В усіх операціях під час АТО у танкістів була особлива роль

 Вересень 10, 2017

5516_p_07_img_0001_1Танкові підрозділи залишаються головною ударною силою в багатьох арміях світу. В районі антитерористичної операції їх застосовують із самого початку бойових дій. Інколи — як одиночні машини, інколи — цілими окремими підрозділами

Усі без винятку операції під час АТО відбувалися з підсиленням танками, навіть у знаменитому рейді десантників було задіяно танковий взвод 17-ї бригади.

Напередодні Дня танкіста наш журналіст зустрівся з начальником Центрального бронетанкового управління Збройних Сил України генерал-майором Юрієм Мельником.

— За якими критеріями відбирають у танкісти?

— Під час відбору вивчаємо морально-ділові якості кандидатів та їхній освітній рівень. Тут хлопці мають бути з головою. Бо танк — це складна й дорога техніка. Також не останній критерій — зріст та фізична підготовка.

— Як можна оцінити стан наших танкових підрозділів на початку війни?

— 1-шу танкову бригаду було укомплектовано переважно мобілізованими. Нагадаю, один із батальйонів бригади вже був на «Булатах». 17-та влітку 2014 року спромоглася укомплектувати лише одну ротно-тактичну групу. Згодом було сформовано БТГР. Завдяки комбатам і заступникам командирів з озброєння, хоча й із часом, але вдалося підняти й вивести техніку.

Серед механізованих бригад найбільш боєготовими були 72-га, 30-та бригади. Більшості танкових батальйонів механізованих бригад потрібно було не менше ніж півроку, щоб привести їх до ладу. Нині всі танкові підрозділи в боєздатному стані.

— На початку війни часто траплялися випадки втрати техніки через неготовність екіпажів, невміле користування технікою. Тоді не було часу на підготовку екіпажів?

— На жаль, багато років до війни наше військо фінансували за залишковим принципом. На бойову підготовку надавали мізерне фінансування. Танкісти не мали змоги практично освоювати професію. Пального не давали. До того ж бригади були неукомплектованими. Не було сформовано та навчено необхідний резерв. Тому, коли почалися бойові дії, підготовку екіпажів здійснювали практично з нуля. Підготовка відбувалася в навчальних центрах, що в Старичах і Десні. Потім вдосконалювались навики безпосередньо в бригадах. Були випадки, коли військкомати присилали «танкістів», які не вміли навіть завести танк, не кажучи вже про вміння застосовувати озброєння чи про навички командувати танковим екіпажем. Найбільший тягар ліг на плечі командирів бригад і командирів батальйонів. І це стало однією з проблем частих поломок бойової техніки.

А ще це наслідки періоду показухи, коли танки стояли в укриттях, пофарбовані, але ніхто не заглядав, що там усередині. Тому й часто бували несправності систем озброєння, прицілів, двигунів…

5516_p_07_img_0002— Скільки потрібно часу для навчання танкіста?

— Усе залежить від бази, ресурсів, інструкторів. Підготовка відбувається комплексно, починаючи з водіння, стрільби, потім бойове злагодження в складі взводу, роти. Після виконання всіх цих елементів танкові екіпажі будуть боєготові. Що таке повністю підготовлений екіпаж, продемонстрував танковий біатлон «Сильна Європа» в Німеччині. Це дуже широкий спектр навичок, починаючи з медичної підготовки, стрільб з усіх видів штатного озброєння, водіння в будь-яких умовах — у наступі, обороні, — використання тактичних елементів. Усе це складові поняття «підготовлений екіпаж».

— Чим керувалися під час розподілу танків різних типів між різними родами військ?

— Т-64, Т-72, Т-80 — танки, випущені відповідно до радянського ВПК, але вони мають чимало відмінностей. Т-80 найкраще підходить для ВДВ, бо має газотурбінний двигун, цикл запуску — менше ніж хвилина. Але ця машина потребує кваліфікованішої експлуатації, ходову частину розраховано на швидкість до 60 км/год. Десантники якось розігнали танк до 90 км/год і побачили граничні можливості машини. У подальшому цей досвід може бути використано під час бойових дій. Т-72 відрізняється простотою озброєння, легким запуском двигуна, він не потребує значного часу для розігріву. Т-64 має свої особливості: комплекс озброєння, підвищену скорострільність, гарний приціл. Тобто в кожної із цих машин є свої особливості як конструктивні, так і в експлуатації.

Важливо, що наші заводи набули чималий досвід ремонту й модернізації цих танків.

— Нещодавно ухвалено рішення про підвищення грошового забезпечення не тільки спецпризначенцям, десантникам, а й танкістам. Це свідчить про зростання їхньої ролі?

— Танкісти експлуатують досить дороговартісну техніку. Дорого коштує її виготовлення, ремонт, експлуатація. Треба збільшити відповідальність танкістів, водночас танкісти мають пишатися тим, що вони — танкісти. Ідеться про престиж професії, мотивацію до служби. А для цього треба піднімати грошове забезпечення.

— Як танкісти сприйняли пропозицію повернути до їхнього гардеробу чорний берет?

— У танкістів в уніформі завжди був чорний берет, і його повернення цілком логічне. Але основний головний убір танкіста в бою — це шлемофон. І ось тут є певні новинки. На початку війни в нас був один вид шлемофона, нині маємо цілу низку шлемофонів: з кевларовим верхом, виносним ларингофоном і вдосконаленими навушниками. В Україні їх випускають три виробники, ми тестуємо їхню продукцію, виявляємо плюси та мінуси кожної моделі, за результатами випробувань вирішуватимемо, які з них варто приймати на озброєння.

— Коли вже зайшла мова про бойові однострої, то що скажете про нові комбінезони?

— В Україні розроблено два нових типи комбінезона. Під час їх виготовлення за зразок узяли німецькі й французькі з урахуванням усіх нових досягнень. Один тип призначено для бойових умов: він негорючий, мастилобензостійкий, захищений і дорогий. Це буде інвентарне майно, його розраховано не на один рік експлуатації. Другий тип — для повсякденного використання, обслуговування техніки в парках. Він буде дешевшим, вимоги не такі суворі, але він має бути якісним, носким, зручним. Нині ми очікуєм нові комбінезони. Тестові зразки віддали у війська, за результатами випробувань вирішуватимемо щодо закупівлі.

Розмову вів Олександр ШУЛЬМАН

Схожi записи: