Лише через 35 років винахід українця визнали в світі пріоритетним

 Серпень 13, 2017

5512_р_19_img_0002

Один із піонерів телебачення, винахідник електронної системи передачі на відстань рухомого зображення — Борис Грабовський

Тривалий час вважалося, що батьківщина неодмінного атрибута сучасної цивілізації — «голубого екрана» — США. Пріоритет цього винаходу приписували російському емігранту Володимиру Зворикіну, який 1929-го виготовив кінескоп, а ще через два роки — електронно-променеву передавальну трубку. Завдяки цим пристроям 1933 року вдалося передати телезображення. Проте створена з ініціативи ЮНЕСКО спеціальна міжнародна комісія дійшла висновку, що «перша в світі телевізійна передача за допомогою електронних телевізійних пристроїв відбулася 28 липня 1928 року». Місцем цієї епохальної події став Ташкент, а творцем винаходу — Борис Грабовський

Борис народився у родині відомого українського поета Павла Грабовського, вірш якого «Швачка» («Рученьки терпнуть, злипаються віченьки»), напевно, знає кожен українець. Батько майбутнього вченого був революціонером, боровся за національну волю України. Через це 1889 року за наказом царя його було вислано в Якутію, а згодом відправлено на заслання в Тобольськ. Поряд із ним увесь час була дружина Анастасія.

Саме у Тобольську й народився Борис Грабовський. Батько помер, коли синові було усього півтора року. Тоді Анастасія із сином вирушила до Одеси, а згодом — до Харкова.
На початку 1917 року Грабовські переїхали до киргизького селища Токмак. У 1920-х Борис навчався в дворічній спеціальній школі в Ташкенті, куди його направили через хороші здібності у навчанні. Згодом він вступив на підготовчий курс Середньоазіатського університету. У цьому закладі Борис одночасно працював лаборантом та займався дослідженнями з фізики.

У свої 23 він сконструював катодний комутатор, що став основою передавальної телевізійної трубки. Але потім робота зупинилася — хлопцю бракувало знань. Борис переїхав у Саратов, де мешкала його тітка. Саме вона познайомила молодого вченого з викладачем математики Піскуновим і фізики — Поповим.
Утрьох вони почали експериментувати. 26 червня 1928 року о 12.00 науковці стали свідками народження першого в світі електронного телебачення. На невеличкому екрані було видно, як інший винахідник, Бєлінський, знімає й надіває картуз. Передавач стояв на дослідній станції, а приймач у міністерстві зв’язку. Ця відстань становила всього 30 метрів, але то була перша передача рухомої картинки.

Доля готувала Борису Грабовському нові випробовування. Йому було запропоновано продемонструвати апаратуру в Москві. Ретельно запакувавши, її відправили до Москви, в Центральне бюро раціоналізації та винаходів. Через два місяці з Москви прийшло повідомлення про прибуття багажу. Та коли Грабовський і Бєлінський в присутності комісії відкрили ящики, то з’ясувалося, що всю апаратуру розтрощено. На запитання: чому так сталося, відповіді не знайшлося. Існує версія, що Грабовському заборонили займатися розробками телефото працівники НКВС.

Чого тільки не народжувала бурхлива фантазія цієї людини! Він побудував малолітражний вертоліт і трикрилий планер, сконструював прилад для орієнтування сліпих і апарат для глухонімих. Але до робіт, пов’язаних із телебаченням, Грабовський більше не повертався.
Лише через 35 років після винаходу телефото Грабовський отримав листа з Державного комітету з радіоелектроніки СРСР із визнанням пріоритету й патентом на апарат для електронної телескопії. Пізніше його роль у створенні електронного телебачення визнав увесь світ.
У 1966-му, через рік після отримання звання заслуженого винахідника, Борис Грабовський помер і був похований у столиці Киргизії — Бішкеку.

Підготував Олександр Тереверко

Схожi записи: