«Ми, якщо і вступимося зі своїх позицій, то підемо тільки вперед…»

 Травень 10, 2017

5499_p_05_img_0003(1)Свій музей «братніх привітів» просто неба бійці одного з опорних пунктів неподалік Докучаєвська поповнюють мало не щодня.

— Все, що ви бачите, прилетіло до нас під час чергових обстрілів з того боку, — розповів боєць підрозділу Андрій. — Ось це осколки від РПГ, але в нас таких мало. Переважно це 122-міліметровий калібр і більше. Після кожного обстрілу ми їх збираємо чимало. Значна частина з них їде до різноманітних шкільних музеїв АТО. Бо нашим дітям потрібно розповідати правду про ситуацію на Сході України.

Часто після нічних обстрілів хлопці збирають цілі «врожаї» з уламків снарядів з «Василька» та інших мінометів. Нерідко трапляються і незрозумілі рештки, схожі на вміст касетних боєприпасів.

— Як правило, обстріли починаються після заходу сонця, — продовжує боєць. — Пошумлять десь поряд, а потім починають гатити по наших позиціях. Але часто буває так, що обстріл може початись і посеред дня. Обстрілюють з мінометів, з БМП. Та нашим ворогам не вдасться ні підірвати нашу силу духу, ні залякати нас. Ми, якщо і вступимося зі своїх позицій, то підемо тільки вперед — визволяти Україну від пошесті «руського міра».

Стати військовим Андрій вирішив свідомо і зважено. За його словами, два роки тому в нього вже був готовий закордонний паспорт і була можливість виїхати в Польщу. Та він не захотів залишати державу в складну годину. На переконання цього українця, такий вчинок був би рівноцінним зраді, передусім — самого себе. А чоловіки так не чинять. У підрозділі Андрія чимало бойових побратимів, які вже вдруге беруть участь в АТО. І їхній вибір свідомий. А це означає, що Україну є кому захищати.

Андрій БРУКІВКА

Схожi записи: