Хрещення Київської Русі сприяло її культурно-освітньому розвитку

 Липень 28, 2017

5510_p_20_img_000128 липня — День хрещення Київської Русі–України

У перші роки свого правління князь Володимир створив цілий пантеон язичницьких богів — Перуна, Дажбога, Хорса, Стрибога, Сімаргла, Мокоша і Велеса. Та згодом переконався, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра. Оскільки в цей час Київська держава підтримувала тісні стосунки з багатою і могутньою Візантією, то він вирішив теж прийняти християнство. Розповідаючи про хрещення, не можна оминути і деякі обставини особистого характеру, які суттєво вплинули на рішення князя. Так, 986 року візантійський імператор Василій II попросив Володимира допомогти у придушенні заколоту, що спалахнув проти нього. Той погодився, але висунув вимогу щодо одруження з його сестрою Анною і сприяння у хрещенні Київської Русі. Імператор був ошелешений таким зухвальством: візантійські принцеси могли виходити заміж лише за рівних собі. Але небезпека з боку заколотників змусила Василія II погодитись з цими вимогами

Володимир виконав усі прохання Василія. Та імператор не дотримав слова. Тож Володимиру довелося захопити Херсонес — важливий пункт візантійського панування на Кримському півострові і головну житницю імперії, чим змусив Василія виконати обіцяне…

Офіційна церемонія хрещення, висловлюючись сучасною термінологією, відбулася влітку 988 року в Києві, де на той час було 10–15 тисяч мешканців.

А ось як розповідає про обставини хрещення Київської Русі автор «Повісті минулих літ». Він, зокрема, пише, що до Володимира, дізнавшись про його наміри прийняти нову релігію, прибували місіонери з багатьох країн, пропонуючи свою. Та з різних причин князь не прислухався до них. Останнім прийшов грек-філософ. Він одразу став паплюжити релігії своїх конкурентів і всіляко вихваляти християнство візантійського обряду. А ще розповів Володимирові історію Старого і Нового завітів від створення світу до вознесіння Христа. Наприкінці додав:

«Ісус воскрес і сказав учням своїм, що повернеться з неба на землю і буде судити живих і мертвих, кожному воздасть по заслугах його: праведникам — царство небесне, рай і радість без кінця, безсмертя, а грішникам — муки в пеклі і кипіння у смолі».

Закінчивши, він для наочності показав Володимирові картину, на якій були зображені праведники, які радісно йшли до раю, і грішники, засуджені до пекельних мук. Володимир, тяжко зітхнувши, сказав: «Добре тим, хто в раю, горе тим, хто в пеклі». Грек порадив князеві: «Якщо хочеш з праведниками стати праворуч — охрестися». Київський князь щедро нагородив православного грека, але не прийняв християнство відразу: відправив послів до мусульман, латинян і греків. Найсильніше враження на них справило богослужіння греків у константинопольському храмі Святої Софії, Премудрості Божої.

«І не знаємо ми — на небі були чи на землі, бо на землі не можна побачити такої краси», — розповідали посли після повернення до Києва.

Вислухавши їх, бояри сказали князю Володимиру: «Якби поганий був закон грецький, то не прийняла б його бабця твоя Ольга, яка була наймудрішою…»

Сказане справило на Володимира враження, і він вирішив прийняти християнство.

Запровадження на Русі нової віри мало величезне значення: воно позитивно вплинуло на розвиток освіти, мистецтва, літератури, науки. Зокрема церкви та монастирі стали осередками культури, до Києва приїхало багато грецьких священиків, письменних людей, які сприяли поширенню грамотності та знань, було написано перші книги, відкрито школи, запроваджено грошову систему.

Прийняття християнства як державної релігії відіграло величезну роль і в консолідації держави, неабияк сприяло зміцненню авторитету Київської Русі. Велика роль у поширенні християнства належала монастирям, головним з яких був Києво-Печерський. Поступово християнство охопило всі сфери життя людини. Вже у часи князювання Ярослава Мудрого митрополит Іларіон трактував божественну благодать як суспільну норму, закон. Поширювалися ідеали любові до ближнього, упокорювання і всепрощення, які орієнтували людину на послух. Першими руськими святими стали Борис і Гліб, які прийняли мученицьку смерть від Святополка Окаянного. Попри деякі протиріччя, християнство зблизило Русь із Візантією — найбільш розвиненою на той час державою, що не могло не позначитися на духовному житті суспільства.

 

Володимир Великий

5510_p_20_img_0002Охрестивши киян, Володимир зробив християнство панівною релігією: статуї язичницьких богів одразу спалили або ж скинули в Дніпро. А на тих місцях, де вони стояли, почали — за вказівкою князя — будувати церкви.

Одними з перших постали Десятинна церква та Межигірський Спасо-Преображенський чоловічий монастир. При храмах створювалися школи і бібліотеки.

Сам Володимир, який замолоду був розпусною і жорстокою людиною, духовно переродився після хрещення, почав жити «у страху Божому»: сповнився любові до ближнього, роздавав бідним милостиню з княжої казни і заборонив страчувати навіть розбійників.

Володимир Великий помер 15 липня 1015 р., проживши 55 років. Його поховали в Десятинній церкві біля гробу великої княгині Анни, яка померла 1011 р. Мощі великого князя знаходилися тут до 1635 р. Київський митрополит Петро Могила знайшов їх і переніс до Софійського собору. Голову князя Володимира було перенесено до Успенської Печерської церкви.

Князя Володимира за хрещення Русі віднесено до сонму святих. Перший раз Володимира Великого названо святим у літописах 1254 р. Його пам’ять ушановується церквою 28 липня.

Сергій ЗЯТЬЄВ

Схожi записи: