Агресор змінює тактику підривної інформаційної війни

 Червень 25, 2017

5505_p_07_img_0001_1Багато експертів вважають, що в Україні саме час переходити від стратегії інформаційного захисту до інформаційної контратаки

Від самого початку путінська агресія стосовно України показала, наскільки серйозним і різноманітним є арсенал засобів ведення гібридної війни. Вона часто має форми, незвичні як для українського, так і будь-якого іншого суспільства, що існує в демократичному форматі. І далеко не завжди на такі виклики й загрози, особливо в розрізі інформаційно-психологічного впливу на масову свідомість, ми готові адекватно реагувати, а тим паче — контратакувати. Звісно, нині вже багато зроблено для ідентифікації каналів ідеологічного та суто воєнно-політичного наступу зі сходу: ухвалено чимало запобіжних рішень, законів, санкцій, проте національне законодавство ще не настільки досконале, щоб ефективно долати інформаційні атаки РФ і перехоплювати в цій справі ініціативу. Відтак цей чинник суттєво розширює можливості агресора й звужує — українських спецслужб. Саме згадану проблематику нещодавно обговорювали експерти Міжнародного інформаційного консорціуму «Бастіон»

Найперше, на чому наголошують бастіонівці, це те, що російська пропагандистська машина змінює мізансцену, відкриваючи наступний акт однієї й тієї ж вистави. Зокрема блогер Ярослав Матюшин зазначив, що агресор нині почав тонкішу гру, а ми цього часто не бачимо. Від фантазій про «з’їдених снігурів» він відмовився, зосередившись на поширенні занепадницьких настроїв, реконсолідації й розшаруванні патріотів. Росія скидає інформаційні бомби, підживлюючи згубний для нас дискурс «зрада-перемога», який вже просто огид думаючим людям.

Відомо, що російська медіа-дійсність — це не факт життя. Там реалії переломлює пропагандистська й фейково-історична призми, перетворюючи їх на міфи, в які вірить народ. Так само реальні теми з українського буття шляхом маніпуляцій Кремль модифікує на зброю пропаганди. Народний депутат України, керівник групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук навів один із прикладів такої підривної роботи. У Білгороді-Дністровському на Одещині група вірян УПЦ КП півтора року тому звернулася в міськраду надати ділянку для будівництва храму. На засіданні міськвиконкому стався конфлікт: один з його членів відмовився голосувати за виділення землі. За це його облили зеленкою. Згодом, коли у громаді інтерес до інциденту згас, чоловік «раптом» згадав, що він етнічний болгарин, і заявив, буцімто болгари в Україні піддаються утискам. 30 травня, коли відбувалося засідання міськради, «болгари» під її стінами провели акцію, але чомусь виступали під стягом Гагаузії (автономне утворення у Молдові). І недивно, бо це справді етнічні гагаузи з Болградського району, які не могли толком пояснити, в чому суть протесту. Зате яка вийшла картинка для рашистського телебачення: у контексті болгар, які виступають проти «київської хунти», що влаштувала для них мало не геноцид! У Софії 3 червня перед офісом посольства України в Болгарії цей спектакль мав продовження. Семеро (!) пікетників виступили проти «антиболгарського терору в Україні», але… під прапорами Росії й із георгіївськими стрічками на грудях. Написи на плакатах були болгарською й англійською мовами.

— Ці люди однозначно формували меседж для Європи: мовляв, дивіться, що коїться в Україні, — говорить Дмитро Тимчук. — І російські ЗМІ роздувають тему утисків національних меншин, хоча спілка болгар України заявила, що не має жодного стосунку до цієї провокації. Так само нас хочуть пересварити з поляками. Щоб протистояти подібним акціям, потрібно активізувати відповідну роботу наших спецслужб.

Росія використовує конфліктогенний потенціал, що є в Україні. На думку багатьох експертів, нині вже час переходити від стратегії інформаційного захисту до інформаційної контратаки. А це зміна підходів до роботи в медіа-полях. Журналісти, політики, блогери, лідери думок повинні припинити витрачати силу на спростування меседжів агресора, а сконцентруватися на продукуванні власних змістів та наративів.

— Маємо примусити Кремль розпорошити ресурси на протидію нашій стратегічній ініціативі і створювати позитивне емоційне поле в країні, оперуючи реальними фактами, — переконаний політичний оглядач Олексій Мінаков.

Дослідник інформаційного й ідеологічного просторів Роланд Мікіані заявляв, що Путін і Лавров зараз працюють у Росії блогерами № 1, у темну використовуючи західні медіа. А політтехнолог Олександр Курбан уточнює, що нинішнє протистояння — це війна сенсів, у якій важливими є слова та емоції, і ратує за міжнародне визнання інформаційної зброї й запровадження відповідальності за ведення інформаційної агресії.

Коли Путін бреше, а ми намагаємося Європі пояснити, що таки обманює, вона в це вірять неохоче. Знаєте чому? А тому, що він, дідько йому в печінку, офіційна особа, тож, даючи інтерв’ю ВВС, нібито висловлює державну позицію. Нам важко це перебити, адже за кремлівськими мурами вигадали технологію, коли Путін лукавить під час прес-конференції, тому нам треба наполегливо працювати і збирати докази цієї брехні, — каже пан Мікіані.

Спецслужби і волонтерська OSINT-розвідка накопичили чимало матеріалу про те, як Кремль фінансує антиукраїнські акції в Європі. Очевидно, вони активізуються, оскільки на повноцінне застосування воєнної компоненти Білокам’яна навряд чи наважиться — надто дорого… Отже, дедалі актуальним для України стає західний інформаційний фронт. Це підтверджує заступник міністра інформаційної політики України Дмитро Золотухін, який зауважує, що вектор спротиву путінській гібридній агресії зміщується до країн Центральної Європи.

— Ми підходимо до реформування поглядів на цю проблему, які вже знайшли відображення в «Доктрині інформаційної безпеки», що виводить нас на рівень проактивної роботи, — повідомив Дмитро Юрійович. — В уряді має з’явитися міжвідомча координаційна структура з питань страткому. Концентруватимемося і на документуванні поширення в нашому інформпросторі забороненого контенту. Знаю, що за ініціативи СБУ вже винесено щонайменше десяток вироків суду по постах у «ВКонтакте» з публічними закликами до повалення конституційного ладу чи розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Підготував Геннадій КАРПЮК

Схожi записи: