Історія ігор спортсменів-інвалідів

 Листопад 11, 2017

5525_p_18_img_0002Ідея організації міжнародних спортивних змагань, в яких можуть брати участь інваліди, належить англійському нейрохірургу Сток-Мандевільського госпіталю міста Ейлсбері Людвігу Гуттману.

Саме там під час Другої світової війни Гуттман організував Центр лікування травм спини, де нарівні з традиційними методами почали застосовувати розроблені ним комплекси фізичних вправ для реабілітації покалічених солдатів. 28 липня 1948 року він провів перші змагання зі стрільби з лука серед 16 військовослужбовців, що пересувалися на кріслах-візках.

Зрозумівши на практиці, що спорт не тільки об’єднує, а й відновлює психічне і частково фізичне здоров’я, Гуттман вирішив узаконити цей рух і 1956 року розробив хартію спортсменів-інвалідів. Починання знайшло однодумців, тож 1960 року, через кілька тижнів після закінчення XVII Олімпійських ігор у Римі, там же були проведені міжнародні змагання, в яких взяли участь 400 спортсменів-інвалідів з 23 країн світу.

Відтоді такі змагання проводяться кожні чотири роки. 1988 року, під час Олімпіади в Сеулі, Ігри спортсменів-інвалідів набули статусу параолімпійських і права проведення на олімпійських стадіонах.

Будь-якій людині корисні фізичні навантаження. Сам термін «фізкультура» передбачає не тільки зміцнення здоров’я, а й розвиток психофізичних можливостей людини, соціальну адаптацію шляхом фізичного виховання. Спорт робить з інваліда повноцінного члена суспільства, який вірить у себе, вміє досягати задуманого, тобто соціально адаптованого і, найголовніше, допомагає позитивно налаштуватися на життя. Досягнення поставленої мети дає людині «крила», а спорт здатний виявити в будь-кому чемпіона не тільки в змагальному сенсі, а й у всіх сферах громадського та особистого життя.

Такі ігри, як Invictus Games, американські Warrior Games і українські Warrior Legend, передусім потрібні звичайним здоровим громадянам, аби вони бачили, на що здатні люди з фізичними обмеженнями, люди, які пережили жахіття війни. Також ці проекти ще раз доводять: що б не сталося, ніхто не має залишатися на самоті зі своєю бідою, у кожного має бути можливість інтегруватися в суспільство здорових людей.

Дмитро ЗАВТОНОВ

Схожi записи: