Її син воює в Авдіївці

 Травень 17, 2017

5500_p_13_img_0001Наталія Ульянова щомісяця навідує промзону з допомогою нашим захисникам. Часом і ночує там, де майже цілодобово цвіркочуть кулі, але їй так легше. Бо хоча й на мить, але може зустрітися із сином

— Ми саме довозили волонтерську допомогу у бригаду, майже дісталися КП. Як раптом почався обстріл. Нас далі не пускали: дуже небезпечно. Був початок лютого — розпал кривавого загострення ситуації. А там, де вибухали міни і «гради», був мій син. Мій любий Гліб, який кілька місяців поспіль воює на «промці». Блокпост я залишала останньою з нашої команди, бо не хотіла сприймати команду «Стоп!», що лунала з мобілки. Одягнена у бронежилет і каску, рвалася побачити рідну кровинку. Ставало гарячіше: почав стріляти ворожий танк. Раптом з-за розтрощеної хати вибігла маленька й сухенька бабця, кинулася в обійми, а я була в камуфляжі, і попросила: «Доню, врятуй стару! Так боюся й не знаю, що робити…» Це переключило увагу. Ми бігли до машин буквально на тлі бою — наші козаки саме давали відсіч. Зрештою група таки дісталася бази, ми передали благодійний вантаж. Було багато клопоту, але думка про сина не полишала…

Так розпочалася розмова журналіста «НА» із однією з десятків тисяч матерів наших бійців, які протистоять кремлівській агресії. Наталія Ульянова — голова Київської обласної організації Спілки жінок України. Має три вищі освіти — є фаховим філологом, спеціалістом з міжнародного права і юристом, свого часу керувала холдингом, тепер займається правозахисною діяльністю. Її син Гліб понад сім місяців служить в одному з батальйонів механізованої бригади, яка нині утримує оборонні рубежі під Авдіївкою.

З минулої осені пані Наталія щомісяця навідує «промку». Часом доводиться залишатися в цьому пеклі на кілька діб, ночувати там, де повсякчас свистять кулі…

Після ретельного аудиту потреб бійців її команда формує конкретне наповнення чергового рейсу. Це завжди ризиковано, але, на думку співрозмовниці, цілком виправдано. Приміром, у згаданій лютневій поїздці вона доправляла фронту необхідний там квадрокоптер. Аеророзвідка підрозділу тоді дуже потребувала такої техніки, оскільки їхні кілька безпілотників були збиті. Продукти, одяг, перфоратори (для відновлення позицій і пробиття у стінах бійниць), спальники, а ще буржуйки, надані спілчанкою зі Слов’янська, які тоді також були у «кейсі замовлення». Також мами передали дві автівки. Це перероблений джип УАЗ із мерседесівськими двигуном та Фольксваген Т-4. У Наталії Юріївни чимало друзів — етнічних українців з Італії, ФРН, Великобританії, Іспанії, США (Людмила Верчинська, Оксана Радивілова, Світлана Адарич тощо), які теж допомагають воякам у районі АТО.

— Я як мама помічаю все: в чому хлопці одягнені, чим харчуються, який у них побут, скрізь з’ясовую, чим можу зарадити, — розповідає Наталія Ульянова.

— Дуже вдячна дівчинці Маринці, яка всю душу вкладає у створення для побратимів буквально з нічого атмосфери домашнього затишку. Не менш вражена комбатом «Слов’янином» і його заступниками. Після нетривалого знайомства в мене зникли найменші сумніви щодо довіри до них. Для матері це важливо, адже ми довіряємо їм життя своїх дітей, нехай і дорослих.

А ще бійцям передали листівки із власноруч написаними молитвами — їх виготовляли вночі перед виїздом. Так само цілу ніч Наталія Юріївна випікала з подарованого фермером із Боярки кабана величезну вервечку ковбасок.

— Як вдається щоразу досягти материнського компромісу: провідати сина та їхати додому, залишивши його у вирі війни й випадковості провидіння?

— Коли приїхала вперше, була туга, бо усвідомлювала, в яких умовах залишається Гліб. Але зрозуміла: якщо даватиму слабину, то як зможу хлопців підтримати? Пишаюся подругами й колегами, які довірили координацію великої справи. Отже, розкисати ніколи.

— Невже емоційно не реагуєте?

— Під час найважчого обстрілу я не чула сина понад три доби. Було непросто, хвилювалася вся сім’я. Цікаво, що деякі знайомі, намагаючись мене заспокоїти, навіть плакали: довелося їх підтримувати (усміхається. — Авт.). А потім ходила вулицею до третьої ночі й молилася. Молитва стала єдиним ресурсним центром, де я знаходила втіху.

Консолідація родини Ульянових приголомшлива. Та й як інакше, адже в листопаді 2013-го вони вийшли на протести в центрі столиці і першого ж дня отримали порцію газу від міліції під Кабміном. З чоловіком і сином Наталія пройшла весь Майдан: носили шини, зводили барикади, привозили провізію.

24-річний Гліб — юрист. Майже рік тому підписав контракт із ЗСУ. Пройшов вишкіл у «Десні», ставши навідником БТР. Стало у пригоді те, що свого часу навчався у військовому ліцеї ім. І. Богуна. Із двома близькими друзями добровільно поїхав на «нуль», потрапивши на позицію «Бізон».

— Гліб — напрочуд гуманний. Ми не прищеплювали жорстокості, войовничості. Син багато читав, чудово знає англійську, він абсолютний гуманітарій. Якось я запитую: «Синку, а якщо вони підуть на тебе, ти зможеш вистрілити в людину?». А він відповів: «Мамо, не я ж до них пхаюся… Якби я нападав на чужу землю, то мав би вагання, а так захищаю свою країну, тебе зрештою, Полінку (сестра Гліба. — Авт.). Тому стрілятиму». Я була вражена, що говорить хлопець, який ще нещодавно цікавився театром, освітою, мріяв про юридичну стезю. Гліб розмірковує над перспективою офіцерської кар’єри. Принаймні з бригади не піде, доки з’єднання стоятиме на передовій. І я не заважаю, хоча родина спроможна влаштувати синові зовсім інше буття. Але для чого тоді ми виходили на Майдан, чому боремося за перспективи України?

Насамкінець бесіди Наталія Ульянова сповістила, що в жіночих організаціях України нині розмірковують над започаткуванням спеціальної нагороди для вшанування наших захисників.

Геннадій КАРПЮК

 

У Дніпрі з ініціативи учасника АТО відкриють Центр матері та дитини

У Дніпрі на базі платформи «Територія розвитку» відкривається перший безкоштовний простір для матусь із дітьми. Famіly room, тобто «Сімейне гніздечко», воно не тільки стане місцем відпочинку, а й допоможе молодим матерям соціально адаптуватися, повідомляє «Дніпроград».

Ідея проекту сімейного центру належить Ігорю Сулимі — учаснику АТО, який вийшов з оточення під Іловайськом та знайшов своє сімейне щастя у Дніпрі. Його дружина Оксана — дніпровська волонтерка, голова ГО «Спільними зусиллями».

— Я був в АТО. Мене поранили… Коли я лежав та стікав кров’ю, я подумав: якщо я повернуся живим, обов’язково створю сім’ю. Я хочу дитину, дружину, родину. Так сталося, що потім я потрапив до лікарні й саме там зустрів свою долю — волонтерку Оксану. Ми одружилися і саме в День незалежності в нас народилася донечка, — розповідає Ігор Сулима.

Їхній Зоряні 24 серпня виповниться рік. Своїм сімейним щастям Ігор і його родина хочуть ділитися з усіма — саме так і виникла ідея створення Famіly room.

— Сьогодні так мало центрів, які б допомагали родині на всіх її етапах. Тому ми відкриваємо абсолютно безкоштовний простір для мам із маленькими дітками, де вони зможуть разом відпочивати. За дітками будуть наглядати також досвідчені спеціалісти, тож мама може розслабитися й не хвилюватися за безпеку дитини. До того ж кожна матуся матиме змогу поспілкуватися з психологом. Допомога надаватиметься і вагітним підліткам, які часто покинуті напризволяще, — зазначає Оксана Сулима.

За її словами, Famіly room функціонуватиме за благодійні кошти, вхід буде вільним. Відкриття простору відбудеться 20 травня за адресою: місто Дніпро, просп. Слобожанський, 29.

Схожi записи: