Вчитель фізики нині служить санінструктором

 Листопад 11, 2017

5525_p_08_img_0001Права рука, якою він тримався за БМП, заклякла від напруги. Під мінометним вогнем противника, ледь розрізняючи стогін товариша, вони на повній швидкості їхали у безпечну зону

Того весняного дня 2017 року в рації пролунало: «Обстріл з міномета калібром 120 мм. Два важких».

— Вже через лічені хвилини ми з водієм мчали на позицію, — пригадує санінструктор Антон К.

Можливо, ворог знав із перехоплень радіоефіру про те, що українські військові будуть проводити евакуацію поранених, а може, звук двигуна було добре чутно, але коли під’їхала «беха», російські окупанти розпочали на неї мінометне полювання.

Важкопораненого швидко поклали у десантний відсік, а другому бійцю з осколковим пораненням довелося їхати на броні разом з Антоном. Ворог стріляв прицільно, тому швидкість і тактична хитрість водія-механіка — то було єдиним, що могло усіх урятувати.

Медик накрив пораненого собою і з неабиякою силою вчепився в броню, бо машина рухалася дуже швидко і він будь-якої миті міг вилетіти на дорогу. Поранений під ним спочатку кричав від болю, але згодом, зрозумівши, що інших варіантів залишитися живим нема, притих. І тільки його слабкий стогін, коли БМП робила крутий маневр, нагадував про те, що кожна хвилина може стати вирішальною.

Зрозумівши, що ворог прострілює вже далі від їхнього місцезнаходження, але все ж таки сподівається поцілити в них, командир машини наказав відновити рух.

БМП знову на повній швидкості полетіла в напрямку безпечної позиції. Тільки доїхавши до своїх, усі зрозуміли, що вдача в той день була на їхньому боці.

До Революції Гідності й подій у Криму Антон К. працював вчителем фізики і здобував другу, філологічну, освіту. Свій бойовий шлях розпочав з батальйону «Січ» у 2014 році.

— Був стрільцем у добробаті, але завжди хотів стати медиком, як мої батьки, — говорить Антон, — тому, коли умовою чотиримісячних курсів за стандартами НАТО було підписання контракту, одразу погодився, щоб працювати медиком і бути на передовій.

Після навчання Антон потрапив до 72-ї бригади. У медслужбі, крім нього, працювали ще дві дівчини. Звісно, Антон як чоловік намагався виконувати найважчу роботу, у всьому допомагав у повсякденній роботі. Коли чув, що якийсь виїзд небезпечний — завжди намагався виїхати сам.

На жаль, війна стала на заваді Антону здобути другу освіту, тому, коли видається вільна хвилинка, продовжує вдосконалювати іноземні мови. Японська, англійська, німецька, португальська — ними він володіє вільно. Коли закінчиться війна, мріє працювати у дипломатичній сфері, і реалізувати це він планує саме як військовий.

Дмитро ЗАВТОНОВ

Схожi записи: