Кремлівський «крокодил» усе ще голодний…

 Вересень 13, 2017

5517_p_04_img_0001Незважаючи на «примирливі» на перший погляд заяви про «миротворчість»

5 вересня президент Російської Федерації Володимир Путін під час своєї участі в черговому засіданні організації БРІКС заявив, що введення миротворців ООН на Донбас для охорони місії ОБСЄ пішло б на користь нашій країні

Однак він підкреслив, що для введення на Донбас миротворців, або радше «людей, які гарантують безпеку місії ОБСЄ», нібито потрібно попередньо відвести важку військову техніку та озброєння від лінії розмежування. А домовлятися про це, на думку нинішнього керманича Кремля, потрібно безпосередньо із сепаратистами ОРДЛО.

Ба навіть, явно намагаючись створити «певний резонанс» у світових ЗМІ, Путін у зв’язку із цим заявив, що вже доручив своєму МЗС унести відповідний проект резолюції на розгляд РБ ООН. За його словами, сили миротворців ООН мають перебувати лише на лінії розмежування.

Перше, що треба мати на увазі, оцінюючи ці «миротворчі» плани Путіна, це те, що довіряти йому ані загалом, ані в якихось окремих питаннях, пов’язаних з українсько-російськими відносинами, не можна. З однієї простої причини: Путін просто не вважає Україну самодостатньою державою, що має право на суверенітет і територіальну недоторканність. Тому просто безглуздо всерйоз розглядати щось, на кшталт «способу розв’язання проблем на Сході України» від людини, яка взагалі дозволяє собі ставити під сумнів нашу державність і суверенітет.

По-друге, пан Путін, як і решта нинішнього вищого військово-політичного керівництва Росії, нині перебувають не в тому становищі, аби щось там ініціювати з приводу збройного протистояння на Сході нашої країни. Адже вони напряму причетні до цього, доклавши чимало зусиль до розв’язання війни, здійснення окупації та анексії української території. Розглядати будь-які «миротворчі» ініціативи з боку відвертого агресора має сенс лише в одному разі — у разі його згоди на припинення агресії та відновлення довоєнного стану. Інакше ці «ініціативи» не варті навіть того, щоб уникати в їхній зміст.

Ну й, по-третє, Путін та його оточення — відверті, банальні брехуни й підступні злочинці (достатньо згадати Іловайську трагедію, щоб у цьому ще раз пересвідчитися). Вірити їхнім «миротворчим ініціативам» та іншим «пропозиціям про мир» НЕ МОЖНА.

Та навіть якщо спробувати оцінити й проаналізувати останні «миротворчі ініціативи» пана Путіна з точки зору припинення збройного протистояння на Донбасі, то вони все одно мають вигляд тотальної агресії та зверхності з боку Росії стосовно України та є прямим утручанням у її внутрішні справи. Нічого насправді миротворчого в них не було й не має. Тому постають питання: навіщо це потрібно Путіну та чого він хоче досягти цими «ініціативами»?

У зв’язку із цим нашим читачам варто дещо нагадати. Першим, хто запропонував ідею щодо миротворчої операції на Донбасі, був Президент України Петро Порошенко. Саме він представив ООН ідею введення миротворців на Донбас. За його словами, він мав намір презентувати відповідний план на засіданні Генасамблеї ООН, яке відбудеться у вересні в Нью-Йорку. Він також зазначив, що висував цю ідею в телефонній бесіді з лідерами «нормандської четвірки» (крім України, до її складу входять Росія, Німеччина й Франція), яка відбулася в кінці липня.

Потім була річниця незалежності України, на святкування якої в Київ прилетів нинішній Міністр оборони США пан Джеймс Меттіс, котрий недвозначно дав зрозуміти, що самими секторальними санкціями та «миротворчістю» справа може не обмежитися, якщо Кремль і надалі впиратиметься й не виконуватиме «пакет безпеки» згідно з Мінським процесом.

Далі в стінах українського парламенту розпочався процес розгляду законопроекту про зміну АТО на так звану «оборонну операцію». Водночас передбачають, що в майбутньому Законі України Росію буде чітко визнано агресором, з усіма наступними наслідками: від суворих обмежень для російського бізнесу в Україні (навіть до його заборони) до посилення режиму перетину українського кордону для громадян РФ (а по суті — запровадження неоголошеного візового режиму). Стало зрозуміло, що тиск на агресора в разі його впертості буде лише посилюватися.

І от нарешті з боку Кремля прозвучав відповідний «примирливий залп» (воно й зрозуміло, жити під санкціями нинішньому кремлівському режимові явно не дуже комфортно). Виявляється, пан Путін «нічого поганого» в миротворцях на Донбасі ВЖЕ не бачить. І навіть готує відповідну резолюцію в Раду безпеки ООН.

Однак, як виявилося, зміст цієї так званої миротворчої резолюції від Кремля, м’яко кажучи, видається досить дивним. Як заявив постпред України при ООН Володимир Єльченко, проект резолюції, який представила Росія, насправді ніякого стосунку до миротворчості на Донбасі не має. За його словами, Україна наполягає на розміщенні миротворців на російсько-українському кордоні, а не на лінії розмежування, як того хоче Москва. Інакше весь «миротворчий» сенс усіх цих путінських заяв утрачається…

Навіть більше, судячи зі змісту заяв пана Путіна, він або трохи відстав од життя, або взагалі не пам’ятає, що та як підписував свого часу в рамках Мінських домовленостей. Адже його вимогу щодо «…відведення важкої техніки та озброєння від лінії розмежування», як попередню умову введення миротворців, уже давно реалізовано. До того ж його настирливе бажання легалізувати своїх «шісток» із «ДНР» і «ЛНР» шляхом долучення їх до перемовин з офіційною українською владою видає Путіна з головою.

Зрозуміло, що офіційний Київ цим путінським забаганкам не потуратиме. Крім того, виверти російського «парламенту» в очах нинішньої української влади ще більше зменшують шанси на їхню реалізацію. Адже прагнення неодмінно включити до складу майбутніх миротворців на Донбасі «представників Російської Федерації» й таким чином легалізувати окупаційні війська на Донбасі очевидні й жодним чином не становлять якоїсь особливої таємниці для української влади. Так само під прикриттям «миротворчості» російські загарбники здійснювали окупацію в Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії…

Костянтин МАШОВЕЦЬ

Схожi записи: