Відновлення військових судів: більшість аргументів «за»

 Червень 22, 2017

5505_p_08_img_0002_1Бути чи не бути військовому правосуддю в Україні? Саме це питання постало руба перед учасниками круглого столу «Військове правосуддя в Україні: актуальні проблеми організації та здійснення», проведеного нещодавно в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

Дискусія, в якій взяли участь народні депутати України нинішнього і попередніх скликань, відомі науковці, юристи, посадові особи Адміністрації Президента України, військової прокуратури та Генерального штабу ЗСУ, представники громадськості й волонтерських організацій, виявилася насправді палкою, адже йшлося про поновлення роботи військових судів.

Як відомо, військові суди в Україні скасовано 2010-го. Відтоді й донині правосуддя серед військових правлять загальні суди. Про те, яким з того часу став професійний рівень розгляду «військових» справ, свідчить бувальщина, поширена серед юристів. У процесі розгляду однієї зі справ суддя обурилася на сержанта за те, що, виконуючи обов’язки чергового по роті, той наказав іншому військовослужбовцю, днювальному, «стати на тумбочку». Молодшому командирові довелося довго пояснювати служителю Феміди, чому до знущання над особистістю цей суто армійський вислів не має жодного стосунку…

— Хибність скасування інституту військових судів проявилася ще в мирний час, — зазначив у виступі на круглому столі полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, колишній заступник військового прокурора Центрального регіону України Анатолій Маркевич. На підтвердження цієї думки Анатолій Миколайович розповів про те, яким чином упродовж останніх років завдяки «новому» правосуддю були начебто подолані так звані нестатутні взаємовідносини. За його словами, «фокус» полягав у тім, що відбулася зміна юридичної оцінки цього явища:

— Переважна більшість нестатутних — це спричинення одним військовослужбовцем іншому побоїв або легких тілесних ушкоджень. Багатьом цивільним суддям, чимало з яких жінки, діти яких переважно не служили у війську, ні до чого було розбиратися, заподіяні ці побої «при виконанні службових обов’язків» чи у «зв’язку з виконанням службових обов’язків», як вказано у статтях Кримінального кодексу про військові злочини. Тому судді почали керуватися тим, що в цивільних умовах побої й легкі тілесні ушкодження відносять до справ приватного обвинувачення, і вони є правопорушенням лише тоді, коли потерпілий наполягає на покаранні винуватця.

І сталося диво — за суддівською статистикою нестатутних у війську… не стало! Адже у випадках, коли потерпілі відмовлялися від претензій до обвинуваченого, а таких у нинішній суддівській практиці з різних причин переважна більшість, суддя робив вигляд, що сприймає заяву ображеної сторони серйозно, вирішуючи: військового злочину немає, нестатутних — також, й через відсутність скарги потерпілого провадження закривається.

Годі й казати, що за такого суддівства до прискіпливішого розгляду справа доходила тільки тоді, коли йшлося про спричинення тяжких тілесних ушкоджень, самогубства побитого або інших серйозних наслідків.

Теперішня війна остаточно продемонструвала хибність рішення, ухваленого 2010 року. Надзвичайна складність проваджень щодо правопорушень, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби, особливо тих, що стосуються бойового застосування військ, засвідчила життєву необхідність повернення професійних військових судів. Чимало справ, пов’язаних з військовими злочинами, а їх, за словами Тетяни Блистів, керівника секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, лише впродовж 2014–2016 років було порушено близько восьми тисяч, нині перебувають у підвішеному стані. І багато в чому через те, що цивільні судді не поспішають розглядати провадження незрозумілої для них тематики.

Як зазначалося на круглому столі, неоднозначність сприйняття деяких суддівських вердиктів багатьма командирами значною мірою може впливати на ухвалення ними тих чи інших рішень у бойових умовах. Насамперед через усвідомлення того, що за певних обставин оцінювати їхні рішення будуть малокомпетентні в особливостях військової служби, алгоритмі управління військами судді.

Погоджуючись з необхідністю змін у судоустрої, слушну думку висловив відомий волонтер, засновник благодійного фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега:

— Військові суди мають стати тим інструментом правосуддя, який не лише забезпечить дотримання правопорядку й військової дисципліни у Збройних Силах, а й завоює безперечну довіру суспільства стосовно своєї неупередженості. Цього можна досягти лише в тому випадку, якщо професіоналізм військових суддів не затьмарять намагання приховати «плями на мундирі».

Учасники тривалої дискусії обговорили пропозиції щодо внесення змін до законодавства, напрацювання й подачі на розгляд вищого керівництва держави рекомендацій, що стосуються поновлення діяльності військових судів. Зокрема у проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо військових судів) пропонується до 31 грудня 2017-го утворити військові суди гарнізонів і апеляційний військовий суд у м. Києві, у Касаційному кримінальному суді Верховного Суду України — військову судову палату, а також внести зміни до законодавства щодо розгляду справ військовими судами.

Іван СТУПАК

 

Коментар фахівця

5505_p_08_img_0001Полковник юстиції Юрій Бобров — суддя Івано-Франківського окружного суду. Під час 5-ї хвилі мобілізації призваний до ЗС України. Нині обіймає посаду помічника начальника Головного управління підготовки ЗС України з правової роботи:

Противники відновлення військових судів кажуть, що це питання ініціює Міністерство оборони, яке, мовляв, хоче контролювати діяльність цього інституту. Але це не так: відновлення військових судів ініціюють Інститут держави і права ім. Корецького Національної академії правових наук, парламентарії, підтримує їх і юридична спільнота.

На моє тверде переконання, військові суди нам конче потрібні. У розгляді справ військових вони компетентніші за своїх цивільних колег. І це один з головних чинників, бо від цього залежать правильність судового вироку та долі людей.

Наявність військових судів сприятиме зміцненню військової дисципліни і правопорядку у військах, їхній керованості. Є чимало випадків, особливо останнім часом, коли судді, ухвалюючи рішення стосовно військовиків, не беруть до уваги всі важливі обставин. Наприклад, за рішенням колегії суддів Приморського районного суду міста Маріуполя, що на Донеччині, військовослужбовець К. був засуджений до 13 років позбавлення волі. Від його дій загинула людина. Але… Виносячи вирок, судді мали врахувати, що сталося це в екстремальній ситуації, коли він ніс службу на блокпосту в районі бойових дій. І застосовував зброю до порушника за наказом командира.

Не моралізуватиму з цього приводу, а скажу лише, що судді мають враховувати досить специфічні обставин військової служби, діяльності командирів у бойових умовах, норми статутів Збройних Сил України та численні підзаконні нормативно-правові акти, які регламентують життєдіяльність та несення військовиками служби.

Буває і так, що за один і той же злочин, скоєний військовиками, вони несуть діаметрально протилежну відповідальність. Я проаналізував вироки, винесені «цивільними» судами військовослужбовцям за дезертирство, і був шокований: за скоєння цих злочинів одні відбулися незначними штрафами, а інші — позбавленням волі на кілька років.

Чому так сталося? Якими морально-етичними, юридичними нормами керувалися судді, виносячи настільки різні покарання практично за однакові злочини? Їхні дії, відверто кажучи, насторожують мене як військовослужбовця, як людину і як юриста. Якщо проаналізувати вироки військових судів (коли вони існували) за цей злочин, то не побачите таких розбіжностей.

Такі парадокси трапляються і при винесенні вироків за інші злочини, скоєні приблизно за однакових умов. Хочу й ось про що сказати. За часів існування військових судів їхні представники часто бували в армійських гарнізонах, де проводили з військовослужбовцями профілактичну роботу щодо попередження злочинів. І вона давала позитивні результати. А ще в частинах проводилися виїзні судові засідання, які сприяли оперативності розгляду кримінальних проваджень, правовому вихованню військовослужбовців.

Записав Сергій ЗЯТЬЄВ

Схожi записи: