Про «комбатантський синдром», або Американський досвід розв’язання проблеми ПТСР

 Листопад 10, 2017

Проблема посттравматичного стресового розладу (ПТСР) постає в багатьох країнах світу, але чітко визначено його було лише після війни США у В’єтнамі. Саме тому ПТСР (PTSD) спочатку називали «в’єтнамським синдромом». Невдовзі стало зрозуміло, що це не виключно наслідки саме цієї війни, тому ПТСР назвали «комбатантським синдромом». Це захворювання, психічний розлад чи різновид неврозу, що виникає внаслідок переживання однієї чи декількох психотравмівних подій, таких як, наприклад, військові дії, теракти, загроза смерті або перебування свідком, або заподіювачем чужої смерті, або як наслідок важких поранень, які призвели до інвалідності. ПТСР проявляється як довготермінова реакція організму людини на стрес. За визначенням лікарів, його дія спостерігається щонайменше після чотирьох тижнів після травматичної події.

У США було вироблено цілу низку рекомендацій щодо зниження відсотка постраждалих. Перш за все необхідна спеціальна підготовка до участі військових у локальних конфліктах — від психологічної до тактичної і спеціалізованої, жорсткий відбір на психотестах.

Наступний етап — широка соціальна підтримка. Так, у США через масові протести населення країни проти цієї війни комбатантів зустрічали, м’яко кажучи, непривітно. Тому з’явилися численні фільми, книжки, прославляючі успіхи армії Сполучених Штатів. Зараз ставлення до ветеранів військових конфліктів поважливе.

Ще один важливий фактор — доступність соціальних пільг, медобслуговування й реабілітаційних заходів. Це також знижує відсоток ПТСР. У США складається єдиний реєстр, куди потрапляють військові, що потребують допомоги. І, якщо вже поставлено діагноз ПТСР, призначається курс лікування. Воно включає в себе короткий курс психофармакотерапії й тривалий — психотерапії. Тривалість зумовлена відстроченими в часі й малосимптоматичними проявами ПТСР.

Суттєво сприяє зниженню гостроти проявів ПТСР працевлаштування, хобі, участь у реабілітаційних заходах (зокрема спортивних програмах), спілкування з побратимами.

Ці заходи було визначено на підставі численних досліджень. Нещодавно в Штатах дослідники з Управління охорони здоров’я країни провели Національне дослідження здоров’я нового покоління ветеранів США (NewGen). Було обстежено 30 000 ветеранів, дислокованих в зоні бойових дій, і 30 000 тих, які служили в ті ж роки, але не були в зоні конфліктів. Усі дані було відібрано з реєстру персоналу Центру даних Міністерства оборони США.

За результатами досліджень загальна чисельність хворих на ПТСР на основі контрольного переліку склала 13,5%. Його тривалість може варіювати в межах від декількох тижнів до 30 і більше років. До речі, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від цього розладу страждають 13% населення земної кулі. А у постраждалих в результаті надзвичайних подій ПТСР розвивається, за різними даними, від 25 до 50% (ця цифра відноситься до гіпердіагностики і має більше профілактичну, ніж діагностичну мету).

Статистика розмита саме тому, що ПТСР — це відстрочені наслідки травми. Щоб чітко визначити відсоток уражених, необхідно відслідковувати певну групу колишніх військових, робити чималу вибірку. Деякі результати будуть відомі лише через роки. Зараз фіксуються тільки гострі випадки, на облік беруть лише тих, хто самостійно звернувся по допомогу, найчастіше у зв’язку з іншими, супутніми захворюваннями.

Приміром, у колишнього військового майже постійно болить голова. Виявляється, що він колишній артилерист, неодноразово отримував бароакустичні травми. Боєць іде до невропатолога, починається його обстеження, і виявляються ознаки ПТСР.

Перші дослідні роботи по бойових травмах та ПТСР велись у Сполучених Штатах Америки. Вони були спрямовані на вивчення особливостей переживання військового стресу. Як діагноз, ПТСР було визначено 1980 року.

В цілому психотравму отримують усі 100% людей, які реально стикнулися з війною. Це і бійці, і волонтери, і сім’ї бійців, і лікарі в шпиталях. Але це вже більше стосується відстрочених можливих наслідків. Тобто прорахувати наперед статистику ПТСР майже неможливо.

Американська статистика свідчить про те, що американці більш вразливі. Населення України стійкіше до подібних психологічних травм, тому є всі підстави вважати, що в українців відсоток буде нижчий.

Підготував Олександр ШУЛЬМАН

Схожi записи: