Вишиванка — оберіг, в якому сила нації!

 Травень 18, 2017

5500_p_01_img_0001У наплічниках українських захисників на Донбасі поряд із найнеобхіднішими речами — вишиті сорочки, які є символом непохитності духу та відваги

Вишиванка. Для когось це звичайна вишита сорочка, яку сьогодні модно одягати при нагоді. Але для справжніх патріотів України це національна святиня, яка поєднала в собі духовне багатство, високу мудрість і зв’язок багатьох поколінь, що не переривається впродовж віків.

Здавалось би, війна — то далеко не найкращий час одягати вишиванку. Але історія доводить протилежне. Кілька століть тому козаки, ідучи в бій, неодмінно одягали вишиту сорочку, яка була їхнім своєрідним оберегом. Носили її під своїм одностроєм і вояки доби визвольних змагань — січові стрільці та українські повстанці. Відтоді минуло багато часу, але національні традиції залишилися незмінними: сьогодні багато українських захисників на Донбасі у своїх рюкзаках, поряд із найнеобхіднішими речами, знаходять місце й для вишитої сорочки. Особливо вона цінна, коли її вишила мама або кохана.

Свої вишиванки молодший лейтенант Олена Мокренчук та її донька старший солдат Крістіна, які нині серед захисників Авдіївки, бережуть як найціннішу реліквію. Бо це пам’ять про загиблого взимку цього року під Авдіївкою їхнього бойового побратима командира роти лейтенанта Леоніда Дергача, який до війни працював викладачем юридичного факультету Чернівецького націо-нального університету ім. Юрія Федьковича.

— Ми всі дуже поважали Леоніда, — розповідає Олена Мокренчук. — Чесний, відвертий і доброзичливий, він ніколи не вагався, приймаючи складні рішення, і для всіх завжди був яскравим прикладом служіння Батьківщині. Саме завдяки його підрозділу наприкінці січня — на початку лютого 2017 року вдалось утримати позицію «Орел», відбиту у ворога за кілька днів до того. В одному з тих боїв офіцер загинув. Ці сорочки, які подарувала нам його мати Алевтина Іванівна на згадку про свого сина-героя, є своєрідним символом непохитності духу й відваги. І в день нашої перемоги над агресором ми одягнемо саме їх.

У своїх рюкзаках тримають вишиванки санінструктор молодший сержант Сніжана Загребельна й старший солдат Олександр Кравцевич. І нехай нагода одягати їх випадає нечасто, енергія, якою вони «заряджають» своїх господарів, додає сили й завзяття під час виконання найризикованіших завдань. Кримчанка за походженням солдат Олександра Безсонова давно мріяла про вишиванку. Ось тільки з’явилась вона в її гардеробі лише минулого року. Тепер ця улюблена річ, як і в її бойових побратимів, здебільшого чекає на кращі часи. Але дівчина напевно знає, що у визволений Крим вона повернеться саме в цьому вбранні.

Для тимчасової виконувачки обов’язків начальника медичної служби одного з батальйонів бригади, підрозділи якої нині обороняють Авдіївку, сержанта Надії Корнійчук вишивання сорочки — то не лише захоплення, а й своєрідна психологічна релаксація.

— Процес вишивання помітно знімає психологічну втому, — ділиться Надія. — 15 діб по три години — і ось ця яскрава сорочка готова. Війна — важка чоловіча робота, але досить часто її доводиться виконувати й жінкам. Аби не зламатись морально, треба вміти знайти собі віддушину, яка б допомагала відновити внутрішні сили. Для мене це вишивання бісером. Свою сорочку закінчила, тож сьогодні будь-яку вільну хвилинку намагаюсь приділити вишиванню ікони для своєї дитини. Сподіваюся, що вона стане для неї справжнім оберегом.

Андрій ЯЦИК

Схожi записи: