1941 рік: трагедія Бабиного Яру

 Вересень 29, 2017

5519_p_21_img_0001В урочищі Бабин Яр, що в Києві, закатовано близько 150 тисяч людей різних національностей, більшість з яких були євреями

Під час німецької окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем, де німецькі окупанти масово розстрілювали мирне населення, радянських військовополонених, євреїв та циган, а також партійних і радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН(м), заручників, «саботажників» та інших. Тільки за два дні, 29-го й 30 вересня 1941 року, там розстріляно майже 34 тисячі євреїв. З матерями розстрілювали їхніх грудних дітей…

19 вересня 1941 року в Київ увійшли німці. А через кілька днів у столицю України прибули рейхсфюрер Генріх Гіммлер і головний ідеолог «остаточного вирішення єврейського питання» Адольф Ейхман. На нараді, що відбулася 25 вересня, було вирішено повністю винищити єврейське населення міста. Наказ про це віддав, як зізнався під час допиту після війни заступник начальника поліції безпеки міста Києва Ебелінґ, «сам рейхсфюрер Гіммлер». Каральну акцію призначили на 29 вересня, після чого все місто обклеїли листівками такого змісту:

«Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратись в понеділок 29 вересня 1941 року до години 8 ранку при вулиці Мельника-Доктерівській (коло кладовищ). Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну. Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний. Хто займе жидівське помешкання або розграбує предмети з тих помешкань, буде розстріляний».

Чому для масових страт вибрали саме Бабин Яр? Досить точно на це питання відповів у своїй книжці «Гітлеризм в історії євреїв» німецький юрист Ю. Шульмейстер:

«Місцем злочину вибрали Бабин Яр — урочище з глибокими ярами, де могли поміститися сотні тисяч трупів. До нього вели зручні підходи, поруч була залізнична станція Лук’янівка-Товарна: її наявність давала змогу переконати приречених, що їх чекає не смерть, а переїзд на нове місце проживання».

…Ранок 29 вересня. Євреї всього міста, виконуючи наказ, ішли, здається, нескінченними потоками в район Лук’янівського кладовища. Неподалік від Бабиного Яру вони потрапляли у своєрідний коридор, створений двома шерегами кремезних гітлерівців із собаками. Під вигуки «Шнель! Шнель!», голосний регіт нацистів, які цькували їх собаками та били автоматними прикладами, вони наближалися до місця страти. Там із них зривали одяг, відбирали коштовності, документи. Зовсім голі чоловіки, юнаки, жінки, дівчата, літні люди й діти під наглядом охоронців ставали на край глибокого рову. Одразу починали строчити кулемети. Але перший масовий розстріл у цьому урочищі стався 27 вересня: німці тут знищили 752 пацієнтів психіатричної лікарні ім. Павлова.

Кати вирізнялися своєю педантичністю й ретельно задокументовували свою «роботу». Тому відомо, що 29–30 вересня вони розстріляли 33 771 єврея. Наймолодшій жертві було лише три дні, а найстаршій — 103 роки. Урочище стало могилою також і для десятків тисяч представників інших народів: українців, росіян, білорусів, вірмен, грузинів. А ще для військовополонених, серед яких було понад 100 матросів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, які до останнього набою чинили спротив гітлерівцям, що наступали на Київ. Знищили тут і 621 члена Організації Українських Націоналістів, і цей факт переконливо спростовує радянсько-російський міф про те, що вся ОУН підтримувала окупантів.

Перші розстріли здійснювала зондеркоманда «4А» під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, а керівником масових розстрілів був генерал-майор Курт Ебергард. Доля в катів склалася по-різному. Ебергард, наприклад, уникнув справедливого покарання й помер 1947 року в Штутгарті своєю смертю. Уникнув її й генеральний комісар Києва Гельмут Квітцрау, який дожив до 1999 року. А ось Блобеля за вироком суду 1948-го стратили. Начальник поліції безпеки й СД Отто Раш, теж причетний до екзекуцій, помер у в’язниці 1948 року.

Гітлерівці під страхом смерті заборонили киянам переховувати євреїв: у наказах, розвішаних на будинках, було сказано:

«Якщо хто-небудь пустить єврея на нічліг або проживання, буде негайно розстріляний не тільки він сам, а й уся родина». Однак були люди, які, ризикуючи своїм життям і життям своїх рідних, рятували, переховували євреїв.

Перед тим як залишити Київ, фашисти спробували приховати сліди кривавих злочинів. І вирішили спалити трупи розстріляних. До цієї «акції» залучили в’язнів Сирецького концтабору, маючи намір потім і їх знищити. В’язні виконували наказ нацистів і проживали на території Бабиного Яру в землянці. Але вони зуміли вирватися з їхніх лап. Щоправда, більшість із них німцям вдалося затримати, але кілька осіб усе-таки вціліли й виступили згодом свідками на Нюрнберзькому процесі. Так світ дізнався про злодіяння нацистів у Києві.

Скільки ж людей знайшли свій останній прихисток у Бабиному Яру? Достеменної відповіді на це запитання немає й досі. 1946 року на Нюрнберзькому процесі, згідно з висновками державної комісії, яка розслідувала нацистські злочини під час окупації Києва, називали цифру в 100 тисяч. Останнім часом дослідники цієї трагедії стверджують, що в цьому урочищі було розстріляно не менше як 150 тисяч людей. Вони мали різні національності, віросповідання, але абсолютну більшість становили саме представники єврейського народу.

Уже в післявоєнний час, аби остаточно поховати страшну правду, влада вирішила побудувати в урочищі на місці розстрілів стадіон. Але завдяки протестам творчої інтелігенції цього не сталося. А письменник-фронтовик Віктор Некрасов 1959 року закликав спорудити в Бабиному Яру пам’ятник. З великим небажанням влада врешті-решт вирішила прислухатися: нині на місці масових розстрілів — меморіал, який нагадує про трагедію, що тут сталася під час Другої світової війни.

 

2246 Українців носять звання праведників народів світу

У роки Другої світової війни нацисти знищили близько шести мільйонів євреїв, з яких левова частка проживала в Україні. Українці, попри смертельну небезпеку для себе, врятували десятки тисяч представників цього народу. Тож звання Праведників народів світу, яке є найвищим визнанням заслуг у порятунку євреїв, присвоєно 2 246 українцям. Пошук Праведників народів світу триває.

Наближені до Кремля історики і різного штибу «експерти» звинувачують українців у масовому винищенні євреїв. До цієї справи долучилися навіть діячі культури і мистецтв. Згадаймо хоча б художній фільм «Матч»! Набір звинувачень стандартний: «масове винищення єврейського населення», «проведення спільних із загонами СС каральних акцій», «видача гестапівцям єврейських дітей» тощо.

Не сперечатимемося зі «знавцями» українсько-єврейських взаємовідносин в роки війни. А нагадаємо, що Міжнародна єврейська організація «Яд Вашем» визнала Праведниками народів світу 2 246 українців, а це звання дають тим, хто в роки війни рятував єврейське населення від неминучої загибелі. До речі, серед Праведників народів світу — десятки українських націоналістів, які у путінській Росії в «особливій пошані». Один з них — Іван Вовчук (справжнє прізвище Федір Вовк), районний провідник ОУН Нікопольщини. Це звання отримав за врятування багатодітної родини Бакстів.

Врятувала єврейську дівчинку Ірину Райхенберг і Наталія Шухевич — дружина головного командира Української повстанської армії. Роман Шухевич особисто виготовив для дитини документи на прізвище Рижко Ірини. А після того, як жінку заарештувало гестапо, сховав її в монастирському сиротинці. Ось такі вони, «кровожерливі» українські націоналісти!..

Родина київського священика Олексія Глаголєва врятувала за роки окупації одинадцятьох євреїв!.. А Надія Хоменко, яка допомагала виховувати в єврейській родині трьох дітей, пішла у Бабин Яр разом із ними…

Не залишалася осторонь трагедії мільйонів євреїв і Україньска греко-католицька церква: 1942 року, коли нищення євреїв стало масовим, митрополит УГКЦ Андрей Шептицький написав Гіммлеру листа, протестуючи проти масових убивств євреїв та залучення до цієї акції української поліції. Він був єдиним ієрархом такого високого рангу в окупованій Європі, який виступив на захист єврейського населення. На такий сміливий крок не спромігся навіть папа Пій ХХІІ!..

Більш того, митрополит Шептицький переховував у келіях собору святого Юра десятки євреїв, також і дітей. Рятувала їх і очолювана ним церква, надавши прихисток у церквах сотням людей. У листопаді 1942 року Шептицький не побоявся видати пасторського листа «Не убий!», засуджуючи будь-які види вбивств, погрожуючи вбивцям відлученням від церкви: зі змісту написаного було зрозуміло, що послання адресоване насамперед нацистам…

Сергій ЗЯТЬЄВ

Схожi записи: