«За свою любов до України я зараз у російських окупантів у «розстрільних списках»

 Квітень 8, 2017

5494_p_21_img_0002(1)Фронтмен гурту «Fata morgana» потрапив у полон до бойовиків, бо співав пісні українською на рідному Донбасі

Ігор Роман — український виконавець, соліст гурту «Fata morgana» та засновник музичного й спортивного клубів «Нова Січ». Співак влаштовує благодійні концерти, збирає допомогу українським бійцям, їздить у район АТО, аби підтримати наших воїнів.

— Тривалий час ви жили і працювали в Горлівці на Донеччині. Як сталося так, що ви потрапили в полон?

— Я завжди любив усе українське. Свого часу ми влаштовували музичний фестиваль, де учасники обов’язково мали виконати одну з пісень українською. Уже тоді мені закидали, що я націоналіст.

Коли почалася війна, наша діяльність у розумінні російських окупантів була для них наднебезпечною. Мене звинувачували в тому, що в нашому клубі, буцімто, переховуються снайпери й диверсанти, через що мене й узяли в полон.

— Що довелось вам пережити, і, головне, як вдалося вирватися з території, підконтрольної бойовикам?

— Наш центр був доволі відомим далеко за межами Горлівки. Чув, що чекали на телебачення з Росії, щоб показати, як їм вдалося перевиховати «ватажка націоналістичної організації».

Проте нас відпустили за умови, що я принесу їм дві тисячі доларів на їхню «революцію». Ми вигадали легенду, за якою поїхали до Харкова продавати мікрофони, щоб назбирати необхідну суму. Ось так, із мікрофонами, дісталися столиці. Відтоді через свою національну позицію та любов до України в російських окупантів я перебуваю в «розстрільних списках».

— Нині у вашому рідному місті залишився хтось із рідних чи друзів?

— Переважна більшість тих, хто має проукраїнські погляди, звідти виїхали. Я досі дивуюся, як вчасно вивіз свою маму. Вона — доцент інституту іноземних мов, звикла жити в рідному місті, тому відмовилася їхати з нами. Але одного разу в магазині за звичкою подякувала українською, на що продавці погрожували запроторити її «на підвал». Ось тоді-то мама передумала залишатися.

— У Горлівці ви були власником клубу «Нова Січ». Чи вдається продовжувати справу в столиці?

— Коли в 1990-х у Горлівці не лишилося жодного розважального чи навчального центру, наша школа діяла. Там ми викладали іноземні мови, готували дітей до школи, тренували з гімнастики, бойових мистецтв. Наші вихованці завоювали понад 140 золотих медалей на різних змаганнях.

У Київ нам вдалося перевезти лише арт-крило клубу. Зараз разом із дружиною організовуємо благодійні концерти, кошти з яких ідуть на потреби українських воїнів та переселенців. Із 2014 року з гуртом виступаємо в районі проведення АТО.

Пригадую, як на Чонгарі за 700 метрів від російських військових удень давали концерт, а вночі виставили колонки просто ледь не перед їхнім блокпостом і всю ніч крутили пісню

«Ой, мамо, я москаля убив. Що ж я наробив…» З тієї сторони дуже нервували (сміється).

Я завжди беру з собою в якості оберега горлівський прапор, вивезений із окупованого міста, на якому розписуються бійці. А ще в нас є пісня «Все буде файно», написана від імені українського воїна, який їде на війну й пише листи додому та переконує, що все буде гаразд. Вона для мене також знакова.

— Ваші пісні, особливо сатиричні, піднімають нашим хлопцям настрій. Що надихає на їх написання?

— Саме життя. Коли співаю пісню «Ой, мамо, я москаля убив…», у якій є слова: «Я був трактористом, став танкістом, був дизайнером — став фартовим снайпером…», до нас підходять бійці й кажуть, що це пісня про них. Знаєте, відвідуючи наших хлопців, я зрозумів, що майже в усіх бойовиків по дві судимості, а в наших бійців — по дві вищі освіти. Вони — вражаючі люди, талановиті, розумні. Ці люди пішли на війну, бо їх покликала країна, а бойовики — тому що їх спокусили кремлівськими подачками…

Розмову вела Ольга МОСЬОНДЗ

Схожi записи: