Замасковану ворожу колону оборонці «Зеніту» не пропустили

 Вересень 29, 2017

5519_p_08_img_0001Протягом першого року війни позицію «Зеніт», яку обладнали  на території Донецького зенітного ракетного полку, обороняли  не піхотинці, а вартові неба. Їх називали «дикими качками»…

Цими днями минає три роки, як зведений загін Повітряних Сил «Дика качка» прийняв свій перший бій під Донецьком. Саме бійці загону протягом майже 400 днів і ночей обороняли підступи до Авдіївки, відтягуючи на себе сили противника, який штурмував донецький аеропорт. Проіснував загін трохи більше як рік, передавши позицію «Зеніт» і дрібніші опорні пункти на її території підрозділам Сухопутних військ. Рік на передовій — це сім ротацій, протягом яких через загін пройшло близько 700 військовослужбовців. 11 із них загинули, понад 50 зазнали поранень

На початку квітня 2014-го з-під Донецька спішно почали вивозити техніку Донецького зенітного ракетного полку. Це зробили вчасно, і українські ЗРК «Бук-М1» не дісталися ворогові. Щоб позбавити противника можливості створити плацдарм для подальшого наступу, територію ЗРП залишили під контролем зенітників. Згодом, відповідно до наказу командувача Повітряних Сил, на базі навчального центру у Василькові було сформовано зведений загін, до складу якого увійшли офіцери та військовослужбовці служби за контрактом із частин Повітряних Сил ЗС України. Приблизно на третину це був офіцерський підрозділ. Тобто не лише на командні посади, а й стрільцями, кулеметниками, механіками-водіями й гранатометниками призначали офіцерів. Комплектувався загін винятково добровольцями.

— На той час авіацію, відповідно до перших Мінських домовленостей, уже не застосовували, — згадує перший командир загону полковник Богдан Бондар. — Зенітні ракетні й радіотехнічні підрозділи були на бойовому чергуванні, звісно, у підвищеній бойовій готовності, та здебільшого не в районі АТО, і частини забезпечення Повітряних Сил виконували кожна своє завдання також не на передовій, а люди рвалися в бій, прагнули захищати свою країну зі зброєю в руках, тому добровольців було дуже багато.

5519_p_08_img_0002«Дика качка» — трохи дивна назва для загону, хіба не так? Це свої ж дотепники вигадали, аби викликати страх ворога перед загоном. Усі знають, що в районі АТО, особливо важкого чотирнадцятого року, українські військові нерідко воювали в придбаних власним коштом або волонтерських зручних і практичних одностроях іноземного виробництва. От і перша ротація зведеного загону прибула на позиції різнобарвною, у багатьох були на камуфляжах іноземні прапорці: американські, британські, французькі та здебільшого польські. Побачивши це, «солдатське радіо» на протилежному боці розтрубило про прибуття «польських спецпризначенців» і найманців — «диких гусей». Посміявшись, авіатори стали й самі себе називати «дикими качками» або «бойовими качурами».

Уже за кілька днів зведений загін було укомплектовано та озброєно. Крім стрілецької зброї й гранатометів різних систем, він отримав зенітні установки, міномети та навіть один танк. Звиклі до застосування колективної зброї авіатори, зенітники та локаторники вивчали непритаманні їм функції й освоювали нове для них озброєння. Протягом кількох днів загін пройшов бойове злагодження на полігоні під Житомиром і висунувся в район АТО. 25 вересня 2014 року, через 10 діб після початку формування, відбулося бойове хрещення підрозділу: колону загону накрили «Гради» з Донецька в селі Тоненькому Ясинуватського району, неподалік від майбутніх позицій «диких качок». Один із військовослужбовців дістав поранення, чимало майна й техніки підрозділу згоріло. Але все було швидко відновлено і загін зайняв оборону на позиції «Зеніт».

Ґрунтуючись на власних знаннях, а головне на досвіді цієї війни, командування загону грамотно розташувало вогневі позиції та опорні пункти, визначило всі сектори обстрілів, правильно обладнало укриття. Завдяки цьому з мінімальними втратами загін протримався на позиціях колишнього військового містечка полку рік та успішно передав їх підрозділу Сухопутних військ. І це попри інтенсивні обстріли й величезну кількість бойових зіткнень. «Дикі качки» знищили багато російської військової техніки, включно з танками, БМП, гарматами та вантажними автомобілями, відбили десятки нападів ДРГ.

…Кілька годин поспіль по «Зеніту» били міномети. І раптом крізь какофонію обстрілу почувся звук двигунів. Колона з танків, бронетехніки й автомобілів, загалом до тридцяти одиниць техніки, підійшла до бойового поста метрів на 400. На техніці — українські знаки розпізнавання: білі смуги та кола, нанесені на тих самих місцях, на яких на той момент маркували українську техніку в цьому секторі! Колона рухалася в бік ДАПу. Після нетривалої розмови зі штабом усе стало зрозуміло. Одразу ж з усіх бойових постів ворожу колону почали крити з усього, що було. Допомагали й придані десантники зі своїми ПТКР. Колону було знищено. Чимало озброєння й техніки ворог кинув на полі бою. Вціліли лише кілька вантажівок і танк із заклиненою баштою.

Так воювали «дикі качки». Поставлені перед загоном бойові завдання представники повітряної стихії виконали якнайкраще. І підтвердженням того є близько 100 відзнак Президента України, 117 — Міністра оборони й 190 — начальника Генерального штабу, якими нагороджено воїнів зведеного загону.

Олексій ТРИГУБ

Схожi записи: