На парашуті-крилі на «ворожу територію»

 Квітень 17, 2017

5495_p_15_img_0001Військові парашутисти й пошуковці-рятувальники оновлюють та вдосконалюють систему навчання

На висоті 4000 метрів від вертольота одна за одною відділяються чорні цятки. Вони не поспішають одразу розправляти крила, завдання — оволодіти повітряним потоком, контролювати своє вільне падіння і на точно визначеній висоті смикнути за кільце. Треба приземлитись якомога ближче один до одного у визначеному секторі, зібратися разом і розпочати операцію

Приблизно такі «польотні» завдання виконували зведені групи парашутистів із пошуковців-рятувальників, військових льотчиків, десантників, спецгруп ССО, СБУ та НГУ. Загалом у тренувальному зборі на Житомирщині брали участь близько шести десятків силовиків.

У такому масштабі навчально-тренувальний збір парашутисти в погонах не проводили давно. Причини банальні: недостатнє фінансування тощо. Але нині до цього вже життя змусило. Як у районі проведення АТО, так і в тилу ми бачимо потужну взаємодію силових відомств і на землі, й у повітрі…

Правильно діяти під час вільного падіння допомагають спортсмени-парашутисти Збройних Сил України — майстри міжнародного класу, які гідно представляють нашу державу на міжнародних змаганнях. Водночас вони є тренерами високого рівня для підрозділів пошуково-рятувальних та парашутно-десантних служб, а також спецпризначенців видів Збройних Сил та інших силових відомств. Для них парашутна підготовка — не лише спорт, а й бойова робота, досвідом якої діляться під час навчань.

Такі збори мають бути плановими і є обов’язковими для згаданих підрозділів. Але не завжди вдається їх проводити у такому складі, де в кожного своє завдання: порятунок, евакуація чи спецоперації з допомогою повітряного десантування, тож необхідно мати солідний досвід експлуатації парашута як у повітрі, так і на землі.

— Перейти з круглого парашута на парашут-крило складно, — розповідає заступник керівника збору підполковник Руслан Король. — Треба здійснити хоча б кількасот десантувань під куполом та виконати певну кількість стрибків у вільному падінні. Необхідно навчитися правильно поводитися в повітряному потоці, використовувати своє тіло і навіть дихання. Вже тоді військовослужбовець готовий до виконання нових складніших завдань.

Спортсмени-парашутисти розповіли, як можна «тихо подолати ППО» противника з парашутом типу «крило». Річ у тім, що літак чи вертоліт може скинути десант далеко від зони ураження зенітними ракетами малої дальності. Парашутисти використовують аеродинамічні властивості парашута-крила для перельоту на великі відстані від місця десантування. Професійною мовою це називається «стрибок на понадграничну дальність». Кожен підрозділ напрацьовує навички виконання цих стрибків відповідно до своїх тактичних завдань, зокрема й у глибину оборони противника.

— Наша мета — підготувати людей максимально якісно, — каже керівник збору, начальник спортивної команди з парашутних видів спорту ЗС України підполковник Сергій Казаков. — Країна не перший рік перебуває у воєнному протистоянні, й хоча тактична авіація нині не застосовується, ми нарощуємо бойовий потенціал пошуково-рятувальних та парашутно-десантних підрозділів, допомагаємо готуватися «спецам» інших силових відомств.

Ще з 2014 року військові парашутисти, пошуковці-рятувальники оновлюють та вдосконалюють систему навчання, відходячи від стандартів мирного часу. Та головне, звичайно, — це практичні тренування, регулярні стрибки. Цього разу парашутисти здійснили їх понад 1000!

Стверджують, що кілька тисяч стрибків для професіонала — не така вже й висока цифра, звичний показник. Інша річ, коли вона «кругла». У військових парашутистів у таких випадках існує певна традиція, тож забути про 2500-й стрибок старшого прапорщика Олександра Мамчура — пошуковця з полку армійської авіації — вони просто не мали права. А традиція така. Парашутисти швидко залишають літальний апарат й у вільному падінні утворюють коло. У центрі — «ювіляр»! Так і вітають, фіксуючи все на камеру. Кажуть, це навіть крутіше, ніж святкувати ювілейний день народження!

Звичайно, такому навчанню військовослужбовці безмежно радіють, адже це ще одна можливість насолодитися улюбленою роботою, відчути себе справжніми підкорювачами неба.

Юрій ІГНАТ

 

Схожi записи: