Біля Верхньоторецького теж неспокійно

 Квітень 5, 2017

5494_p_03_img_0002(3)У зоні відповідальності одного з підрозділів окремої механізованої бригади, що тримає оборону поблизу селища Верхньоторецького, з початком «режиму тиші» кількість обстрілів дещо зменшилася. І це полегшення для українських воїнів. Тож наші бійці активно укріплюють свої передові позиції та займаються господарськими справами, адже невідомо, скільки протримається такий «спокій».

— Ворожа артилерія здебільшого мовчить. Поодинокі прильоти мін і стрілянина з боку російських окупантів — це ніщо порівняно із цілодобовими обстрілами, які ще недавно ми відчували на собі. Тепер у нас з’явилося більше часу, щоб приготувати смачний обід, запастися дровами та зайнятися іншими буденними армійськими справами, — говорить гранатометник Валентин.

Час від часу бійці налаштовують свій старенький радіоприймач на хвилі донецького радіо та, як кажуть самі, дуже потішаються з розповідей російських окупантів про десятки й сотні обстрілів із боку «українських карателів».

Боєць із позивним «Кузнечик», розповідає історію про ворожого недолугого снайпера:

— Снайпером його важко назвати, — сміється він. — Найімовірніше, це аматор, якому в руки випадково потрапила снайперська гвинтівка. Своєю хаотичною стрільбою він постійно себе демаскує. Ми навіть жартували, вказуючи йому вище або нижче стріляти, праворуч або ліворуч. Після цього той снайпер припиняв вогонь, напевне, був дуже ображений.

На іншій позиції хлопці роблять звичну для піхоти справу — активно зариваються в землю. Паралельно воїни стежать за ворогом, до якого всього кількасот метрів.

— Так само, як і ми, наші противники не гають часу, — говорить старший позиції з позивним «Погранець». — Вони активно посилюються, перегруповуються й поповнюють боєкомплект. Інколи з їхнього боку лунають постріли зі стрілецької зброї та працює снайпер. Час від часу він навмання прострілює нашу «зеленку». Напевно, щоб не розслаблялися. А ми й не розслабляємося. Знаємо, яке воно — їхнє «перемир’я».

Неподалік у полі видніється підірваний трактор. Це ще зранку під час оранки тракторист наїхав на міну. Стався потужний вибух, чоловіка викинуло хвилею на землю. Пізніше його доправили в торецьку лікарню.

— Поля навколо нас усіяно боєприпасами, які не вибухнули після обстрілів наших позицій. Ми постійно попереджаємо місцеве населення про таку небезпеку. Обробляти цю землю, не здійснивши заходи з розмінування, — це самогубство, — каже «Погранець».

Українські захисники, налаштовані по-бойовому. За їхніми словами, таке нетривале затишшя їх навіть гнітить. Адже зазвичай після таких «режимів тиші» починається велика «буря».

Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО

Схожi записи: