Його битва за Україну на Апеннінах

 Квітень 22, 2017

5496_p_21_img_0001Одну з площ італійського міста Каврилья та парк, розташований біля неї, названо іменем українського юнака, подолянина Миколи Буянова. А біля могили цього національного героя Італії — завжди живі квіти…

Микола Буянов народився 18 липня 1925 року в Могилеві-Подільському, на початок Другої світової війни йому не було й шістнадцяти, тому він і залишився в окупованому місті.

Дуже швидко в Могилеві-Подільському організувалося підпілля, членом якого став і Микола Буянов. У підвалі одного з будинків підпільники, більшість з яких становили старшокласники, сховали радіо, по якому приймали передачі Радінформбюро, а потім власноруч писали листівки, які вивішували на вулицях. А ще разом із мамою Тетяною Філатівною та іншими родичами він допомагав переховуватися євреям. Через багато років після війни мати отримувала вдячні листи від урятованих колись людей.

Улітку-восени 1943 року Наддністрянщиною прокотилася хвиля репресій. Гітлерівська фельджандармерія спільно з румунською сигуранцею здійснили низку операцій, під час яких було заарештовано людей, запідозрених у протидії окупаційній владі. Багатьох із них було розстріляно.

Тоді ж у поле зору окупантів потрапив і Буянов. За ним раз уже приходили, але не застали вдома. Удруге його підняли з ліжка посеред ночі.

Поїзд із бранцями доїхав до Німеччини. Звідти Миколу та ще десятьох співвітчизників відправили в Італію, на станцію Сан-Джованні-Альдарно на залізниці між Флоренцією та Римом. Під охороною він виконував важку фізичну працю, розбудовуючи станцію, але його не полишали думки про волю. Як свідчать архівні матеріали, за півроку він чотири рази намагався втекти, але щоразу невдало.

Наприкінці квітня 1944 року Буянов зміг налаштувати контакти з учасниками італійського руху Опору, тому п’ята спроба втечі, вже ретельно підготована, була успішною. 14 червня він увійшов до складу роти «К’ятті» партизанського з’єднання, що діяло в гірських районах. Там він отримав зброю — кулемет, який невдовзі застосував.

На початку липня фашисти розпочали в тому районі масштабну каральну акцію проти партизанів і мирного населення. За кілька днів вони розстріляли 200 осіб. Люди з містечок стали масово тікати в гори. А 8 липня поблизу міста Каврилья рота «К’ятті» потрапила в оточення. Буянов тоді перебував поза оточеною територією, але, помітивши небезпеку, зайняв зручну позицію й відкрив вогонь по гітлерівцях. Через утворений таким чином розрив у кільці загін партизанів із 60 осіб вислизнув із пастки.

Поки вони відходили, Микола сам прикривав тил. Його кулемет замовк лише після того, як закінчилися патрони. Тільки тоді фашисти змогли піднятись в атаку та влучити в нього автоматною чергою. Потім наблизилися й впритул стріляли в непорушне тіло героя з пістолетів. Через день його знайшли й поховали з почестями. Через десять днів Буянову мало виповнитися 19…

Особисті речі Миколи — губну гармошку, листівки з краєвидами Апеннін, фотокартку, чорну стрічку з похоронного вінка — понад 40 років зберігала італійка Нікла Берті де Бона, після чого передала в Асоціацію партизанів Італії. Микола й Нікла познайомилися навесні, вона допомагала йому під час втечі, разом із ним була в загоні.

Пам’ять про героя-українця в Каврильї вшановано. Його іменем назвали площу, парк, а біля могили — завжди квіти. Італійські кінематографісти зняли про нього документальний фільм «Моя битва за Україну».

Старший брат героя Григорій, на той час уже офіцер у відставці, дізнався про долю Миколи аж 1986 року, коли Італійське посольство в Радянському Союзі повідомило, що Миколу Буянова посмертно відзначено найвищою нагородою республіки — Золотою медаллю «За військову доблесть». За італійською військовою традицією, її кавалерові під час відвідання військових частин віддають такі самі почесті, як і президентові. Його також першими мають вітати найвищі чини збройних сил незалежно від звань і посад.

У дев’яностих роках у Могилеві-Подільському встановили пам’ятник Миколі Буянову, його ім’ям назвали вулицю, школу, у якій він учився, а в ній створили музейну кімнату. Найкращі школярі отримують Буяновську стипендію, яку надає місцева влада. В одному з класів — іменна парта з табличкою: «Тут мають право сидіти найдостойніші». Такі, яким був Микола Буянов, національний герой Італії.

Олексій ТРИГУБ

Схожi записи: