Упродовж двох днів саперна група Василя Шерегія ліквідувала понад 100 вибухонебезпечних предметів

 Листопад 4, 2017

5524_p_05_img_0001_1 А його особистий рекорд — 2600 боєприпасів, які він знешкодив за одне відрядження

На Донеччині всю ніч ллє холодний дощ як із відра. Зранку, коли ще темно, на дорогах майже немає руху. Розсовуючи густий туман, військовий «Урал» пробивається ближче до передової. У кабіні спеціально обладнаної вантажівки поруч із водієм сидить кароокий хлопець із виразними рисами обличчя. Він говіркий, жартує та сміється. Поки петляємо серед посадок розбитою дорогою до місця призначення, знайомлюся з ним ближче

Закарпатець Василь Шерегій — молодший сержант, командир інженерно-саперного відділення, він служить в окремому інженерно-саперному багатонаціональному батальйоні «Тиса».

— Моїм першим бойовим розмінуванням була ліквідація звичайної розтяжки. Далі і завдання складніші, і масштаби більші, — згадує він.

Автомобіль час від часу трясе на розбитій дорозі. Дізнаюся, що в жовтні 2014 року біля Станиці Луганської Василь Шерегій, прикриваючи відхід групи, дістав поранення в плече. Після лікування й реабілітації, майже дев’ять місяців працював у військовому комісаріаті. Коли зрозумів, що робота з паперами — це не для нього, повернувся в рідний саперний підрозділ.

— Серед іншого нам доводиться мати справу й з протипіхотними осколковими загороджувальними мінами ОЗМ-72, які, спрацьовуючи, підскакують на 70–80 см над землею, розриваються на сотні уражаючих елементів. Варто сказати, що звичайні розтяжки ворог також удосконалює, — продовжує розповідь Василь Шерегій. — Якщо зазвичай усі звикли шукати їх під ногами, то тут бойовики навчилися встановлювати їх на рівні обличчя. Також треба бути дуже обережним, коли бачиш на землі книжку, порожню пластикову пляшку чи будь-який інший предмет. Під час спроби його взяти або просто відкинути ногою може статися вибух.

Такі «пекельні машини» можуть спрацювати й абсолютно несподівано, наприклад, коли людина, обстежуючи приміщення, випадково наступить на якусь найзвичайнісіньку на перший погляд дошку. Тому саперові, на думку мого співрозмовника, потрібно, так би мовити, прораховувати дії противника, навчитися думати, як він.

За розмовою не помітили, як «Урал» зупинився неподалік від залізничної колії на території вагонного депо. За п’ять хвилин усе необхідне обладнання привели до робочого стану. Хлопці надягають обладунки — бронежилети й шоломи. Озброївшись металошукачем і щупом, вони крок за кроком починають «моніторити» кожен метр визначеної ділянки.

Ось молодший сержант Шерегій зупинився й підняв догори праву руку. Група завмерла. Причиною став предмет, який він помітив і який за діаметром схожий на протитанкову міну ТМ. Зачепивши її гаком, група обережно відходить на безпечну відстань і ховається за укриття. Навколо нікого. Різкий ривок і ТМ-62М з’являється на поверхні. Цього разу обійшлося без вибуху. Знахідку оглядають та обережно завантажують у спеціально обладнаний автомобіль.

Перекур. У розмові дізнаюся, що тільки два тижні тому Василь повернувся з відрядження в Калинівський арсенал. Результат його роботи — понад 700 боєприпасів, які вдалося знайти й знешкодити.

— Порівняно з Балаклією то дрібниці, там мій особистий рекорд — понад 2600 боєприпасів, які знешкодив за одне відрядження, — пригадує Василь.

Саперна вантажівка з небезпечним вантажем обережно рухається до кар’єру. Всі знахідки сапери ліквідують методом підривання. Лише за два дні Василь і хлопці з його групи розмінували та знешкодили в районі АТО понад сотню вибухонебезпечних предметів та боєприпасів. Але це ще далеко не кінець. Хлопці розуміють, що роботи для них тут вистачить іще на десятки років.

Ярослав МЕЛЬНИЧУК

Схожi записи: