Безпека за мовним бруствером, або Про значення квотування українського ефіру на телебаченні та радіо

 Червень 7, 2017

23 травня Верховна Рада ухвалила законопроект № 5313 «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації». Закон встановлює на телебаченні обов’язкові щотижневі квоти передач і фільмів українською мовою. Йдеться про 75% державної мови для загальнонаціональних і регіональних телеканалів, 60% — для місцевих, а також 75% української мови для програм новин. Днями Президент України підписав закон. Він вступить в дію через чотири місяці. Окрім цього передбачено 12 місяців перехідного періоду. Глава держави зазначив, що цим рішенням українська мова з-поміж інших мов стала захищеною в Україні

5503_p_01_img_0001Мовні квоти на телебаченні й радіо — це державницьке рішення, зазначають експерти у сфері інформаційної безпеки. Російська Федерація є агресором проти України, яка ще й жорстко веде проти нас інформаційну війну. За цих умов зробити українську мову панівною в рамках національного інформаційного простору вже давно на часі. Нині ми аж ніяк не можемо собі дозволити розкіш вільної мовної конкуренції, на якій наполягають різного штибу діячі. Надважливе завдання — наполегливо запроваджувати українську мову як основний засіб комунікації, і передусім у сфери державного управління. Нею мають заговорити всі без винятку чиновники, депутати всіх рівнів та інші. Це фактор безпеки країни. Свого часу прибалтійські народи, а також поляки, словаки, чехи й інші убезпечилися за мовними брустверами, і лише українці повелися вельми безпечно. У підсумку українці мають плоди своєї легковажності. Згадаймо слова Путіна: «Росія там, де російськомовне населення!» або ж «Ми не дозволимо дискримінувати росіян!»

5503_p_12_img_0001Зрештою, аналізуймо й те, до чого вдається сам ворог. На українськомовних теренах Кремль через куплених «глашатаїв» послідовно протискує ідею державної багатомовності, а водночас в окупованому Криму запроваджує суцільну русифікацію. І нині жителі Криму складають іспити на знання «языка» та історії РФ, щоб дістати російське громадянство. Роль української й кримськотатарської мов там зводиться нанівець. Тож потрібно шанувати рідну мову! До речі, жодну з інших мов у світі не було стільки разів заборонено, як нашу рідну, солов’їну. Понад 300 офіційних заборон! Левова частка — з боку «старшого брата».

І ще кілька слів про всілякі негативні прогнози щодо мовного квотування на телеканалах і радіо. Пригадайте ситуацію із запровадженням українського дубляжу в кіно. Скільки було виття! Казали, що кіно загине, ніхто в кінотеатр не ходитиме… І що? Касові збори не впали, а, навпаки, зросли, відвідуваність кінотеатрів збільшилася! Ба більше, якість кіно та перекладу зросла, і чимало творчих людей, акторів отримали роботу.

Уразив пост польської журналістки Б’янки Залевської, з якою випало познайомитися в АТО: «Більш ніж половина українців розмовляє мовою агресора. Для мене шок, коли я приходжу в магазин і звертаюсь українською, а продавець відповідає мені російською. Як це можливо, що я вивчила мову за рік, а корінні українці не можуть її вивчити протягом усього життя?» Чи не варто замислитися? Дехто з наших громадян продовжує «жити» в колишньому Союзі…

Дивуюсь, як люди відреагували на заборону соціальних мереж, які мають російське походження. Адже тут маємо справу з елементарним незнанням основ кібербезпеки. Будь-яка інформація, що потрапляє до ворога, чи будь-який ресурс, який фінансує ворог, фактично є пострілом по своїх.

Руслан ТКАЧУК

Схожi записи: