«На передовій ми випускали фронтовий часопис. Перекладали його англійською мовою і розповсюджували в Америці, Європі й Австралії»

 Вересень 23, 2017

5518_p_16_img_0002Крайній трирічний період життя ще одного нашого героя Марка Мельника дуже схожий на долю побратима Павла Якімчука.

Марко, який до війни тривалий час працював на заробітках за кордоном — у США, Польщі, на Балтійському узбережжі, із початком Революції Гідності повернувся додому. Навіть отримав поранення ноги під час її активної фази на Інститутській.

Згодом разом із друзями в загонах самооборони почав патрулювати місто Жовті Води, а за деякий час поїхав до одного з добровольчих батальйонів.

Найбільше колишній боєць пишається тим, що брав участь у Широкинській операції та Павлопільському бойовому виїзді. Згодом ці події він опише у власній книжці.

У полку «Азов» Марко Мельник разом із товаришами заснував фронтовий часопис «Чорне сонце»:

— Коли наш батальйон відвели від лінії зіткнення після п’яти місяців окопної війни я, хоча за освітою фінансист, зайнявся журналістською діяльністю. Ми випускали фронтовий часопис. Перекладали його англійською мовою і розповсюджували в Америці, Європі й Австралії.

Після демобілізації Марко зрозумів, що багато бійців пишуть ідеологічні та історичні статті. Та й він сам почав писати воєнні спогади і треба було їх десь друкувати. Так і прийшла ідея створення видавництва.

Я зі своїм побратимом «Куком» заснував видавництво «Орієнтир». Згодом ми знайшли спонсорів і почали видавати мемуари військових, — каже Марко Мельник.

Серед перших видань «Орієнтиру» — серії книжок «Азовські спогади» (мемуари військових-добровольців, які брали участь у війні на Сході України), а також скорочені версії робіт видатних ідеологів українського націоналізму Миколи Сціборського, Юрія Липи, Ярослава Оршана, Миколи Міхновського, Ярослава Стецька та Михайла Колодзінського.

Логотипом видавництва є стилізований знак «роза вітрів», що символізує буремність нинішньої епохи та волю людини, яка розвиває себе, здійснюючи своє призначення й орієнтуючись на успіх нації як свій власний.

На запитання, скільки грошей потрібно учаснику бойових дій, щоб видати книжку, Марко відповідає:

— У нас є певна кількість контактів, ділових людей, які можуть виступати спонсорами. Також маємо сайт, на якому розміщена зручна форма подачі частини або цілого твору. Людина заповнює цю форму, додає до неї коротку інформацію про себе. Ми колегіально оцінюємо цю роботу і якщо вважаємо цікавою, ідеологічно важливою, патріотичною, то шукаємо спонсорів для її видання.

Марко Мельник також розказав, що він втілив у життя свій задум стосовно видання книг про Широкинську операцію, зокрема вже видано дві збірки про ці військові події.

— Моє завдання — зібрати людей, які мають бажання написати про події останніх років. Можливо, років через 50 на основі цих книжок писатимуть історичні праці. Ці книги стануть ще однією цеглинкою в історії нашої славної української держави у боротьбі за свою незалежність, — зазначив Марко Мельник.

Олена КРУГЛЄНЯ

Схожi записи: