Не вкладаєшся у норматив — з’їдаєш жабу, або Як здобувається чорний берет морського піхотинця

 Жовтень 26, 2017

5523_p_10_img_0001_1В облаштуванні смуги перешкод для морських піхотинців немає єдиного стандарту. Головний критерій під час її підготовки — чим важче, тим краще. Саме тому командування  батальйону морської піхоти обрало для смуги перешкод ліс з кількома озерами, що поблизу Одеси. Географія тамтешньої місцевості дозволяє включити до переліку випробувань усі необхідні елементи для перевірки не тільки фізичної витривалості та психологічних навантажень, а й тактичної підготовки українських морпіхів. Глибокі яри — чудове місце для засідки, високі пагорби — захоплення панівної висоти, озера — подолання водних перешкод та десантування.

5523_p_10_img_0003_3— Стандарту немає, ми прив’язувалися до набутого нами досвіду під час виконання бойових завдань у районі проведення антитерористичної операції на Приморському напрямку. Знаємо, що потрібно військовослужбовцям для підготовки, — прокоментував командир батальйону майор Андрій Федічев.

…Перші сотні метрів марш-кидка з човном на плечах долаються легко, навіть бронежилет здається не таким уже й важким.

Попереду — зарості очерету. Сержант Владислав Блінов зупиняє групу та дає команду зайняти позиції. Набутий у районі АТО досвід його не підвів — за мить на групу здійснено перший умовний напад, який їй вдалося відбити.

5523_p_10_img_0004_4Старший звіряє напрямок руху, й морпіхи на човні долають водну перешкоду та дeсантуються на необладнане узбережжя. І тут одразу починаються «сюрпризи», які заздалегідь були підготовлені інструкторами, що мають досвід ведення бойових дій на Донбасі. Морські піхотинці рухаються пересіченою місцевістю, імітують мінування об’єктів інфраструктури умовного ворога, відбивають атаку із «засідки», тобто відпрацьовують усі тактичні елементи в ході ведення бою за різних умов.

Весь цей час інструктори змушують бійців прискорюватися, не втрачати темп, а також постійно провокують їх здатися, попити теплого чаю або погрітися в наметі.

5523_p_10_img_0002_2Незабаром ландшафт змінюється. Суха трава під ногами поступово переходить у болото. Один крок — і глибина «до коліна» різко переходить у «по груди». Промокле спорядження, в’язкий мул та зарості неабияк ускладнюють рух.

— Тримати зброю над головою! Бережіть її, і за потреби вона збереже вам життя! — наказує сержант Владислав Блінов.

Нарешті складні випробування залишаються позаду, і група виходить на заключний етап — марш-кидок. Заключний ривок до жаданого права носити горде звання морського піхотинця. Бійці вчасно, хоч і з останніх сил, але не загубивши жодного побратима, перетинають фінішну стрічку.

Треба сказати, що жоден з тих, хто проходив смугу, не зламався, кожен морський піхотинець вперто, крок за кроком, долав усі перешкоди. На щастя, нікому не довелося їсти жаб, адже саме таке випробування чекало на тих, хто не вкладеться в норматив.

5523_p_10_img_0005_5За якусь годину на узбережжі Хаджибейського лиману нове поповнення морської піхоти під шум хвиль виголошує слова клятви та отримує жадані чорні берети.

— Під час третьої хвилі мобілізації я проходив службу в підрозділах високомобільних десантних військ, — говорить військовослужбовець із позивним «Алмаз». — Після звільнення вирішив підписати контракт. Хотілося й далі служити в елітних підрозділах Збройних Сил України, тому і пішов в морську піхоту.

— Я задоволений результатом, усі бійці подолали всі перешкоди, але головне, що вони подолали себе, — оцінив дії підлеглих комбат майор Андрій Федічев. — Я теж разом із підлеглими сьогодні виборював право носити чорний берет.

Євгеній СИЛКІН

Схожi записи: