Не принось війну додому, або Про запобігання домашньому насильству

 Вересень 25, 2017

5518_p_17_img_0002У Києві представники ОБСЄ презентували рекомендації щодо запобігання домашньому насильству. Вони розроблені на основі досвіду зарубіжних країн та адаптовані до потреб Збройних Сил України

Під час будь-якої війни в суспільстві завжди зростає рівень насильства. Україна зараз переживає те ж саме, через що пройшли дуже багато країн, зокрема ті, що колись входили до складу Югославії.

2015 року в Україні зафіксовано 83 740 звернень до поліції через прояви домашнього насильства. За даними громадських досліджень, приблизно 1 млн 850 тис. жінок віком від 15 до 49 років щороку страждають від домашнього насильства. Побільшало звернень від сімей демобілізованих військовослужбовців.

Для запобігання цим явищам підрозділ ОБСЄ Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) спеціально для України розробило Рекомендації для запобігання та протидії домашньому насильству в сім’ях дійсного та демобілізованого особового складу.

Ця робота була розпочата ГО «Ла Страда Україна» ще 2014 року, щойно почалася війна на Донбасі. Саме тоді в Україні почали створювати спеціальні програми реабілітації, програми корекції поведінки та центри сімейної підтримки.

— Ми допомагали двом офіцерам НАТО — полковнику Хесусу Джилу Руїсу з Іспанії та підполковнику Горану Топаловичу з Сербії — у підготовці рекомендацій командному складу ЗС України щодо ведення роботи з попередження і протидії насильству в сім’ях військовослужбовців та демобілізованих бійців, — розповідає президент ГО «Ла Страда Україна» Катерина Левченко. — Нині можемо говорити про дві групи чинників, що призводять до домашнього насильства. Системні — то типові для всіх країн проблеми: економічні, суспільні, алкоголізм, але у випадку військовиків є й специфічні речі. Так, до нас звертаються жінки і кажуть, що після повернення з АТО почалось насильство — б’є, ображає…

Під час презентації програми зазначалося, що ці проблеми у військових виникають тому, що застосування насильства на війні — необхідність, невід’ємна складова. Насильство стає звичним. Але не всі можуть його «вимкнути», повернувшись додому. Людина не може переключитись, у неї війна продовжується в голові. Саме тому багато демобілізованих хочуть повернутись у те пекло, де вони були і до якого призвичаїлися. Водночас нині дедалі більше чоловіків, що повернулися з війни, телефонують на гарячу лінію центрів психологічної підтримки, адже усвідомлюють свою проблему. На думку фахівців, це вже важливий крок до того, щоб зупинити насильство.

Ознаки ПТСР

  1. Відчуття небезпеки
  2. Повторне переживання травматичних подій
  3. Фізичне збудження
  4. Уникання всього того, що нагадує про травматичну подію
  5. Притуплення почуттів/пригніченість
  6. Проблеми з концентрацією
  7. Відчуття втрати контролю над почуттями, тілом, психологічним станом, навіть життям
  8. Почуття провини і сорому
  9. Роздратування
  10. Поганий власний внутрішній образ
  11. Негативний погляд на світ
  12. Сильні негативні емоції від спогадів про минуле

— До нас рік тому звернулися з Міністерства оборони України задля вирішення проблеми, що виникає після повернення атовців до мирного життя, — розповідає голова відділу з прав людини Омер Фішер. — Ми розробили рекомендації спеціально для України з урахуванням тієї інформації, яку отримали саме тут. В європейських країнах теж існує така проблема, але жодної програми поки що немає. Тому для нас дуже важливий досвід саме України, бо на його підставі можуть бути розроблені програми для інших країн Європи.

У рекомендаціях йдеться про превентивну просвітницьку діяльність, про розуміння того, що насильство в сім’ї є не приватною справою, а порушенням прав людини, тобто злочином. Серед деяких практичних рекомендацій командирам, як проводити підготовку військовослужбовців до їх повернення в цивільне життя, які надали представники ОБСЄ, зазначені такі:

  1. Створювати умови для налагодження комунікації між військовослужбовцями та членами їхніх родин.
  2. Забезпечити надання консультацій і доступ до «гарячої лінії» членам сімей військовиків, задіяних у бойових операціях.
  3. Надати підтримку військовим психологам у здійсненні профілактичної роботи з військовими.
  4. Не допускати утисків стосовно військовослужбовців, які визнають наявність у них проблем психологічного характеру.
  5. Запровадити систему оперативного повідомлення щодо захисту осіб, які інформують про факти протиправних дій.
  6. Налагодити координацію та комунікацію з організаціями громадянського суспільства.

Гаряча лінія працює з 2016 року цілодобово за номером: 0-800-500-335 або з мобільного телефона: 386.

Олександр ШУЛЬМАН

Схожi записи: