Нові авіарекорди за Полярним колом

 Квітень 19, 2017

5496_p_01_img_0001Українські військові льотчики на Іл-76МД залишаються основними виконавцями спецоперації з доставки авіагасу до станції «Норд» на острові Гренландія

Дев’ята за ліком українсько-данська операція «Північний сокіл-2017» завершилася черговими рекордами від українських військових льотчиків. Цього року екіпажі транспортника Іл-76МД перевезли 714 тис. літрів пального, 50 т вантажу, заробили понад 600 тис. доларів США й підготували до польотів у надзвичайно складних умовах іще один молодий екіпаж

Рівно дев’ять років тому операція стартувала під назвою «Козаки на кризі» та відтоді стала щорічною й трансформувалась у «Північний сокіл». Усе відбувається на острові Гренландія, що належить Королівству Данія. На його південному заході розташувалася авіабаза ВПС США «Туле», а на північному сході — данська станція під назвою «Норд». Відстань між ними — 1200 км.

5496_p_03_img_0001У полярних умовах ця станція з’їдає величезну кількість пального. Щороку запаси треба поповнювати, а іншого способу, як доставляти їх повітряним шляхом, данці ще не придумали. Кораблем або автотранспортом це зробити неможливо. Тому цю відстань щовесни човниковим способом долають екіпажі Повітряних Сил ЗС України, забезпечуючи полярну станцію необхідними вантажами.

— Мінус 47 за Цельсієм — так цього року нас зустріла Гренландія, — ділиться враженням заступник начальника авіації Командування Повітряних Сил ЗС України полковник Олександр Кулібаба, який традиційно очолює українську делегацію. — На початку операції ми навіть подумували дещо скоригувати план польотів через примхи погоди. Але згодом повернулися звичні від мінус 30 до мінус 35 за Цельсієм, і ми продовжили роботу. Як завжди в нашій групі — два екіпажі Іл-76МД, інженерно-технічний склад та інші фахівці, які не раз підкорювали арктичні широти. Завжди беремо на борт досвідчених льотчиків і молодь, бо обов’язковою є підготовка до виконання завдань у складних метеоумовах. А де ще екстремальніші умови, як не там?

Температурний діапазон — від мінус 30 до мінус 50 градусів. Поривчастий вітер — 15–20 м/сек. Як на мапі світу, так і в житті острів Гренландія повністю білий і практично безлюдний. Жодних візуальних прив’язок під час польоту. Вийти на правильний курс допомагає лише відмінна штурманська підготовка екіпажу.

5496_p_03_img_0002Окремо треба згадати про злітно-посадкову смугу. На авіабазі США «Туле» все просто: звичайний аеродром. А от на «Норді» літак сідає на втрамбовану вулканічну масу, вкриту кригою та снігом. Це і є злітно-посадкова смуга станції. Під час перших семи операцій її довжина становила трохи більше як 1600 м. Тепер її збільшено до 1800 м. Але й це для Іл-76МД, завантаженого під зав’язку пальним, небагато. Саме тому на базовому аеродромі в Україні льотчики постійно тренувалися, щоразу зменшуючи пробіжку літака під час посадки.

Але чому саме українці виконують ці завдання? Є кілька причин. По-перше, Повітряні Сили мали й мають добре підготовлені екіпажі, готові працювати за натовськими стандартами на рівні з пілотами Альянсу. По-друге, техніка, а саме — Іл-76МД, невибаглива та найбільше підходить до виконання завдань у таких суворих умовах.

А що ж американці, канадці або самі данці? Так, вони мають літаки для виконання таких завдань і виконують їх паралельно з нашими льотчиками. Це добре відомі транспортники С-130 та С-17. Однак є проблема. У разі сильного морозу щось постійно відмовляє. Скажімо, минулого року в тестовому режимі пальне спробували перевозити американці літаком С-17. Він трохи більший за Іл-76МД, але має низьке розташування двигунів. За таких складних умов посадки, як на станції, існує загроза аварії, тому експериментувати припинили. Цього року поряд з Іл-76МД завдання виконував С-130, який перевіз лише половину від запланованого й пішов на ремонт. Тож українці поки що залишаються поза конкуренцією. І навіть щороку нарощують обсяги: здобувають авторитет стабільного перевізника й ставлять нові рекорди. Цього разу — 714 тис. літрів авіаційного гасу та 50 т вантажів, подолавши відстань, що дорівнює майже півтора обертам навколо Землі. До того ж більшу частину операції вони виконували вже без установлених у літаку спеціальних ємностей для перевезення пального.

— Виникли деякі технічні питання щодо їх подальшої експлуатації, тому з міркувань безпеки довелось від них відмовитися, — розповідає полковник Олександр Кулібаба. — Однак через те багато ми не втратили й навіть перевиконали план.

Ємність демонтованої цистерни частково компенсували збільшенням заправки баків у крилах літака, що й так були основною тарою для перевезення гасу. Таким чином, за один рейс Іл-76МД доставляв на станцію понад 30 тис. літрів авіаційного гасу, залишаючи собі «трішки» на зворотний шлях.

Велика кількість авіапального полярникам необхідна для забезпечення життєдіяльності. Тут давно переобладнали двигуни наземної техніки й генераторів, і тепер замість дизельного пального використовують авіагас, який найлегше доставляти в «крилах».

— Завдання непрості, особливо посадка за поганої видимості та сильного поривчастого вітру, — каже Олександр Кулібаба. — У таких умовах готові працювати вже п’ять українських екіпажів військово-транспортної авіації. Саме п’ятий екіпаж, у якому командиром молодий, 28-річний льотчик, ми підготували під час цієї операції. Поруч із пілотами арктичний вишкіл проходять й інші члени нашої команди. Особливо варто відзначити роботу інженерів, які розігрівають літак перед кожним вильотом і в лютий мороз підтримують його готовність до роботи.

Керівник групи зауважив, що впродовж 35 діб арктичного відрядження наші льотчики провели близько 120 годин у повітрі, і, попри таку високу інтенсивність експлуатації авіаційної техніки, літак відпрацював у небі Гренландії на «відмінно», жодного технічного збою не сталося, і в цьому, звичайно, величезна заслуга фахівців технічного складу, які також брали участь в операції. Загалом до виконання цієї місії було залучено 22 військовослужбовця Повітряних Сил Збройних Сил України.

Українські авіатори за час цієї місії заробили для Повітряних Сил чималу суму у твердій валюті — понад 600 тис. доларів США. Для порівняння: минулого року вона становила близько півмільйона «зелених». У непростий для держави та Збройних Сил час ці гроші суттєво допоможуть із продовженням ресурсу авіаційної техніки та здійсненням ремонтно-відновлювальних робіт парку літальних апаратів.

Юрій ІГНАТ

Схожi записи: