Фронтмен гурту О.Torvald Євген Галич: «Ми перестали дивитись одне одному в очі. Нам простіше дивитися в екран мобільного»

 Квітень 19, 2017

5496_p_24_img_0001O.Torvald — молодіжний рок-гурт, який цього року представлятиме Україну на «Євробаченні». З 1999 року хлопці були відомі в Полтаві як гурт «Крути! Педалі!», сучасну назву O.Torvald колектив дістав 2005 року. Через рік хлопці перебралися в Київ. У столиці протягом наступних 11 років вони записали п’ять альбомів, зіграли сотні концертів, виступили на понад 20 фестивалях. Восени 2016 року гурт презентував свій п’ятий альбом «#Нашілюдивсюди» й вирушив у наймасштабніший у власній історії концертний тур, який охопив 20 міст України

25 лютого 2017 року на фіналі національного відбору «Євробачення-2017» із піснею Time хлопці вибороли можливість представити Україну на міжнародному пісенному конкурсі.

Засновники гурту фронтмен Євген Галич та гітарист Денис Мізюк — друзі з десятирічного віку. Євген Галич із п’яти років займається музикою, що й визначило його подальший шлях.

— Скажіть, як виникла ідея піти на відбір «Євробачення»?

— Ідея з’явилася досить несподівано. На одній із репетицій ми з хлопцями просто обмінювались думками, і раптом постало питання: а чого б не спробувати свої сили? Усе, що було потім, неначе сон. Вихід у фінал, наша перемога. Ми до останньої миті не вірили в неї. Дуже вдячні нашим прихильникам, що голосували за нас у фіналі національного відбору.

— Кого ви вважали найсильнішим суперником під час відбору?

— Через спонтанність рішення про участь ми не мали часу на вивчення суперників, їхніх номерів. Уже тепер, озираючись назад, можу сказати, що склад учасників був дуже сильним. Конкуренція на українській сцені зростає, з’являється дедалі більше нових амбітних артистів, гуртів. Ми розуміли, що для «Євробачення» більш форматними будуть інші образи, наприклад, TAYANNA, яка до того ж має сильний вокал. Але коли ми вийшли на сцену й побачили, як нас підтримують люди, вирішили поборотися. Тоді й зрозуміли, що в нас усе вийде. Тепер працюємо над вокалом та англійською, максимально готуємо постановку.

— А як щодо самого «Євробачення»? Уже придивлялися до конкурентів?

— Стосовно представників інших країн можу сказати, що нам сподобався учасник зі Швеції. Справжнього музиканта помітно здалеку.

— Україна минулого року вже була переможцем. Як ви вважаєте, чи можливо вдруге вибороти першість?

— Я не думаю, що це можливо — перемогти на «Євробаченні» двічі поспіль. Чому — відповідь у вашому ж питанні. Конкурс має мандрувати різними країнами Європи. У цьому його місія. Але за друге місце посперечаємося. (Сміється). А якщо відверто, то нам, як рок-гурту, важливо дістати високий бал саме від Великої Британії. Тому що там осередок світової рок-музики, і для нашого майбутнього це важливо.

— Вважають, що в рідній країні виступати легше завдяки підтримці. Та якщо порівняти з футболом, то програвати на рідному полі завжди прикріше. Ваша думка з цього приводу.

— У футболі завжди грають два матчі: на своєму й чужому полі. На чужому Україна вже перемогла минулого року, тож удома можемо зіграти й «внічию». (Сміється). Головне, аби більшості людей, які спостерігатимуть за цьогорічним конкурсом, було несоромно, що Україну представлятимуть звичайні хлопці, у яких ніколи не було продюсера та які не стали відомими завдяки талант-шоу. Для нас «Євробачення» — сходинка, щоб робити ще більше музики, самовдосконалюватися, краще співати й грати, бути впевненими та невразливими. А також — донести меседж нашої пісні до людей.

— Про що пісня Time — «Час» — саме для вас?

— Це пісня про те, що час — то єдине, чого не можна повернути назад. Тому ми маємо завжди пам’ятати про це й не витрачати його на марні справи. Мені здається, що до цієї пісні ми йшли весь час свого творчого існування. У ній ідеться про те, що ані влада, ані гроші не варті нічого. Ми перестали дивитись одне одному в очі. Нам простіше дивитися в екран мобільного й довіряти Інтернету більше, аніж людям з оточення. Ми відкладаємо розмови з рідними, не телефонуємо мамі. І не замислюємося, що наступного дня, можливо, уже не зможемо їй зателефонувати. Цю мить уже ніколи не повернеш.

— Це також і присвята бійцям АТО?

— Так. Я хочу подякувати хлопцям, які нині перебувають на Сході нашої держави. Цю пісню ми присвячуємо вам також. Зрештою, можливість проведення «Євробачення» в Україні ми маємо, завдячуючи тим, котрі зараз захищають нашу країну!

— Ви збираєтеся взяти участь у проекті «Переможці», щоб зібрати кошти на протези для бійців АТО. Що спонукало долучитися до цієї акції?

— Я добре знайомий з командою організаторів. Захоплююсь мужністю наших воїнів, їхньою волею, прагненням до життя та перемоги, тому вирішив приєднатися до проекту й стати краплиною в морі такої необхідної допомоги. Важливість цього проекту й розвитку протезування в нашій країні переоцінити важко. Особливо тепер, коли хлопцям необхідна реабілітація.

— Чула, що ви — лейтенант запасу…

— Я закінчив Полтавський військовий інститут зв’язку за спеціальністю «інженер телекомунікаційних систем і мереж» і випустився лейтенантом запасу. У мене батько військовий і дід військовий. Із чотирьох років я знав, що буду музикантом, і водночас не хотів «косити» від армії, вважав, що коли навіть не строкова служба, то військова кафедра робить із хлопчика чоловіка. Це був важливий етап мого життя, я подорослішав, навчився дисципліни. Але, разом із тим, гітара завжди була в мене під ліжком.

— Окрім того, що ви музикант, ви ще й актор. Перший ваш фільм — «Правило бою». Яке воно, правило бою Євгена Галича?

— Найголовніше правило — стежити за своїми словами та бути готовим за них відповісти.

— Побажання нашим бійцям АТО й всім українцям.

— Миру на нашій землі.

Бесіду вела Ольга МОСЬОНДЗ

Схожi записи: