Які особливості підготовки військових кухарів

 Червень 24, 2017

5505_p_17_img_0001_1З початком проведення АТО військові кухарі були в дефіциті.  Їхню підготовку відновили на Львівщини. Наш кореспондент переконався, що їхньою підготовкою переймаються не менше,  аніж вишколом особового складу бойових спеціальностей

Про особливості приготування солдатської їжі кухар-інструктор сержант Сергій Гурін розповідає майбутнім армійським майстрам черпака та пательні з особливим завзяттям. До переліку військових таємниць технологічні секрети армійської кухні не входять, тож, як і належить людині, щиро закоханій у свою справу, він охоче ділиться професійними тонкощами:

— Жир із тушонки, яку в польових умовах ми отримуємо замість м’яса, перш ніж додавати в казан, рекомендую видаляти. А ядрицю гречки перед тим, як засипати в воду, за можливості варто трішки обсмажити на сухій пательні, тоді каша буде смачнішою й розсипчастою, — ділиться деякими секретами Сергій Гурін.

Із сержантом ми розмовляємо неподалік кунгів і наметів, у яких готується солдатський обід, із розташованих у них похідних пекарень та кухонь легкий вітерець доносить неймовірно апетитні запахи пампушок до борщу, засмажки з цибулі й моркви, неперевершений букет тієї самої солдатської гречаної каші. Молекули смаків, які витають у повітрі поблизу нас, — витвір рук курсантів навчального батальйону матеріально-технічного забезпечення, який входить до складу навчального центру Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного, єдиного у Збройних Силах України підрозділу, де готують майбутніх військових кухарів.

Актуальність вишколу молодшого персоналу продовольчої служби Тилу ЗСУ, зокрема кухарського складу, стала ще важливішою після підписання Міністром оборони змін до наказу «Про перехід військових частин Збройних Сил України на систему продовольчого забезпечення та застосування каталогу продуктів харчування». Відповідно до нього впродовж поточного року, починаючи з червня, 22 військові частини, навчальні та лікувальні заклади ЗСУ мають перейти на нову модель організації харчування, при якій страви до солдатського столу готуватимуть не працівники цивільних фірм, як це було раніше, а військові кухарі.

Потреба в кваліфікованих кадрах саме цієї військово-облікової спеціальності була зумовлена насамперед тим, що, починаючи з 2007 року, у зв’язку з переведенням продовольчого забезпечення війська на систему аутсорсингу, підготовку військових кухарів припинили, оскільки послугу з харчування особового складу почали надавати цивільні підприємства. Однак, як з’ясувалося через сім років, у районі реальних бойових дій персонал фірм-підрядників не можна задіяти повною мірою. Тож, починаючи з весни 2014-го, підготовка тих, хто має готувати їжу для бійців у польових умовах, на передньому краї, стала не менш важливою, ніж вишкіл фахівців бойових спеціальностей. Дивно лише, що такий перебіг подій не передбачили ті, хто свого часу приймав рішення про повне припинення підготовки військовиків цієї специфічної спеціальності

— Підготовку військових кухарів ми поновили з початком бойових дій на Сході України, — говорить командир навчального батальйону матеріально-технічного забезпечення підполковник Сергій Вовк. — Спочатку це були мобілізовані військовослужбовці, а нині — виключно контрактники, причому не лише новачки, а й ті, хто вже служив у районі АТО і має досвід кухарської справи в бойових умовах.

Для того, щоб правильно і смачно готувати армійські страви, пояснює командир навчального підрозділу, мало мати професійний хист і любов до справи, адже працювати доводиться на дуже специфічній матеріальній базі, якою є польові кухні. Всі модифікації польових кухонь, якими нині забезпечені Збройні Сили (а серед них одні розраховані для приготування їжі для десяти, інші для двохсот осіб), прийняті на озброєння ще за радянських часів. Готувати смачно на цій техніці можна, запевняє офіцер, але за умови, якщо не відступати від передбачених алгоритмів.

Відпрацюванню цих технологій на практиці відводиться левова частка навчального часу підготовки курсантів-кухарів. На навчально-тренувальному комплексі батальйону розгорнуто всі наявні зразки польових кухонь. Після курсу теоретичної підготовки саме на них упродовж трьох місяців фахового вишколу курсанти навчатимуться готувати страви з солдатського меню.

З чотирьох місяців підготовки військових кухарів перший відводиться на засвоєння загальновійськових дисциплін: вогневої, тактики, топографії, тактичної медицини. Далі — курс теоретичної підготовки за фахом, вивчення матеріальної частини технічних засобів продовольчої служби і лише після цього — практичні заняття на навчально-тренувальному комплексі, тобто розгорнутих просто неба польових кухнях. Одне з перших занять — топка кухонь. Підтримувати вогонь в них можна як за допомогою дизельного пального, так і дровами. Перший спосіб вимагає постійного контролю тиску палива, тож у районі АТО кухарі, як правило, надають перевагу деревині. При цьому за годину роботи, наприклад, КП-125, польової кухні, розрахованої на приготування їжі для 125 осіб, потрібно в середньому близько 30 кг дров. Заготовка пального покладена на самих кухарів.

Один з елементів підготовки — обладнані на території НТК позиції взводного опорного пункту — з бліндажами для проживання особового складу, зберігання (складування) продуктів, приготування їжі, з бліндажем-столовою, лазнею, санвузлом. Усі елементи ВОПу обладнані з підручних матеріалів, які насправді доступні в бойових умовах і використовуються для занять у процесі навчання.

Разом із цим майбутні військові кухарі навчаються готувати страви і на тому обладнанні, яке передбачене для солдатських кухонь в пунктах постійної дислокації. Така підготовка відбувається на базі їдальні базового табору навчального центру. Так курсанти набувають необхідних знань та навичок, необхідних для приготування їжі як у польових умовах, так і на стаціонарному обладнанні.

Як кажуть, війна війною, а смачний обід має бути за розкладом, а на кухні мають бути професіонали.

Іван СТУПАК

Схожi записи: