Харківська школа танкобудування: а починалося все з паротяга

 Серпень 11, 2017

5512_р_10_img_0001

Або Про відродження вітчизняної танкової промисловості, допомогу колективу танкового заводу фронтові, перспективний контракт із Таїландом, а також про реалізацію програми заміщення імпорту від недоброзичливого «сусіда».

Харків багато років є танковою столицею України. Нинішнє Державне підприємство «Завод ім. В. О. Малишева» було засновано 1895 року як Харківський паровозобудівний завод — ХПЗ. 1927 року йому серед інших машинобудівних заводів СРСР було доручено організацію робіт із танкобудування, а в подальшому й розробку конструкцій радянських танків. У листопаді того ж року, за розпорядженням наркома військово-морських справ К. Є. Ворошилова, виготовлення дослідного зразка машини, який дістав позначення Т-12 (А-12), «із залізним корпусом» було доручено ХПЗ. Тому вже в грудні 1927 року на ХПЗ створили спеціальне конструкторське бюро машинобудування для організації виробництва танків, а Головне управління металевої промисловості доручило «… в терміновому порядку опрацювати питання про організацію на ХПЗ виробництва танків і тракторів…»

Це був початок танкової ери на заводі. Із 1928-го по 1931 рік випускали танки Т-24, з 1931 року на базі американського танка конструктора Джона Крісті в серію пішли легкі танки серії БТ: БТ-2; БТ-5, БТ-7; БТ-7М. Випускали їх по 1940 рік. Із 1933-го по 1939 рік будували важкі танки серії Т-35. 1939 року під керівництвом головного конструктора Михайла Кошкіна було створено найкращий середній танк Другої світової війни — Т-34. До евакуації з Харкова в Нижній Тагіл завод випустив трохи більше як 10 000 танків усіх типів, зокрема близько 900 «тридцатьчетвірок». Після війни випускали Т-44, Т-54, Т-55 (а також 14 модифікацій на їхній базі), Т-64, Т-80УД.

1995 року в ХКБМ було розроблено один із найкращих танків — Т-84. На його основі розробили БМ «Оплот» і «Ятаган». Розробка останнього ґрунтувалася на досвіді створення Т-80УД й Т-84, і машина є ні чим іншим, як «Оплотом», зведеним до спільного знаменника стандартів НАТО.

На харківському заводі було випущено 12 тис. танків Т-64 різних модифікацій. На сьогодні це основний бойовий танк Збройних Сил України. Тривалий час відбувалося скероване «сусідами» знищення оборонного потенціалу України, зокрема й цього унікального підприємства. На щастя, цей завод вистояв.

Харків’яни мають солідний контракт із Таїландом і добрі перспективи поповнити портфель замовлень.

З початку війни на ДП «Завод ім. В. О. Малишева» відремонтовано понад півсотні БМ «Булат», які брали участь в обороні луганського аеропорту та боях на Маріупольському напрямку.

— На початку осені 2014 року машини було доставлено в Чугуїв, де ми разом із генеральним конструктором їх оглянули. Майже всі вони мали як бойові, так і експлуатаційні ушкодження. Стало зрозуміло, що в польових умовах їх відновити неможливо: були ушкодження, що виходять за рівень так званого рембатівського ремонту. Тоді ми ухвалили рішення про доставку їх на завод, де й виконали повноцінне відновлення їхньої боєздатності. Це було ініціативне рішення заводу. Доправити танки на завод для ремонту допомогли офіцери Центрального бронетанкового управління (ЦБТУ), забезпечивши нас тралами, — пригадує головний інженер заводу Олександр Шейко.

Як засвідчив досвід ремонту, крім бойових ушкоджень, працівникам заводу довелося виправляти поломки машин, які сталися через непідготовленість танкістів. Наприклад, ремонтники виявили ушкодження планетарних коробок передач (ПКП), засвічену оптику (вдень відкривали шторку нічних приладів бачення, і, як наслідок, виходили з ладу матриці). Словом, із кожним випадком доводилося розбиратись окремо.

За оцінками харків’ян, система динамічного захисту «Ніж» підтвердила свої найкращі характеристики в бойових умовах. Наприклад, один із бронебійно-підкаліберних снарядів поцілив праворуч від маски гармати, увійшов на глибину приблизно 120 мм, але броню не пробив.

Тепер, після ремонту 51 машини, завод підписав договір на ремонт нової партії БМ «Булат». Окрім цього, нині харків’яни здійснюють «ремонт за технічним станом» шести танків Т-84. Вони чимало років простояли нерухомо, тому сьогодні необхідно замінити гумово-технічну групу, вивірити оптичні прилади й здійснити багато інших робіт.

Ремонт бойових машин на ДП «Завод

ім. В. О. Малишева» — то була допомога фронту в найскрутніший час. Восени та взимку у 2014–2015 роках ремонтні бригади від заводу неодноразово виїжджали на фронт, де ремонтували техніку в бойових умовах. Особливо запам’яталися ремонтникам жорстокі бої осені 2014-го під донецьким аеропортом: тоді доводилося ремонтувати танки під обстрілами. Вдячно їхню роботу згадували й тодішній командир оборони ДАПу генерал Ігор Луньов, Герой України Євген Межевікін та інші танкісти.

Основне завдання цього заводу — це випуск нової техніки й запасних частин до неї.

Одним із найважливіших питань, які доводилося вирішувати не тільки цьому підприємству вітчизняної «оборонки», є заміщення імпорту від «сусіда». Танки Т-64 створювали й випускали в той час, коли був єдиний військово-промисловий комплекс СРСР. Продукція з оптико-механічних, радіотехнічних заводів надходила з різних міст колишнього Союзу — Ростова, Ленінграда, Красногорська. Нині харків’яни активно реалізують програму імпортозаміщення. Майже всю номенклатуру необхідних складників уже випускають підприємства України. До того ж замовник вимагає саме тієї елементної бази, яку було закладено конструкторською документацією за часів створення й розробки танків. Її зміни — процес тривалий, що вимагає не тільки окремих поелементних тестувань, а й випробувань у складі приладу чи агрегату, які має бути встановлено на танк. Словом, має бути здійснено повний комплекс науково-дослідних робіт. А для цього потрібно часом півроку або навіть не менше як рік.

Після нещодавніх відвідин заводу Секретар РНБО України Олександр Турчинов заявив, що в оборонному замовленні на наступний рік для нашого війська має бути 10 танків БМ «Оплот», а також кілька десятків танків Т-64Б глибокої модернізації.

Якщо коротко говорити про глибоку модернізацію «шістдесятчетвірки», то її планують реалізувати за трьома основними напрямками, а саме: модернізація озброєння, підвищення маневреності танка та його захищеності. Озброєння має стати таким, що дасть змогу діяти екіпажеві цілодобово, з використанням сучасних нічних приладів прицілювання й спостереження. Маневреність має бути підвищено завдяки новому двигуну. А захищеність — завдяки комплексному використанню елементів динамічного захисту «Контакт» і «Ніж». Докладніше про глибоку модернізацію Т-64 ми розповімо в наступному номері газети.

Насамкінець про ще одне з важливих завдань харків’ян — установлення на машині автономного живлення системи стабілізації озброєння, або, як кажуть танкісти, «системи». Річ у тім, що для приведення в дію комплексу управління вогнем треба запускати двигун. У бойових умовах це знак ворогові: зараз щось буде. Та ще й відпрацьовується моторесурс основного двигуна. Наприклад, у пакистанських танків, що стоять на кордоні з Індією, пробіг невеликий, а ресурс відпрацьовано вже чималий. На заводі було розроблено окремий агрегат потужністю 10 кВт саме для живлення всіх систем бойової машини. Його розміщено на правому борту танка, він служить для енергозабезпечення систем танка в стоянковому режимі. Нині такий агрегат установлено на танках Т-84 і БМ «Оплот», відбуваються роботи з пристосування агрегату й на Т-64.

Нині в цехах харківського заводу поряд стоять танки з бойовими пораненнями (робітники не кажуть «ушкодженнями», вони кажуть «пораненнями») і новітні машини БМ «Оплот». Робота з виконання контракту для Таїланду й завдань для армії триває. Отже, завод живе.

Олександр ШУЛЬМАН

Схожi записи: