«Дозор-Б»: «реанімація» реальна!

 Травень 19, 2017

5500_p_06_img_0001(1)На Львівському бронетанковому заводі триває робота з удосконалення бойової броньованої машини «Дозор-Б»

Цю бронемашину не раз успішно презентували на різних майданчиках і для різної аудиторії. Утім це не допомогло прискорити епопею із серійним випуском одного з первістків вітчизняної лінійки тактичних колісних бойових машин. Ідеться про ТКБМ «Дозор-Б», який за планами мали б серійно виготовляти на базі Львівського бронетанкового заводу, що входить до складу державного концерну «Укроборонпром»

Передісторія така. У вересні 2015 року на Львівському БТЗ було відкрито цех із серійного виробництва «Дозорів», однак під час державних випробувань приймальна комісія виявила майже півсотні недоліків виробу. Які висновки зробило підприємство та чи відбудеться «реанімація» проекту «Дозор-Б» на потужностях Львівського бронетанкового заводу, з’ясовував кореспондент «Народної армії».

Насамперед треба зазначити, що друге дихання проекту «Дозор» цілком можливе. У лютому поточного року Державний концерн «Укроборонпром» анонсував виготовлення десятків ТКБМ «Дозор-Б» для української армії завдяки фінансуванню в рамках державного оборонного замовлення ДП «Львівський бронетанковий завод». Однак перед тим, як відновити процес випуску сучасних бронемашин, підприємство вкотре має перегорнути не один стос паперів.

За словами керівника ДП ЛБТЗ Романа Тимківа, у питанні серійного виробництва «Дозорів» підприємство нині перебуває на етапі переддоговірної роботи з Міністерством оборони. У державне оборонне замовлення включено чергову партію ТКБМ. І для того, щоб вийти на договірні відносини, формують розрахунково-калькуляційні матеріали для визначення ціни, яка буде в контракті. Фактично має бути визначено суму: скільки «Дозор-Б» коштуватиме для оборонного відомства. За попередніми підрахунками вартості матеріалів, складових частин і робіт, одиниця ТКБМ львівського виробництва коштуватиме 6–8 млн грн. Остаточна сума залежатиме від побажань Міноборони щодо комплектування виробу бойовими модулями й додатковим обладнанням.

— Це процедура, яка може затягнутися на місяці, — каже Роман Мирославович. — Сьогодні визначено більше 20 співвиконавців проекту. Вони розташовані в різних куточках України. Здебільшого — на Харківщині. Усі матеріали й документи перебувають на контролі військового представництва, адже саме на основі його висновків планують роботу підприємств. Сподіваємося, що до кінця травня це питання закриємо.

Наступний крок — укладання угоди з Міністерством оборони. Оскільки ДП ЛБТЗ — єдине сертифіковане для виробництва «Дозору-Б» підприємство, то й виробничий цикл у Львові буде повним: зі стапелів сходитимуть готові до використання бронемашини.

Окреме питання, на якому акцентував увагу директор заводу, — суворе дотримання вимог замовника та відповідний контроль виробництва. Підприємство має оновлену робочу конструкторську документацію, якій присвоєно літеру О1. Тим, кого не посвячено в тонкощі: О1 — це фактично пакет креслень і супровідних технічних документів для запуску серійного виробництва.

— Машина буде такою, якою її бачить Міноборони. До останнього гвинтика. Ті кілька машин, які ми випустили в експортній комплектації, до уваги не беруться, адже їх орієнтовано на зовнішній ринок. Це базова модель, яку змінюватимуть під побажання кожного із замовників зовнішнього ринку. Для внутрішнього споживача здійснено ґрунтовну роботу з урахуванням «листа недоліків» і практичного використання військовими «Дозору-Б» в районі АТО. Ми зацікавлені в тому, щоб наша машина стала для українських бійців синонімом надійності, захищеності й вогневої потужності, — каже директор заводу.

У розмові Роман Тимків порушив гостре питання якості використовуваної броні у виробничому процесі «Дозору-Б». Директор підприємства зазначив, що на цьому етапі завод має контракт на постачання плит Armstal-500 виробництва польської компанії. Як варіант можливе використання аналогів броньованої сталі бельгійського або фінського виробництва. Попри критику окремих експертів, імпортний броньований матеріал відповідає вимогам виробництва та експлуатації виробу. І, за висновками випробувань, він здатний захистити екіпаж і десант від обстрілу зі стрілецької зброї з відстані до 30 м.

— Чому саме імпорт, а не вітчизняна, так звана 71-ша, бронесталь? Насамперед різниця в підготовці металу. Імпортні зразки не потребують технологічного процесу термічного загартування та відпуску. Для цього потрібна спеціальна камера, яка є тільки на Лозівському КМЗ — у єдиного в Україні й до того ж комерційного виробника. Імпортні зразки, які ближче й швидше можна доставити у Львів, можуть одразу йти в роботу: на розріз і зварювальний стенд. Потім готовий корпус ТКБМ потребуватиме лише процесу зняття напруги металу. А це можливо в заводських умовах, — зазначає Роман Тимків. — Окрім того, у новій проектно-конструкторській документації враховано досвід і висновки державних випробувань виробу, стандарти балістичного й протимінного захисту корпусу.

Герман Сметанін — головний конструктор ДП ЛБТЗ. Раніше він працював у Харківськoму конструкторському бюро з машинобудування імені О. О. Морозова, яке, власне, і розробляло «Дозор-Б». Тож про виявлені й ліквідовані «хвороби» «Дозору-Б» головний конструктор розповідає детально.

— Передусім в оновленій конструкції ТКБМ ліквідовано високий рівень шуму в салоні та розв’язано проблеми з вентиляцією машини. Під час активного використання бронеавтомобіль всередині не нагріватиметься. Також ліквідовано проблему ковзкості броньованого покриття корпусу. На обшивку й скоби нанесено спеціальне покриття, тому екіпаж і десант, переміщуючись по броні, не відчуватиме дискомфорту взимку, — каже конструктор.

А от коробку передач вирішено було залишити автоматичну. За словами Германа Сметаніна, американська трансмісія, передбачена в конструкції, під час тестових випробувань спричинила певну полеміку. Мовляв, вона ламатиметься, і в полі її не відремонтуєш. Але це хибна думка: трансмісія міцна й ремонтопридатна навіть у польових умовах. До того ж коробка-автомат, на думку розробників, придатніша для керування ТКБМ у стресових ситуаціях реального бою.

Окремий аспект — бортове озброєння машини. Зважаючи на те, що в Україні на сьогодні розроблено кілька типів бойових модулів, установлюватимуть погон, або ж турель, з урахуванням остаточних побажань замовника, тобто Міноборони.

Єдиний робочий екземпляр ТКБМ «Дозор-Б», який є нині на Львівському бронетанковому заводі, виставковий, і його готують до участі в міжнародній виставці озброєнь.

— Готуючись задовольняти внутрішній попит, не слід забувати й про зовнішній ринок. Особливо коли твоя продукція викликає зацікавленість, — каже радник директора заводу й керівник проекту «Дозор-Б» на ДП ЛБТЗ Ігор Малець.

Він разом із начальником цеху виробництва тактичних колісних бойових машин Юрієм Жеховичем готують бронеавтомобіль до відправлення.

Поруч, на стапелі та обертовому стенді, припадають пилом два незавершені кузови «Дозору-Б». На стелажах — запас кузовних деталей. Станки й зварювальна техніка — у чохлах. Утім працівники підприємства стверджують, що реанімувати налагоджений уже виробничий цикл — справа кількох місяців.

— Матеріально-виробничу базу в нас збережено, як і основний кістяк кваліфікованого персоналу, який поки що перекинуто в цех, де тривають роботи з відновлення та модернізації танків Т-72 за оборонним замовленням, — розповідає Ігор Малець. — Лише стапелів для виготовлення кузовів ми маємо 10 штук. Тобто ми одночасно можемо виготовляти до 10 машин. Навіть працюючи в одну зміну, цех може виготовляти не менше як сім одиниць ТКБМ щомісяця.

Якщо кількість оборонного замовлення буде солідною, цех поповнюватиметься сучасним обладнанням. Для поліпшення процесу виробництва підприємство планує придбати спеціальну камеру для зняття напруги металу. Процес зварювання броні також налагоджено. Зокрема завдяки спеціальному обертальному стенду, у якому корпус ТКБМ розміщується та обертається в проекціях, передбачених стандартами й вимогами здійснення зварювальних робіт. До того ж представники заводу планують запросити фахівців Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона для сертифікації працівників.

Керівництво й працівники заводу сподіваються, що до кінця 2017 року буде випущено принаймні два «сигнальні» зразки. Єдине, у чому можна не сумніватися на сьогодні, то це в прагненні працівників Львівського бронетанкового заводу перетворити вітчизняний «бронедовгобуд» на серійну й запитувану у військах машину.

Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ

Схожi записи: