У Пісках немає жодної будівлі, в яку б не поцілив ворожий снаряд

 Серпень 2, 2017

5511_p_08_img_0003_3Сьогодні це селище-примара, де навіть тиша нагадує про жорстокі бої, які тут відбувалися. Безлюдні вулиці колись жвавого селища, спека +35 і відчуття, що життя покинуло Піски назавжди. Немає жодної будівлі, в яку б не поцілив ворожий снаряд. Коли люди сюди повернуться, їм доведеться все будувати з нуля, роками знешкоджуючи смертельні «подарунки», аби й у мирний час війна не продовжила збирати свій моторошний урожай

На зміну активним бойовим діям у 2014–2015 роках у Пісках прийшло «активне перемир’я». До ворога кількасот метрів, радянський прапор над їхніми позиціями ніби нагадує, що в цій війні зійшлися різні світи. Підміняючи поняття примарними комуністичними лозунгами, «боротьбою з фашистами-бендерівцями», адепти «руського міра» намагаються знайти хоч якийсь сенс для своєї участі в цій війні. Їм ніколи не зрозуміти, що українці завжди боронили свою землю й не кинуть своїх громадян на окупованій території.

Свого часу будівля, де облаштували позицію наші хлопці, витримала 68 влучань із танка. Тож, підійшовши до передових рубежів, ми застали бійців за роботою. Хтось носив мішки з піском, хтось — дерев’яні балки: укріплена позиція збереже життя. Два роки тому Піски були чи не найгарячішою точкою в протистоянні з окупантами. Нині інтенсивність обстрілів менша, але напруженість на цих позиціях залишається через зовсім інші методи противника.

— Будівлі, кущі, лісосмуга — усе це дає змогу їхнім ДРГ підкрадатися непоміченими. Часто буває так, що бачиш ворога вже поруч, — розповідає кулеметник Геннадій. — Але ми одразу відбиваємо бажання в цих «туристів» нишпорити. Тут постійна готовність, максимальна пильність.

Дуже часто ворожі ДРГ підриваються, адже все навкруги заміновано. Усюди розтяжки, міни. За словами бійців, смертоносні «сюрпризи» трапляються навіть у дитячих іграшках. Загалом головною вимогою тут є пильність, бо ціна помилки — життя.

Снайперські полювання, обстріли з гранатометів і кулеметів — усе це рутинні провокації ворога, до яких у Пісках уже звикли. Тут не звикли до тиші. Коли вона настає, бійці ще пильніше вдивляються в «зеленку», очікуючи ворожих «сюрпризів».

Та на дії ворога захисники не реагують без потреби. Усі, що тут у Пісках нині боронять державу, мають великий досвід участі в бойових діях. Витримки в них вистачає, та й війна швидко навчила їх правильно оцінювати ситуацію й діяти без зайвої метушні.

Сьогодні жителі Пісків, а їх залишилося всього кілька осіб, виживають тільки завдяки допомозі наших військових, які діляться з ними харчами, допомагають їм ліками.

Дмитро ЗАВТОНОВ

Схожi записи: