Репетиції війни

 Жовтень 24, 2017

5522_p_08_img_0001_1Україна долучається до еволюції в галузі розвитку технологій імітаційного моделювання збройних конфліктів

Наша держава нарощує співпрацю з партнерами в галузі втілення сучасних методів та технологій підготовки військ. Це ресурсновитратна річ, тому до масштабного впровадження високотехнологічних методик та розвитку відповідної інфраструктури наша держава приступає тільки зараз, коли це дозволили обсяг видатків на оборону й допомога міжнародних донорів

Вишкіл ланок військового управління, також і вищих штабів, є актуальним завданням усієї системи фахової підготовки, зокрема у сенсі опанування найбільш ефективних методів та прийомів ведення сучасного бою та операцій, формування стратегічного бачення ситуації. Поява сучасної професійної армії неможлива без інноваційних підходів до фундаментальних речей в оборонному будівництві. Ми бачимо, який потужний фінансово-консультативний ресурс виділяється для розвитку полігонів та загалом навчальної бази ЗСУ. 2017-й, вочевидь, є проривним роком щодо кардинального технологічного переоснащення мережі осередків підготовки війська. І, напевно, відкриття на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного одного з найпотужніших у Європі (площею 3,5 тисячі квадратних метрів) Центру імітаційного моделювання є прикладом саме такого поступу. Ця подія доволі знаково відбулася під час українсько-американських КШН Rapid Trident-2017. Саме США допомогли центру обладнанням на суму 22 млн дол. Його призначення — підготовка органів військового управління ЗС України та закордонних партнерів, що сприятиме наближенню до стандартів НАТО.

Уже є перші відгуки щодо згаданого центру від наших партнерів. Так, стратегічний радник від США генерал Джон Абізейд високо оцінює підготовку українських військових, позитивні зміни в інфраструктурі, технічному забезпеченні та професіоналізмі бійців. Приємними враженнями поділився і Міністр національної оборони Канади Харджит Сейджжан, який недавно побував у центрі моделювання бойових дій під Львовом.

Зауважимо: Центр імітаційного моделювання готуватиме штаби рівня батальйон-бригада (механізовані, танкові, частини ВДВ, військові формування інших силових структур). Тутешній вишкіл базується на командно-штабних комп’ютерних навчаннях, заснованих на моделюванні бойових дій, яке забезпечують сучасні інформаційні технології. Тут формується осередок упровадження в підготовку військ систем конструктивного, віртуального, інструментального моделювання і військових комп’ютерних ігор. Окрім генерування різних тактичних ситуацій, тут можна відпрацювати і практичні дії за допомогою системи лазерної імітації MILES-200 (Multiple Integrated Laser Engagement System), бригадний комплект якої закуплено в межах технічної допомоги від США. Це дозволяє імітувати максимально наближений до реального бій за участю особового складу і техніки. Крім того, для проведення індивідуальної підготовки деяких фахівців використовують віртуальні тренажери-симулятори БМП, БТР та танків, здатні відтворювати навіть дорожню трясьбу, звуки руху чи пострілів.

 

Новий тренд — військово-урбаністичні полігони

Користь і сенс застосування таких технологій у підготовці військ очевидні. Лідером у галузі імітації збройних конфліктів є США, де розроблено низку навчальних програмних продуктів. Програма «Янус» дебютувала наприкінці 70-х років минулого століття. Її застосували в плануванні бойових дій у Панамі, на Середньому Сході, в Сомалі, Боснії. Потім з’явилися «Об’єднана конфліктна модель» і «Об’єднаний тактичний імітатор». 20 років тому була створена система JCATS (Joint Conflict and Tactical Simulation) як тренажер, що дозволяє офіцерам здобути досвід з управління віртуальними військами в умовах оперативно-тактичної обстановки, що постійно змінюється. У США нині діє інтегрована мережа з 30 тренувальних центрів імітаційного моделювання. 10 років тому до системи через спільний комплексний навчальний центр долучилася і Австралія. Саме відповідні американські практики є основою і для розвитку української моделі мережі центрів імітації бойових дій. Моделювання сценаріїв війни використовують усі країни НАТО, а також агресор, якому протистоїть Україна.

Новий тренд в еволюції технології імітування війни — створення спеціальних навчальних міст і програмних продуктів, де театром воєнних дій є урбанізована місцевість. З’являється дедалі більше центрів бойової підготовки, де розігрують варіації мобільних операцій у міському середовищі, зокрема французький Центр імітаційного моделювання для навчання, тренування та експериментів (CSFEE). Нашим військовим варто врахувати, що й у РФ створено навчальний центр ведення бойових дій у міських умовах (50 будинків на трьох вулицях) на полігоні у Прудбої (Волгоградська область). Нещодавно там показово «обкатали» нову тактику, здобуту під час конфлікту в Сирії. Такі центри існують в Ізраїлі, США, Литві. Україна має розвивати й цю тематику — принаймні в нас є досвід оборони ДАПу, який варто систематизувати й використати при розробці сценаріїв для моделювання бойових дій у ході підготовки військ. Дехто пропонує облаштувати такі полігони на територіях покинутих заводів чи безнадійних довгобудів на кшталт міста-привида Орбіта на Черкащині.

 

Імітаційні центри варто об’єднати в мережу

— Нині Збройні Сили формують систему імітаційного моделювання бойових дій, — зауважує провідний фахівець Центру імітаційного моделювання НУОУ Віктор Бобильов. — Оборонне відомство, крім нашого, має такі ж центри в ХНУПС, Національній академії сухопутних військ, Центрі миротворчості та безпеки, створюють такий центр і для ССпО в Одесі. Більшість їхніх фахівців пройшли початковий курс навчання у ЦІМ НУОУ, а тепер опановують поглиблену підготовку. Із об’єднанням центрів імітаційного моделювання в мережу система стане повноформатною. Її центральним елементом може бути ЦІМ НУОУ, де зосереджено основний інтелектуальний, методичний потенціал, а в бібліотеці ресурсів імітаційного моделювання зберігаються бази даних для проведення різних заходів з підготовки військ і фонд програмного забезпечення. Ця ідея виникла вже давно, а для її втілення доцільно розробити й затвердити дорожню карту розвитку такої системи.

Важливо, що ця технологія дає величезну економію. Не треба використовувати боєприпаси, паливо, розгортати наметові містечка. Приміром, щороку у ФРН проводили навчання з передислокацією частин із США й інших держав НАТО. Американцям вони коштували $50–60 мільйонів кожне. Коли ж там перейшли на використання систем імітаційного моделювання бойових дій, такі витрати зменшилися вдесятеро!

— Кожному військовому перед тим, як він потрапить в умови повноцінної війни чи виконання серйозного завдання, слід сформувати так звану ментальну модель майбутніх дій. Технологія імітаційного моделювання підходить для цього якнайкраще, — говорить Віктор Євгенович. — Серед низки спецпрограм, наданих американськими партнерами, ми обрали JCATS, бо вона найточніше імітує реальні бойові дії видів та родів військ ЗСУ й максимально наближає навчання на уявному полі бою до того, що буває в реальності. Це досягається використанням віртуальних військ, озброєних різними зразками ОВТ. У базі даних є вся необхідна для моделювання інформація про окремого солдата — зріст, вага, оснащення, фізичний стан. Тут, немов у конструкторі, можна набирати з елементів будь-які штатні структури. Конструктивний тренажер розраховано на підготовку органів військового управління — командирів та їхніх штабів до рівня штабу оперативного угруповання військ. Незамінний він і на розподілених навчаннях на кшталт міжнародних Saber Guardian чи SEESIM. JCATS видає величезну кількість інформації — 51 звіт про дії наших військ та ворога: втрати, витрати боєприпасів, палива, хід ведення розвідки тощо. Дані оновлюють у динаміці, що уможливлює об’єктивне оцінювання ефективності ухвалених командиром і штабом рішень на ведення бойових дій та якості управління.

Перевага системи — у формуванні ментальної моделі варіацій ведення бойових дій у конкретному місці, які командир створює в безпечній атмосфері, а не під свист куль і розриви снарядів. Зрозуміло, життя вимагатиме імпровізації. Однак, пройшовши напружений тренінг на спеціальних програмних комплексах, офіцеру простіше знайти оптимальні рішення в динамічно змінній обстановці. Принаймні, виконуючи завдання в незнайомій місцевості, він не почуватиметься безпорадним. Американці до того, як відправити підрозділ воювати у Афганістан чи Ірак, проводили курс навчання на засобах імітаційного моделювання. Якщо командир і його штаб одержували позитивну оцінку за підсумками цього вишколу, частина їхала на полігон і лише після злагодження з використанням реальної техніки та озброєння вирушала виконувати бойові завдання.

Геннадій КАРПЮК

Схожi записи: