За збитий БпЛА противника бійці отримали 36 000 грн

 Жовтень 16, 2017

5521_p_09_img_0001_1Ось уже годину по позиції нашої мотопіхоти гатив ворожий міномет 120-го калібру. Стрільне — і тиша: російські загарбники корегують вогонь… Знову постріл. Пристрілюєються… Недоліт, переліт, і щоразу міни лягають ближче до позиції одного з підрозділів батальйону. Зрозуміло, що це не випадково, тобто вогонь ворожого міномета корегується. Скоріш за все — за допомогою квадрокоптера. А ось і він, «голуб», пливе над позиціями українських бійців.

Андрій миттю скинув з плеча автомат і випустив по БпЛА декілька коротких черг. Те ж саме зробили і його товариші. Сім автоматів розірвали тишу між мінометними «приходами». «Пташка» зависла, а потім по кривій пішла до землі.

— Є!!! — у сім горлянок заволали бійці.

Вже за півгодини до розташування підрозділу приїхали розвідники, подякували піхотинцям і забрали збитий безпілотник із собою.

А невдовзі — несподівана радість: ті, хто стріляв по БпЛА противника, отримали грошову винагороду — 36 тисяч гривень. Оскільки ж не було точно встановлено, чия саме куля влучила у квадрокоптер, премію розділили на сімох бійців із цієї позиції та двох — із сусідньої, які теж вели вогонь по БпЛА. Вийшло по чотири тисячі на кожного.

У піхоті прапорщик Андрій Григоренко служить рік — його відрядження з Повітряних Сил до Сухопутних військ добігає кінця. Втім головний сержант з МТЗ роти не поспішає на рідний аеродром. І не тому, що не любить свою частину, де він прослужив 13 років (до речі, тут півтора десятиліття — аж до звільнення в запас — служив його батько). Ні, причина в іншому. Не для того він так довго рвався в АТО, щоб так швидко повернутись. Андрій упевнений: доки триває війна, його місце — на передньому краю.

З авіації він потрапив спочатку до танкового батальйону, пізніше до складу прославленої бригади Чорних Запорожців! Понад місяць — у Пісках, і ось уже дев’ять місяців — на підступах до Авдіївки, де ворог — одразу з кількох сторін.

Андрію назавжди запам’ятався перший бій, точніше, перший обстріл. Це було 7 грудня минулого року, коли наші позиції в Пісках почали щільно обстрілювати з мінометів різних калібрів. Спостережний пункт. Міни прилітають, а сховатися не можна, треба пильнувати ворога… Так дві години і простояв під обстрілами. Сусідню позицію міномети знищили вщент, і на ній товариш Андрія по службі на аеродромі отримав важке поранення.

— Цьогоріч у середині червня по позиціях роти гатили два танки! — розповідає Андрій. — Один виїхав та бив по прямій із боку Донецької фільтрувальної станції, другий — з передмістя окупованої Ясинуватої. По двох позиціях тоді вони випустили десь 25 снарядів. Один із них увійшов у глинистий ґрунт під моїм укриттям. Отримав контузію! Начебто легку, проте й досі у вухах деколи дзвенить…

А ось сусідній позиції поталанило менше. Якраз того дня до мотопіхоти приїхали бійці, які допомагали обладнувати бліндажі. Два з них загинули, ще четверо отримали поранення. Тому Андрій зі своєю легкою контузією навіть не турбував медиків — не до нього було…

За два тижні позиції знову почав обстрілювати танк, до якого підключилася й БМП. Обидві бойові машини українські піхотинці підбили, але шестеро з них тоді зазнали поранень та контузій, а товариш по службі прапорщик Максим Керничний загинув.

Рік тому до батальйону прийшли  20 бійців із гавришівської бригади. Тепер у строю лише семеро. Один загинув, решта лікуються після поранень.

За час служби на передовій прапорщик виріс від стрільця до командира взводу.

Олексій ТРИГУБ

Схожi записи: