацювання  й досвід із психологічної реабілітації своїх фахівців

У всіх арміях світу спеціальність сапера чи не найшанованіша. І це справедливо, бо для них поняття мирного життя досить розмите. Вони мало не щодня ходять по лезу бритви незалежно від того, воюють їхні армії чи ні. Наші сапери не є винятком. Із часів Другої світової війни вони ліквідують її вбивчий спадок, беруть участь у «гуманітарному розмінуванні» в інших країнах. А нині ці люди воюють за свою землю на Донбасі. Кожен їхній бойовий вихід — то безумовний психологічний стрес, який вони повинні вміти долати

— Мені стало відомо, що центр має напрацювання в психологічній підготовці своїх фахівців, — звертаюся до тамтешнього психолога Ігоря Ковальського. (Капітан Ігор Ковальський має вищі інженерну та психологічну освіти. Пройшов розширений курс підготовки сапера на базі Центру розмінування ЗСУ, де виконує обов`язки психолога з 2002 року. Має бойовий досвід роботи в Південному Лівані та АТО як сапера й психолога).

— Нічого виняткового ми не вимудрували. Просто на відміну від деяких навіть фронтових підрозділів у центрі до психолога не ставляться як до «старшого куди пошлють». Не секрет, що чимало командирів ще й досі вважають приблизно так: раз солдат сам пішов на війну, значить, він морально повністю до неї готовий і з бойовими психологічними травмами без усяких там «мізкоправів» упорається. Але ж це не завжди так, бо вміння долати важкі психічні потрясіння не приходить саме по собі. Цього треба вчити, цьому треба вчитися. Особливо саперу, який навіть в умовах безпосереднього бою, під обстрілами має жорстко контролювати свою поведінку й тіло. Сапер із тремтячими руками біля вибухового пристрою — це смертник…

Ігор Миколайович розповідає про впровадження в Центрі розмінування комплексу психологічного навчання та підготовки фахівців незалежно від їхньої спеціалізації. Навчання відбувається безперервно, бо сапер має знати про бойові травми, прийоми саморегуляції або психологічної допомоги товаришу не менше, аніж про вибухові пристрої. Але я прошу психолога окремо зупинитись на психологічному відновленні й реабілітації саперів, тому що в окремих армійських частинах це гостра проблема.

За його словами, акцентовано зайнятися психологічною реабілітацією своїх спеціалістів командування центру спонукали бої 2014 року. На той час досвідчених саперів катастрофічно не вистачало, і пари або трійки спеців центру було розкидано по всіх найгарячіших ділянках фронту. Хлопці пройшли через Іловайськ, Савур-Могилу, деякі з них побували в російському полоні. Серйозних психологічних травм тоді зазнала більшість із них.

— Ми вивели процес відновлення в систему, яка починається з ґрунтовного психологічного тестування фахівця як до його чергової ротації на фронт, так і відразу після повернення, — каже психолог. — Спеціалізовані тести розробляло для нас Управління морально-психологічного забезпечення, і час показав, що вони ефективно працюють.

За їхніми результатами складають карту соціально-психологічного обстеження, яка дає цілковите уявлення про психологічний стан людини, коло її проблем. До речі, першим із картою ознайомлюється сам атестований, а потім його командири. Опісля ми визначаємо конкретні напрямки реабілітації воїна.

— Більшість із наших спеців має за плечима 10–14 кількамісячних ротацій на фронт. Іноді тестування свідчить про те, що напередодні чергового відрядження дехто не встиг позбавитися психологічної перевтоми або має якісь інші особисті проблеми. Таких ми притримуємо в ППД. Загалом підтримки або допомоги потребують усі хлопці, які повертаються з війни, — вважає Ігор Ковальський.

Реабілітацію з 2015 року центр організовує переважно на внутрішньому рівні. Багато чого вартий навіть спеціальний кабінет, облаштований коштом місцевої меблевої фабрики. Тут відбувається як індивідуальна, так і групова терапія, проводяться співбесіди й тестування.

Найбільший ефект приносить робота з групами саперів. Річ у тім, що вони зазвичай виконують бойові завдання двійками або трійками, рідше відділеннями. Іноді людині для того, щоб повернутися з війни душею, достатньо з допомогою психолога виговоритися серед тих, котрі тебе чудово розуміють. Але у важчих випадках для травмованого складають окрему програму відновлення, до якої залучають і психологів міської служби соціально-психологічної допомоги. У місті Кам`янці-Подільському майже тисяча демобілізованих ветеранів, тому цивільні спеціалісти добре знаються на проблематиці фронтовиків, і у військовій частині вони завжди бажані гості.

Робота з родинами — це окремий напрямок. Співбесіди з психологами є лише малою її частиною. Наприклад, щомісяця не менше як двадцять родин центру в повному складі отримують безкоштовні абонементи на відвідування басейну, масажних кабінетів, тренажерних залів в одному з фітнес-клубів. Водночас командування частини дозволило оздоровлювати їх у службовий час у першій половині дня, коли клуб не завантажений і там немає сторонніх відвідувачів.

— Важливо, що наші специ та їхні родини, командири всіх рівнів уже звикли до співпраці з психологами та сприймають їх як друзів, — підсумовує Ігор Миколайович. — Хлопці приходять до нас, щоб дістати пораду навіть стосовно побутових проблем, конфліктів із рідними тощо. Часто командири самі направляють своїх підлеглих у цей кабінет. Не раз буває так, що й дружини просять поспілкуватися з їхніми чоловіками на певні теми. А буває й навпаки, коли жінки чомусь перестають їх розуміти…

Віктор ШЕВЧЕНКО

Схожi записи: